ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ
Нікопольський факультет
Кафедра державно-правових дисциплін
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З дісціпліні "Міжнародне право"
На тему: Укладання міжнародного договору
Студентки групи 51, курс 4
заочного відділення
Спеціалізація:
Прокурорсько-слідча
Шевченко Яни Іванівні
Науковий Керівник:
(посада, прізвище, ім "я по батькові)
Нікополь 2006р.
П Л А Н
Вступ
1. Поняття, форма, структура і мова міжнародного договору.
2. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів.
3. Дотримання, застосування і дію міжнародних договорів.
4. Припинення міжнародних договорів.
Висновок
Вступ
При написанні даної контрольної роботи, необхідно відзначити, що право міжнародних договорів є галуззю загального міжнародного права і являє собою сукупність правових норм, що регулюють відносини держав та інших суб'єктів міжнародного права з приводу укладання, дії і припинення міжнародних договорів.
Також необхідно відзначити, що перший кофікаційні акт в області права міжнародних договорів був прийнятий у 1928 році на конференції американських держав. Їм стала Гаванська конвенція про договорах, яка носила регіональний характер, тому що діяла лише в Латинській Америці.
В даній контрольній роботі буде розглянуто поняття міжнародного договору; форма і структура; стадії укладення міжнародного договору; мова міжнародних договорів та протоколи до ним, вступ в силу міжнародного договору.
1. Поняття, форма, структура і мова міжнародного договору
Відповідно до ст.2 Віденської конвенції про право міжнародних договорів (далі вагомі конвенція 1969р.) та Віденською конвенцією про право договорів між державами і міжнародними організаціями, міжнародний договір - це регульоване міжнародним правом угоду, укладену державами та іншими суб'єктами міжнародного права у письмовій формі, незалежно від того, чи міститься така угода в одному, двох або декількох пов'язаних між собою документах, а також незалежно від його конкретного найменування.
Об'єктом міжнародного договору є відносини суб'єктів міжнародного права з приводу матеріальних і нематеріальних благ, дій та утримання від дій. Будь-який об'єкт міжнародного права може бути об'єктом міжнародного договору. Самі держави визначають, що має бути об'єктом міжнародного договору.
Сторонами, чи суб'єктами, міжнародних договорів виступають тільки суб'єкти міжнародного права.
Структура міжнародного договору не регламентована. Можна говорити, що міжнародний договір складається з трьох частин. У вступній частині, що називається ще преамбулою, містяться відомості про суб'єктах і учасниках договору, його мотиви і цілі, відомості про наявність і дійсності повноважень осіб, які підписали договір, а також про деякі деталях, не відносяться до об'єкта договірного регулювання, але мають значення для сторін.
У другій, основній частині договору містяться відомості про предмет договору, об'єкт та способі регулювання, права та обов'язки сторін, умови і способи виконання договірних зобов'язань.
У третій, заключній частині договору сторони визначають строк його дії, порядок набрання чинності, у тому числі необхідність ратифікації, перелік додатків, право на приєднання до договором третіх держав, місце підписання, мови договору, інші технічні деталі. За цим слідують підписи представників сторін. Договір може ділиться на статті, параграфи: великі договори можуть підрозділятися на розділи (частини), які або іменуються, або нумеруються; іноді використовують і те, і інше.
У двосторонньому договорі найчастіше використовують дві мови, кожної зі сторін, у зв'язку з чим договір складається в двох примірниках, кожний - на мові однієї із сторін. У багатосторонньому договорі, в якому іноді беруть участь до сотні держав і більш, складати договір на такій кількості мов неможливо. Тому учасники договору обирають кілька найбільш поширених мов, на яких складається текст договору. Історично найбільш поширеними мовами міжнародного договору були спочатку латинська, потім французька. У наслідку в це число увійшов англійська. В даний час в ООН визнані офіційними мовами англійська, французька, іспанська, російська, китайська, німецька та арабська. На цих мовах, як правило, на міжнародних конференціях полягають всі міжнародні договори.
Слід зазначити, що в ряді випадків не тільки двосторонні, але й багатосторонні договори можуть укладатися на одному мовою. Це, зокрема, відноситься до договорів, що укладаються між країнами СНД. Такий, наприклад, є Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, складена в одному примірнику на російською мовою, підписана в Мінську 22 січня 1993р. десятьма країнами: Вірменією, Білорусією, Казахстаном, Киргизією, Молдовою, Росією, Таджикистаном, Туркменією, Узбекистаном і Україною.
У рамках СНД мають місце й інші способи вирішення мовної проблеми, коли двосторонній договір укладається не на двох, а на трьох мовах. Так договір про правову допомогу між Україною і Грузією, підписаний 9 січня 1995р. був укладений українською, грузинською та російською мовах. [1]
2. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів
Укладення міжнародних договорів державами являє собою здійснення державного суверенітету і відноситься до числа основних прав держав.
Само висновок міжнародного договору - це складний процес, що складається з ряду послідовних стадій. Юридична сутність цього процесу в більшості випадків полягає в практичному становленні договірної норми міжнародного права, формуванні угоди між державами.
Віденська конвенція 1969р., хоча і не дає повного визначення терміна В«укладанняВ» міжнародного договору, але включає в це поняття цілий ряд конкретних стадій і юридичних дій: складання і прийняття тексту договору, встановлення автентичності тексту, підписання договору, ратифікація та інші способи вираження згоди на обов'язковість договору, такі, як затвердження, прийняття, приєднання, обмін документами, що утворюють договір. До стадій укладання належать також обмін або депонування ратифікаційних грамот. Деякі юристи до укладання відносять і вступ договору в силу, так як, Віденська конвенція говорить про В«Укладанні і вступ в силу договорівВ».
У доктрині міжнародного права немає єдиної думки про стадії укладання договорів. Так, наприклад, І.І.Лукашук вважає, що Віденські конвенції про право договорів визначили три стадії укладання договорів:
1 стадія - прийняття тексту
2 стадія - встановлення автентичності тексту
3 стадія - згода на обов'язковість договору.
Інші вчені, в їх числі В.П. Панов, практично дроблять ці стадії на більшу кількість, виділяючи вже одинадцять стадій:
- призначення уповноважених для ведення переговорів;
- узгодження тексту договору;
- обговорення і прийняття тексту договору;
- аутентифікація (Парафування) договору;
- підписання договору;
- заява застережень;
- ратифікація договору;
- обмін і депонування ратифікаційних грамот;
- промульгация (Опублікування) договору;
- реєстрація договору в ООН. [2]
У свою чергу, А.Н.Талалаев припускає, що не обов'язково, щоб укладання кожного договору проходило всі названі стадії. Це залежить від форми договору і від домовленості сторін. Але всякий міжнародний договір п...
