Введення
Судова практика свідчить про те, що відповідачі не завжди прагнуть брати участь у змагальному цивільному судочинстві. Сформоване положення обумовлене рядом причин, у тому числі і усвідомленням відповідачами законності та доведеності пред'являються до них позовних вимог, невмінням захиститися від пред'явленого позову, незнанням процесуальних правил судочинства, небажанням вдаватися до дорогої допомоги адвокатів і т.п.
Тому в результаті подібної неявку відповідачів суди змушені відкладати розгляд справи, і нерідко багаторазово, з усіма витікаючими звідси негативними наслідками - порушення строків розгляду справ, збільшення судових витрат та ін
Законодавець в результаті прийняття Федерального закону від 30 листопада 1995 року В«Про внесення змін і доповнень до Цивільного процесуального кодекс РРФСР В»відродив в російському цивільному процесі заочне виробництво, дозволяє суду розглядати позови в спрощеному порядку і без відповідача.
У новому Цивільному процесуальному кодексі РФ, що набрав чинності з 1 лютого 2003, правила спрощеного виробництва, з деякими змінами, закріплені в главі 22 В«Заочне виробництвоВ».
1. Поняття, значення і сутність заочного виробництва
Спрощення порядку цивільного судочинства безпосередньо пов'язано з відсутністю відповідача, який не виступає в судовому засіданні, не заявляє клопотання, не оспорює тверджень позивача і т.п. Разом з тим неявка позивача в суд такі процесуальні наслідки не викликає.
Заочне виробництво являє собою встановлений порядок судового провадження (винесення судом рішення) за відсутності відповідача.
Тобто заочне виробництво можливе, якщо відповідач не повідомив про поважних причини неявки і не просив про розгляд справи за його відсутності (Ч. 1 ст. 233 ЦПК). Заочне виробництво являє собою виняток із загальних правил змагального цивільного судочинства. Заочним може бути тільки розгляд і вирішення позовів. Особливу виробництво та провадження у справах, що виникають з публічних правовідносин, не регламентовані як заочні.
Таким чином, заочними рішення і виробництво вважаються за відношенню до відповідача.
Правила заочного виробництва були сформульовані в Статуті цивільного судочинства 1864 р. і в різних модифікаціях мають місце у цивільному процесуальному законодавстві інших країн. Закордонне законодавство окремих країн передбачає також можливість спрощеної захисту відповідачів за допомогою винесення заочних рішень у відношенні не з'явилися позивачів.
Сутність заочного виробництва в цивільному процесі складається в розгляді та вирішенні позовних вимог у відсутність відповідача, яка полягає у своєрідній цивільної процесуальної санкції по відношенню до недисциплінованому боржнику.
Тому в будь-якому випадку можливість заочного розгляду справи повинна спонукати відповідача з'явитися за викликом до суду та активно відстоювати свої права та законні інтереси у змагальному судочинстві.
Разом з тим було б помилкою вважати, що захист прав і законних інтересів відповідача в заочному виробництві юридично не забезпечена.
Як у змагальному, так і в заочному виробництві суд покликаний захищати порушені чи оспорювані права громадян і організацій незалежно від того, виступають вони в цивільному процесі позивачами, відповідачами або третіми особами.
Для досягнення цієї мети суд зобов'язаний встановлювати дійсні обставини справи, з'ясовувати, хто з сторін спору правий, а хто винен, і в Відповідно з доведеними фактами та нормами права приймати законне та обгрунтоване рішення. Тому, незважаючи на те, що в судовій практиці абсолютна більшість позовів судами задовольняються, в принципі не виключена можливість, що суд відмовить позивачеві у задоволенні заявлених вимог і тим самим захистить права і законні інтереси відповідача.
2. Умови та порядок заочного виробництва
При розгляді цивільної справи за правилами заочного виробництва закон передбачає чотири обов'язкові умови:
- відповідач повинен бути належним чином сповіщений про час і місце судового засідання;
- відповідач до суду не з'явився без поважних причин та не просив про розгляді справи за його відсутності;
- позивач згоден на розгляд і вирішення справи в порядку заочного виробництва за відсутності відповідача;
- позивачем не змінений предмет або підставу позову, не збільшено розмір позовних вимог.
При недотриманні будь-якого з зазначених умов заочне виробництво неправомірно.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ЦПК винесення заочного рішення допускається і тоді, коли в процесі беруть участь кілька відповідачів і всі відповідачі не з'явилися в судове засідання з неповажних причин.
У цивільному процесі для заочного виробництва характерно своєрідний прояв принципу диспозитивності: з одного боку, у позивача як б ширше диспозитивні повноваження, а з іншого - він обмежений у правах на цивільно-правову захист, позбавлений можливості розпоряджатися позовними засобами захисту права.
Враховуючи, що питання про заочний виробництві може вирішуватися тільки в разі неявки відповідача, це питання обговорюється на етапі в судовому засіданні відразу ж, коли суд вислухав секретаря судового засідання про явку викликаних по справі осіб.
Для винесення заочного рішення потрібна наявність в справі відомостей про сповіщенні відповідача про розгляд справи. Разом з тим уявлення відповідачем письмових пояснень, заява клопотань в ході підготовки до судового розгляду може обумовити необхідність проведення звичайного виробництва або відкладення судового розгляду з повторним сповіщенням сторін. Так, наприклад, визнання позову відповідачем або заяву клопотання про розгляд справи за його відсутності вимагає вирішення справи у звичайному порядку. Недоцільно винесення заочного рішення у разі подання відповідачем відомостей про поважність причин його неявки.
Встановивши неявку відповідача по справі та з'ясувавши мотиви такої неявки, суд на початку судового засідання роз'яснює явившемуся позивачу його право на розгляд справи в позовному провадженні або в порядку заочного виробництва, тобто позивачеві надається право вибирати порядок розгляду його позовної вимоги.
При згоді позивача суд виносить ухвалу про заочний розгляді даного позову (ч. 1 ст. 233 ЦПК). Зазвичай таке визначення виноситься без видалення до нарадчої кімнати із занесенням її до протокол.
Якщо, що з'явився в судове засідання позивач, не згоден на розгляд справи в порядку заочного виробництва, то суд зобов'язаний відкласти розгляд справи і направити відповідачу повідомлення про час і місце нового судового засідання.
Доцільність такої умови пояснюється тим, що позивачу можуть бути відомі поважні причини неявки відповідача, наявність яких може послужити підставою до скасування заочного рішення, що затягне і ускладнить процес в цілому.
З метою захисту прав відповідача законом також передбачено, що позивач в заочному провадженні не вправі змінювати предмет і підставу позову і збільшувати розмір позовних вимог. В іншому випадку суд зобов'язаний відкласти розгляд справи і знову викликати в судове засідання відповідача, так як зміна елементів або ціни позову допустимо в суді лише в присутності відповідача.
У заочному провадженні судове засідання будується так само, як і в змагальному судочинстві, за винятком перерахованих особливостей (ст. 234 ЦПК). Суд у дослідженні обставин справи обмежений доказами, наявними у справі, оскільки він хоча і враховує доводи та клопотання обох сторін, однак в основному це будуть матеріали позивача. Доказові матеріали відповідача у справі існують у вигляді документів або речей.
Тому в цілому такий порядок не цілком забезпечує об'єктивне і всебічне з'ясування дійсних обставин справи, спірних пра...
