Зміст
Вступ 2
Заочне рішення. Історія і сучасність 3
Підстави та порядок заочного виробництва 3
Зміст та оскарження заочного рішення суду 10
Дії суду після прийняття заяви про скасування заочного рішення суду 12
Розгляд заяви про скасування заочного рішення суду 13
Законна сила заочного рішення суду 16
Висновок 18
Література 19
Введення
Розгляд справи в порядку заочного виробництва істотно обмежує можливості відповідача використовувати процесуальні засоби захисту проти позову. Однак таке обмеження є наслідком його власної поведінки, яке при дотриманні судом передбачених коментованій статтею умов розглядається як ухилення відповідача від участі в змагальному процесі без пояснення причин цього.
Невиконання відповідачем процесуальних обов'язків не повинно ставити позивача в несприятливе положення, зокрема, призводити до затримки в захисті порушеного права або охоронюваного законом інтересу. Винесення заочного рішення дозволяє уникнути цього.
Мета даної курсової роботи: вивчити сутність заочного рішення.
Завдання роботи:
- розглянути поняття і сутність заочного рішення в цивільному процесуальному праві;
- виявити відмінності в прийнятті заочного рішення в радянському праві і в даний час.
Заочне рішення. Історія і сучасність
Підстави та порядок заочного виробництва
Інститут заочного виробництва виступає і гарантією забезпечення прав відповідача, не з'явився у судове засідання з поважних причин, про які він не мав можливості повідомити суду.
Він передбачає можливість за ініціативою відповідача в спрощеному порядку скасувати винесене рішення і відновити розгляд справи по суті [1].
233 стаття ЦПК передбачає ряд умов, за наявності яких можливе винесення заочного рішення. Це неявка відповідача в судове засідання; сповіщення відповідача про час і місце судового засідання; неподання відповідачем відомостей про поважність причин неявки; відсутність прохання відповідача про розгляді справи за його відсутності; неявка всіх співвідповідачів за наявності процесуального співучасті на стороні відповідача; згоду явився позивача на розгляд справи в заочному провадженні; відсутність волевиявлення позивача на зміна предмета або підстави позову, збільшення розміру позовних вимог.
Правила про заочний виробництві не застосовуються при розгляді та вирішенні справ, що виникають із публічно-правових відносин [2]. Не можуть вони бути застосовані і у справах окремого провадження, оскільки там відсутній спір про право і заявнику не протистоїть відповідна сторона (ст. 263 ЦПК).
Для того щоб розглянути справу в порядку заочного провадження, суд повинен мати відомості про належне повідомлення відповідача про час і місце судового засідання. Це означає, що судова повістка або інше передбачений ч. 1 ст. 113 ЦПК засіб сповіщення мають бути вручені відповідачу у суворій відповідності до вимог гл. 10 ЦПК по місцем проживання або місцем роботи громадянина, за місцем знаходження організації, а в справі повинна бути розписка відповідача з фіксацією часу вручення повістки чи іншого засобу сповіщення.
При відсутності відомостей про належне повідомлення відповідача застосування процедури заочного виробництва не допускається. У цьому випадку суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 167 ЦПК зобов'язаний відкласти розгляд справи.
Сторони вправі вести справу в суді через свого представника, тому в разі явки в судове засідання представника відповідача винесення заочного рішення не допускається. Про час і місце судового засідання представник сповіщається самим відповідачем (Відповідно до ст. 113 ЦПК на суд покладається обов'язок направити сповіщення тільки особам, які беруть участь у справі). Законні представники здійснюють від імені акредитуючої всі процесуальні дії [3], користуються його процесуальними правами, тому судове повідомлення їм повинно направлятися нарівні з особами, беруть участь у справі.
При участі у справі кількох відповідачів винесення заочного рішення не допускається, якщо в судове засідання з'явився хоча б один відповідач. Дане правило вносить суттєва відмінність в колишню процедуру заочного виробництва при процесуальному співучасті відповідачів, яка допускала при неявці однієї відповідача або деяких з відповідачів у відношенні неявившихся винесення заочного рішення [4].
Обов'язковою умовою для розгляду справи в порядку заочного виробництва є відсутність заперечення явився позивача проти такого порядку [5]. Якщо позивач заперечує проти вирішення спору в заочній процедурі, справа має бути розглянута з дотриманням загальних правил судочинства. У разі участі у справі кількох позивачів заочне рішення не може бути винесено, якщо хоча б один з них заперечує проти такого порядку.
Неявка позивача (будь-кого з співпозивачів) і відповідача (співвідповідачів), належно повідомлених про час і місце судового засідання, необов'язково стає причиною того, що розгляд справи відкладається [6]. Оскільки закон обумовлює можливість розгляду справи в порядку заочного виробництва за наявності згоди явився позивача, при неявці позивача без поважних причин, незалежно від того, просив він розглянути справу в його відсутність або не просив, його згоди на розгляд справи в такому порядку не вимагається.
Згідно ЦПК [7] після порушення суддею цивільного справи, тобто прийняття позовної заяви, та до початку розгляду справи по Фактично у нього можуть вступити треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, які користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача. Вимоги таких третіх осіб можуть бути заявлені до однієї або обом сторонам. У подібних випадках можливість розгляду справи в порядку заочного виробництва повинна бути обумовлена ​​неявкою в судове засідання відповідь боку за позовом третьої особи із самостійними вимогами та відсутністю його заперечень проти винесення заочного рішення.
Правами позивача відповідно до ст. 45, 46 ГПК користуються також прокурор, державні органи, органи місцевого самоврядування, організації або окремі громадяни при зверненні їх до суду на захист інтересів інших осіб. Отже, при явці названих суб'єктів у судове засідання без їх згоди також не можна розглядати справу в порядку заочного виробництва.
Повноваження на ведення справи в суді дає представникові право на вчинення від імені представляється всіх процесуальних дій, за винятком деяких, пов'язаних з розпорядженням матеріальними правами позивача, якщо повноваження на їх вчинення спеціально не обумовлені [8]. Отже, представник позивача в разі неявки акредитуючої в судове засідання вправі за нього вирішувати питання про можливість винесення заочного рішення.
Положення ч. 3 ст. 233 ЦПК про те, що при незгоді явився позивача на розгляд справи в порядку заочного виробництва за відсутності відповідача суд відкладає розгляд справи і направляє відповідачу повідомлення про час і місці нового судового засідання, не слід розуміти як безумовну обов'язок суду обирати лише такий варіант поведінки. Розгляд справи в заочному виробництві - право, а не обов'язок суду, і він може при наявності заперечення явився позивача на заочне виробництво продовжити розгляд справи у звичайному порядку.
В Відповідно до ч. 4 ст. 167 ЦПК суд вправі розглянути справу в відсутність належно сповіщені про час і місце судового засідання відповідача, якщо він не повідомив суду про поважні причини неявки і не просив розглянути справу в його відсутність. Рішення суду в такому випадку не буде заочним.
В зв'язку з цим у наведеному положенні ч. 3 ст. 233 ЦПК, відмінному від загальних правил ст. 167 ЦПК, взагалі мало практичного сенсу. Воно було б виправдано, якби при вторинній неявку відповідача суд був вправі винести заочне рішення без згоди явився позивача. Однак таког...
