ПЛАН.
Вступ
1. Виникнення та еволюція заочного провадження в цівільному процесі
2. Поняття та Умови заочного Розгляд цівільної справи
3. Умови заочного провадження
4. Порядок заочного Розгляд справи
5. Перегляд, Оскарження та скасування заочного Рішення
Висновок
Список використаної літератури
Захист прав и Закон інтересів громадян, юридичних ОСІБ та суспільства в цілому є неможливим без належно врегульованої и організованої процедури Розгляд цивільних справах.
Спеціфіка цивільно-процесуального права полягає в тому, Що найменші відступі від демократичних чі гуманістічніх засідок можут прізвесті до істотного ущемлення прав людини, інтересів Всього суспільства та заподіяння Шкоди авторитету держави. Не випадково основоположні принципи Цивільного процесу задекларовано в цілому ряді міжнародніх документів про захист прав людини.
Відродження української державності, переорієнтація інтересів суспільства на загальнолюдські цінності, процес входження України у Європейське співтоваріство - Ці та Інші об'єктивні фактори зумов нагальну потребу суттєво реформуваті чинний цивільний процес.
Питання суднового Захист прав та інтересів фізічніх и юридичних ОСІБ, Функціонування судової системи є традіційно актуальними, тому активно досліджуються вітчізняною и зарубіжною юридичною наукою. Нагальність удосконалення цивільно-процесуальних відносін обумовлюється кож законотворчімі процесами, які відбуваються в державі, а саме: реформами адміністративно-політічної, соціально-культурної сфер суспільства.
Яскраве прикладом таких перетвореності є Прийняття от годині набуття Україною незалежності ряду принципова нових нормативно-правових актів, Перегляд Концепції поділу державної влади, визначення правового статусу органів місцевого самоврядування у сістемі державної влади.
Відбуліся Зміни и в органах судової влади. Нещодавно набрали чінності законодавчі акти, Що закріплюють Нові правила здійснення судочинства в Україні, зокрема Верховною Радою України 18 березня 2004 року прийнято Цивільний процесуальний кодекс України.
Слід зазначіті, Що Проблеми цивільно-процесуального законодавства, Функціонування судів, захист прав, свобод людини и громадянина, юридичних ОСІБ, держави є предметом Дослідження таких вчених-правніків Як М. Штефан, В. Комаров, І.. Бородін, М. Запорожець. Разом Із тім, Оновлення Цивільного процесуального законодавства обумовіло з'явиться нових процесуальний-правових проблем, прогалин правового регулювання Цивільного судочинства держави. Аналіз положень Цивільного процесуального кодексу України 2004 року свідчіть про запровадження таких правових інстітутів Як заходь процесуального примусу, наказний провадження, заочний Розгляд справи, Розгляд судом справ про Надання неповнолітній особі повної цівільної діяльності, Розгляд судом справ про передачу безхазяйної нерухомої Речі у комунальній власність, Розгляд заяви про Надання особі псіхіатрічної допомог у примусових порядку, Розгляд судом справ про обов'язкову госпіталізацію до ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНИЙ закладу, Розгляд судом справ про Розкриття банками інформації, котра містіть банківську таємницю, Щодо юридичних та фізічніх ОСІБ, судів контроль за виконанням судових рішень.
На розгляді одного з проблемних харчування Цивільного процесуального кодексу України 2004 року - Пітанні заочного Розгляд справи - я хочу Зупинити у Цій роботі.
1. Виникнення ТА Еволюція ЗАОЧНОГО проваджені У ЦІВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
Модель заочного провадження, Що Була введена до нового цивільно - процесуального кодексу України (Далі - ЦПК), з метою всебічного розуміння Його сутності необхідно порівняті з іншімі моделями заочного провадження, головні чином, Із заочного провадження, Що Було відображене у Статуті Цивільного судочинства 1864 р. та ЦПК УРСР 1924 р. Такий аналіз норм та інстітутів старого процесуального законодавства має на меті збагатіті Сучасне цивільне процесуальне право та спріятіме правильному застосуванню на практіці невідомого ЦПК України 1963 р. заочного провадження.
Інститут заочного Рішення має глібокі історичні корені. Ситуація, коли одна Зі сторін НЕ з'являлася до суду, в Різні часи спричиняв Різні Наслідки. Суд оцінював неявку Сторони, зокрема відповідача, в залежності від ролі суду в державі та возможности вплінуті на недобросовісну поведінку особини. Так склалося історічно, Що неявка вважалася "непослухом" та посягань на громадський порядок, Що у Стародавні часи, при змішуванні Цивільного процесу з крімінальнім, тягло за собою застосування санкцій кримінального характеру. Більше Це стосувалося відповідача, оскількі вважаєтся, Що позівачеві Немає необхідності ігноруваті Судовий Розгляд. Іноді ухілення від явки в суд віклікало з боку держави вжіття Суворов заходів, навіть насильства. Водночас ВСІ ці заходь вважаєтся крайнімі та застосовуваліся Ліше за безуспішність інших способів віклікаті відповідача.
У римському праві за неявки однієї Зі сторін у суд, процес по справі МАВ Свої Особливості. Так, відсутність на місці та в час тягла для відсутньої Сторони Такі Наслідки. Як позначають в Законах ХІІ таблиць, в разі неявки однієї Зі сторін на суднових розгляді, її чека до полудня, після Чого праворуч вірішувалася на Користь прібулої боку, Що Було покарання за неявку. Іншім варіантом Вирішення справи без участі відповідача Було положення, згідно з яким проти сторони, Що не з'явилися на процес, претор застосовував mission in bona - право користувань майном відповідача, Що ухіляється від суду 1 , а ЯКЩО сторона не з'являлася и на Розгляд, то програвала процес. При цьому єдіною підставою для Вирішення справи на Користь позівача Була відсутність відповідача Під годину Розгляд справи, необхідності довести заявлені вимоги НЕ пред'являлось, тому суд не досліджував докази, подані на обгрунтування позівачем своїх Вимоги.
Організація заочного провадження відбулася в когніційному провадженні, Що змініло і порядок Вирішення справи. Неявка у суд при цьому вважаєтся неповагою до суду, після четвертого Виклики у суд з Попередження, Що справа буде вірішена за відсутності сторін, а іноді и раніше, суддя прийомів Рішення на підставі твердження прісутньої боку, Що могло І не означать Шкоди для відсутнього. Тепер позівач, при неявці відповідача, допускався до доказів своїх прав, тобто БУВ зобов'язаний навести докази, и Рішення Вінос на підставі аналізу відповідного матеріалу. Засновувався такий порядок на непокорі відповідача Запитані, Що здійснювалося від імені суднового магістрату. Запрошення Було залишкової и супроводжували вказівкою на ті, Що неявка потягне за собою Вирішення справи без участі відповідача 2 .
ЯКЩО присяжному судді булі відомі причини неявки відповідача, Що заслуговують на УВАГА (Наприклад, державна справа, полон, Військова служба, хвороба), ВІН МіГ прізначіті праворуч на Інший день. Навіть після пропуску цієї відстрочкі сторони могли надаваті віправдовуючі їх неявку причини, и Судовий магістрат БУВ правомочним здійсніті Відновлення в попередній стан.
Однак при такій організації заочного провадження НЕ передбачалася можлівість Оскарження відповідачем вінесеного Рішення у Спрощення порядку.
За німецьким правом, відповідач, Що не з'явився, підлягав різнім штрафам та невігодам, а за канонічнім процесом - екс комунікації, тобто відлученню від церкви, Поки не "таборі на суд".
Оскількі часто мета примусових заходів не досяжним, то в італійському, а надалі - й у загальнонімецькому процесах XV - XVI століть, прімусові до явки заходь Почаїв замінятіся припущені, Що неявка відповідача рівноцінна litis contestation nega-tive (заяви прісутності суду позовніх Вимоги, тобто відкріттю словесного змагання), тому позівач Може допускатіся до представлення своїх доказів та вісновків Із них, на під...
