Зміст
Введення
Глава 1. Поняття трудового договору та його ознаки
Глава 2. Загальні і додаткові підстави припинення трудового договору
2.1 Загальні підстави припинення трудового договору
2.2 Додаткові підстави припинення трудового договору
Глава 3. Порядок припинення трудового договору
Висновок
Список використаних джерел
Введення
Право кожного вільно розпоряджатися своїми здібностями до праці, обирати професію і рід діяльності, закріплене в Конституції, означає не тільки право вільного укладення трудового договору, а й обов'язок наймача забезпечувати додержання законодавства про працю, умов, встановлених колективним договором, угодами, іншими локальними нормативними актами і трудовим договором [48]. Зокрема, наймач зобов'язаний дотримуватися підстави та порядок припинення трудового договору, які залежать від виду трудового договору.
На практиці, як правило, застосовуються два види трудового договору: трудовий договір, укладений на невизначений строк (безстроковий трудовий договір); строковий трудовий договір (у тому числі контракт). Треба відзначити, що право вибору виду трудового договору належить наймачеві та що в останні п'ять років наймач віддає перевагу контрактом.
Трудове законодавство передбачає конкретні підстави припинення трудових договорів, за наявності яких наймач вправі (або зобов'язаний) розірвати трудові відносини.
Припинення трудового договору регулюється гл. 4 Трудового кодексу Республіки Білорусь. Під припиненням трудового договору розуміється закінчення триваючих трудових відносин. У Трудовому кодексі для позначення закінчення трудового договору використовуються різні терміни: В«припиненняВ», В«РозірванняВ», В«звільненняВ», В«звільнення від роботиВ» [14]. В«Припинення трудового договору В»- найбільш широкий термін, що охоплює всі підстави закінчення його дії, в тому числі і смерть працівника, визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим, а також смерть наймача - фізичної особи. Припинення трудового договору і звільнення мають однакові порядок і підстава. Однак правовий термін В«припиненняВ» відноситься до трудового договору, а термін В«звільненняВ» - до працівника. Термін В«розірвання трудового договоруВ» означає його припинення за ініціативою (бажанням, вимогу) однієї зі сторін трудового договору.
Метою даної роботи є ознайомлення і оцінка з підставами і порядком припинення трудового договору в Республіці Білорусь.
Об'єктом є суспільні відносини, які складаються з приводу підстав і порядку припинення трудового договору.
У роботі використовуються наступні методи: системний, порівняльного аналізу, оцінний.
Предметом курсової роботи є погляди різних авторів по даного питання, а також акти законодавства.
Тема курсової роботи є безумовно актуальною, так як трудові відносини були і залишаються досить проблемними і важливими в житті суспільства, а тим більше порядок розірвання трудового договору не може бути залишений без уваги, так як тут можливі усілякі порушення. Тому більше значення має дотримання вимог законодавства щодо підстав та порядку припинення трудового договору.
Глава 1. Поняття трудового договору та його ознаки
Поняття В«трудовий договірВ» у законодавстві про працю та науці трудового права звичайно розглядається в трьох основних аспектах:
перше, як один з найважливіших інститутів трудового права;
друге, як юридичний факт, що тягне виникнення і існування правовідносини в часі, а також служить підставою виникнення інших правовідносин, тісно пов'язаних з трудовими;
третє, як угоду про зміст і умови праці між працівником і наймачем [1, с. 105].
Трудовий договір як один з найважливіших інститутів трудового права являє собою систему правових норм, що регламентують порядок укладення трудового договору, зміна трудового договору, припинення трудового договору, а також сукупність норм, об'єднаних в нормативних актах, регулюють прийом на роботу, переведення на іншу роботу, звільнення з роботи та ін
Що стосується поняття трудового договору в другому аспекті, то під юридичними фактами прийнято розуміти такі факти, з якими закон пов'язує дію правових норм щодо певних суб'єктів (працівника і наймача). Такого роду дії в кінцевому рахунку спрямовані на виникнення прав і обов'язків, які складають зміст трудового правовідносини [5, с.215]. Отже, трудовий договір як юридичний факт є підставою виникнення трудових та тісно пов'язаних з ним прав і обов'язків, складають зміст трудового правовідносини.
Залежно від вольового чи не вольового характеру юридичні факти діляться на дві групи - дії та події. Оскільки дії - це усвідомлене вольове поводження людей, яке проявляється у фактичному відношенні сторін (працівника і наймача) і породжує певні права та обов'язки, а події виникають незалежно від свідомості і волі людей, то трудовий договір як юридичний факт виникає на підставі взаємного волевиявлення сторін.
Підтвердженням цього є те, що як працівник, так і наймач не може примушувати до укладання трудового договору, за винятком випадків, встановлених законодавством (наприклад, забороняється необгрунтована відмова в укладенні трудового договору з громадянами, які прибули на роботу в Згідно із заявкою наймача або укладеного договору після закінчення навчального закладу, прибулими на роботу після закінчення державних навчальних закладів за направленням та ін) [13].
По суті, поняття трудового договору як юридичного факту, манливого виникнення трудових правовідносин, випливає з визначення трудового договору.
Третій аспект - В«поняття трудового договору як угоди про змісті і умовах праці між працівником і наймачем В»- так само як і другий, відображений і законодавчо закріплена у визначенні поняття трудового договору [6, с.154].
Аналіз чинного законодавства про працю показує, що трудовий договір є особливою формою індивідуального регулювання трудових відносин, що дозволяє враховувати особисті якості працівників та специфічні особливості наймачів (юридичних осіб; індивідуальних підприємців; громадян, яким надано право укладення та припинення трудового договору з працівниками та ін) [6, с.155]. У ньому формулюються не тільки права і обов'язки сторін цих відносин, але і визначається в цілому порядок і умови їх здійснення.
Трудові відносини припускають, що працівник зобов'язаний виконувати роботу за певною однієї або декількох професіях, спеціальностях або посадам відповідної кваліфікації. Іншими словами, працівник зобов'язаний в обумовлений відрізок часу виконати встановлену для даної категорії осіб роботу, яка може бути виражена в нормі обов'язковою вироблення, або в обов'язковою тривалості робочого часу, або в тому і іншому одночасно, тобто мова йде не про результати праці, а про працю взагалі.
Викладене підкреслює специфіку трудового договору, а отже, і відмінність від цивільно-правових договорів, предметом яких є уречевлена ​​праця, тобто конкретний результат праці.
Трудовий договір як угода містить у собі основні права і обов'язки працівника і наймача, термін трудового договору, якщо це необхідно, режим праці та відпочинку, умови оплати праці та інші відомості та умови [2, с.99].
Ці та інші характерні відомості і умови, що відображають суть трудового договору, отримали закріплення у визначенні правового поняття трудового договору.
Трудовий договір - угода між працівником і наймачем (Наймачами), у відповідності з яким працівник зобов'язується виконувати роботу по певної однієї або декількох професіях, спеціальностях або посад відповідної кваліфікації згідно зі штатним розкладом і дотримуватися внутрішній трудовий розпорядок, а наймач зобов'язується надавати працівникові обумовлену трудовим договором роботу, забезпечувати умови праці, передбачені зако...
