Курсова робота
з дисципліни: В«Теорія і методологія державного управління В»
на тему:
В«Європейські школи державного управління В»
Зміст
Введення
1. Теорія адміністративно-державного управління у Великобританії
1.1 Соціологічний метод державного регулювання у Великобританії
1.2 Економічний метод державного регулювання у Великобританії
2. Розвиток адміністративної науки в Німеччині
2.1 Теорія адміністративно-державного управління в Німеччині
3. Наука державного управління у Франції
Висновок
Список використаних джерел
Введення
Вперше термін В«державно-адміністративне управлінняВ» (public administrative management) був використаний в програмі Республіканської партії США в 1986 р., проте перші роботи з державного управління з'явилися ще в глибокій старовині. Вже з тих часів відомі роботи філософів Китаю, Греції, Риму, Єгипту, що містять рекомендації з різних аспектів управління [1].
Протягом майже двох тисячоліть - з часів античності і аж до XVIII ст. - Всі знання про соціальні явища були єдиною цілісною системою, яка зводилася до політиці, а суспільне життя була підпорядкована інтересам держави. Це стало основною причиною того, що теорія державного управління розвивалася в руслі загальної політологічної традиції і лише в кінці XIX ст. стала виділятися в самостійну галузь наукових досліджень.
Істотний імпульс до розробки теорії державного управління був даний реформами, централізовано проведеними в системі державного адміністрування в США і країнах Західної Європи в останні десятиліття ХІХ ст. і в перші десятиліття ХХ ст.
Еволюція науки державного управління дозволяє виділити три етапи:
1. 80-і рр.. ХIХ в - 1920 р.;
2. 1920 р. - 1950 р.;
3. 1950 - по даний час.
Основоположниками теорії державного управління прийнято вважати В. Вільсона, Ф. Гуднау і М. Вебера.
Актуальність дослідження визначається практичними потребами підвищення ефективності адміністративно-державної діяльності будь-якої структурної складності, націленої на вирішення загальних суспільних і державних завдань. Предметом моєї роботи є розкриття головних європейських шкіл державного управління. В зв'язку з цим я розгляну такі країни як Великобританія, Франція, Німеччина, так як школи державного регулювання цих країн є провідними в Європі. У науці теорія методологія державного управління не може бути ніяких застиглих схем і моделей. Феномен адміністративно-державної діяльності вимагає постійного серйозного теоретичного і практичного вивчення, оскільки, як і всі соціально-політичні явища, він знаходиться в процесі безперервного зміни і розвитку, проте не можна забувати про головних теоретичних підходах які утворилися в Європі і отже близькі нам.
Республіка Білорусь є молодою державою і наша наукова школа в сфері державного управління досить молода, тому я ставлю головну мету в цій роботі необхідне встановити всі позитивні риси управління інших країн щоб не робити помилок.
1. Теорія адміністративно-державного управління у Великобританії
Вивчення державного управління в системі англійського академічного суспільствознавства почалося в кінці минулого століття, коли при Лондонському університеті була заснована Лондонська школа економіки і політичних наук. У цій школі, а пізніше в Оксфордському, Кембриджському, Манчестерському, Ліверпульському та інших університетах до другої світової війни було зосереджено викладання і вивчення державного управління, політичних інститутів, державної служби, англійського конституційного та адміністративного права. Ці дисципліни викладалися на однойменних кафедрах чи кафедрах політичної науки.
Наукові дослідження до початку 30-х років зводилися, як правило, до формально-юридичному опису державно-правових інститутів, оскільки панував інституціональний підхід до вивчення адміністративно-державного управління. Найбільш відомими вченими в цей період були Е. Баркер, Д. Коул, Г. Ласкі, Ч. Маннінг, У. Робсон, Г. Файнер та ін
Починаючи з 30-х років в англійській школі адміністративно-державного управління починають панувати біхевіоральні методи вивчення державного адміністрування. З самого початку в рамках біхевіоральної методології склалися дві основні тенденції - соціологічна та економічна, витоками яких стали два різних розуміння природи людської поведінки [2]. Економісти розглядали політику і державне управління як сферу раціональної діяльності людей з незмінними цілями, зводяться до прагнення отримати максимальну вигоду. Прихильники соціологічного підходу, навпаки, прагнули уникнути подібної однозначності і примітивізму, вбачаючи в політичній поведінці і державній діяльності результат впливу культурних традицій, яким людина підкоряється в більшості випадків неусвідомлено.
Ще в 1908 р. видатний англійський психолог Дж.Уоллес заявив про кризу в політичних науках і державному управлінні, викликаному тим, що раціоналізм відмовлявся від вивчення зв'язків між політичною поведінкою і В«людською натуроюВ», яка визначається культурними, соціальними і расовими чинниками [3]. Уоллес вперше поставив серйозно питання про значення неусвідомлених мотивів і політичної діяльності та про роль пропагандистських символів у державному управлінні. Ці та багато інших ідеї Уоллеса були пануючими в англійській школі В«Public administrationВ» аж до 50-х років XIX століття. Економічний підхід в ці роки був на В«другому планіВ» до тих пір, поки не стало відомо про успіхи формальних методів економічного аналізу.
1.1 Соціологічний метод державного регулювання у Великобританії
Найбільшими представниками соціологічного напряму стали Е. Берч, І. Берлін, У. Різ, Р. Роуз. На думку І. Берліна, основним у філософії державного управління є В«покора і насильствоВ», тому обходити питання виправдання влади і підпорядкування їй учені не вправі [4]. Наявність або відсутність консенсусу щодо авторитету держави в суспільстві Р. Роуз вважає головним питанням будь-якої політичної системи. Авторитет державної влади може бути виміряний, з одного боку, ступенем її підтримки громадянами, а з іншого - тим, наскільки останні підкоряються її законам [5].
У.Різ виділяє три основні значення терміна В«державаВ» в англо-саксонської політологічної традиції: В«політично організоване і територіально обмежене товариство В»,В« політично організоване відповідно до моральних ідеалами суспільство В»,В« уряд як установа В». Останнє значення, підкреслює У. Різ, набагато частіше зустрічається в наші дні 26 .
Е. Берч в своїх роботах торкався питань відповідальності в державному управлінні. Зокрема він виділив три види відповідальності:
В· Відповідальність перед громадською думкою. Це означає, що уряд має можливість впливати на громадську думку і повинно знаходити компроміс з провідними групами суспільства, виховувати громадськість, щоб вона усвідомлювала мотиви, рушійні урядовою діяльністю;
В· Проведення продуманої державної політики, заснованої на всебічному аналізі проблем. Цей тип відповідальності в англійській політичній культурі є основним. Уряд, усвідомлюючи правомірність і доцільність своїх дій в даний момент, може навіть піти на втрату популярності заради здійснення свого курсу;
В· Відповідальність перед парламентом. Вона виражається у відповідальності кожного міністра за діяльність уряду в цілому і його відповідальності за керовану ним державну службу.
Відповідальність членів уряду перед парламентом виражається у відповідальності кожного міністра за діяльність уряду в цілому і його відповідальності за керовану ним державну службу. Однак ефективність парламентського кон...
