зміст
Введення
Оновлення Європолу та його правового регулювання
Компетенція та функції сучасного Європолу
Органи Європолу
Висновок
Список використаних джерел та літератури
Введення
Європол (англ. Europol) - це поліцейська служба Європейського союзу. Основними завданнями служби є координація роботи національних служб у боротьбі з міжнародною організованою злочинністю та поліпшення інформаційного обміну між національними поліцейськими службами [1].
Створення єдиної поліцейської служби Європейського союзу було передбачено ще в 1992 Маастрихтською угодою.
З 3 січня 1994 служба існувала в обмеженому вигляді, як "Підрозділ Європолу з боротьби з незаконним обігом наркотиків "(англ. Europol Drug Unit). У 1998 році всі країни-члени Євросоюзу ратифікували Конвенцію про Європолі і з 1 липня 1999 року розпочалася повноцінна робота служби.
Першим президентом Європолу був німецький юрист Юрген Сторбек (JГјrgen Storbeck). З лютого 2005 року цю посаду обіймає Макс-Петер Рацель (Max-Peter Ratzel).
У Європолі на даний момент числяться понад 400 співробітників і 100 офіцерів зв'язку Європолу (англ. Europol Liaison Officer, ELO), відряджаються до Європолу державами-членами ЄС у якості представників їхніх національних правоохоронних органів.
На даний момент Європол координує роботу поліцейських служб усіх країн-членів Європейського союзу.
Оновлення Європолу та його правового регулювання
Європейське поліцейське відомство це - правоохоронне установа, яке призначене для надання практичного сприяння та інформаційної підтримки на європейському рівні заходам поліцейських органів держав у галузі профілактики та боротьби:
1) з транснаціональною організованою злочинністю,
2) з міжнародним тероризмом,
3) з "іншими тяжкими формами злочинності" міжнародного характеру: торгівлею наркотиками, відмиванням грошей і т.д.
Європол створений і функціонує в рамках організації "Європейський Союз "і, отже, поширює свою діяльність на територію його держав-членів. Однак в якості установи з правами юридичної особи Європол уповноважений встановлювати співпрацю з не вхідними в Європейський Союз ("третіми") державами, а одно з міжнародними організаціями та установами, включаючи Інтерпол. У 2004 р. угоду про співпрацю була укладена між Європолом та Російською Федерацією [2].
В момент створення Європолу (середина 90-х років XX століття) Європейський Союз не мав у своєму розпорядженні повноваженнями видавати законодавство у кримінально-правовій сфері.
З цієї причини установа Європолу здійснювалося шляхом укладення між державами-членами спеціального міжнародного договору, підписаного в 1995 р. і набув чинності в 1998 р. (Конвенція про створення Європейського поліцейського відомства, коротко іменована "Конвенція про Європолі ").
Згодом в Конвенцію про Європолі неодноразово вносилися зміни і доповнення, в тому числі спрямовані на розширення компетенції Європейського поліцейського відомства (віднесення до відання Європолу додаткових категорій злочинів, надання йому права звертатися до державам-членам із запитом про порушення, проведення або координації кримінальних розслідувань та ін.)
Перегляд Конвенції про Європолу, як і її закінчення, здійснювався за допомогою спеціальних міжнародних договорів (додаткових протоколів), вимагали підписання та ратифікації всіма державами-членами. Оскільки держави-члени нерідко затягували ратифікаційний процес, здійснення необхідних реформ у правовому статусі Європолу відкладалося на багато років.
Ця обставина спонукала Європейський Союз, використовуючи нові законодавчі повноваження в кримінально-правовій сфері, надані йому Амстердамським 1997 р. і Ніццькою 2001 договорами, скасувати згадану Конвенцію і замінити її юридично обов'язковим нормативним актом, подальший перегляд якого більше не потребуватиме національних ратифікації.
В якості такого акта і виступає Рішення Ради від 6 квітня 2009 р. "Про створення Європейського поліцейського відомства (Європол)". Рішення від 6 квітня 2009 de jure і de facto виступає як документ, заново засновує Європейське поліцейське відомство [3].
У зв'язку з відміною Конвенції 1995 р. створено на її основі "Старий" Європол припиняє своє існування.
На його місці створюється "новий" Європол, який повністю інтегрований в організаційний механізм Європейського Союзу та повинен фінансуватися вже не за рахунок внесків держав-членів, а безпосередньо з загального бюджету ЄС.
"Новий" Європол набуває ряд додаткових можливостей і повноважень, якими не розташовував його попередник, в Зокрема, повноваження займатися злочинами, які не обов'язково здійснені в рамках злочинної організації.
Місцезнаходження Європолу - Гаага, Нідерланди. Європол є правонаступником відомства Європол, заснованого Конвенцією про Європолі. У кожній державі-члені Європол пов'язаний з одним національним відділом, створеним або призначеним.
Створений Рішенням від 6 квітня 2009 р. "новий" Європол виступає правонаступником "старого" Європолу, в тому числі у відношенні укладених останнім міжнародних угод.
Відповідно до статті 64 Рішення він приступає до функціонування з 1 січня 2010 р. або дещо пізніше (у випадку, якщо до згаданої дати Радою Європейського Союзу ще не буде затверджений спеціальний регламент про привілеї та імунітети персоналу "нового" Європолу).
Компетенція та функції сучасного Європолу
У кожній державі-члені Європейського Союзу Європол розпорядженні найбільш широкої правоздатністю, яку національне законодавство даної держави-члена надає юридичним особам. Європол може, зокрема, набувати чи відчужувати рухоме і нерухоме майно та виступати стороною в суді.
Компетенція Європолу охоплює організовану злочинність, тероризм та інші тяжкі форми злочинності, що зачіпають два або більша число держав-членів таким чином, що зважаючи масштабів, тяжкості і наслідків відповідних злочинів виникає нагальна необхідність у спільних діях держав-членів [4]. Компетенція Європолу також охоплює пов'язані злочину. Пов'язаними визнаються:
злочини, вчинені з метою придбати засоби вчинення діянь, що перебувають у сфері компетенції Європолу;
злочини, вчинені з метою полегшити або довести до кінця вчинення діянь, що перебувають у сфері компетенції Європолу;
злочини, вчинені з метою забезпечити безкарність діянь, які перебувають у сфері компетенції Європолу [5].
Європол здійснює такі основні функції:
збір, зберігання, обробка, аналіз інформації та відомостей, і обмін інформацією та відомостями;
невідкладне повідомлення компетентним органам держав-членів за допомогою і негайне інформування їх про зв'язки, констатувати між злочинами;
сприяння розслідуванням у державах-членах, особливо, шляхом передачі національним відділам всій доречної інформації з цього приводу;
звернення до компетентних органів відповідних держав-членів із запитами про порушення, проведенні та координації розслідувань та висунення пропозицій про заснування спільних слідчих бригад по певних справах;
надання державам-членам відомостей і допомоги в аналізі, коли проходять великі міжнародні заходи;
підготовка оцінок загрози, стратегічних аналізів і загальних доповідей, що відносяться до його мети, в тому числі оцінок загрози, породжуваної організованою злочинністю.
Європол також здійснює наступні інші функції:
розвиток експертних знань щодо застосовуваних компетентними органами держав-членів процедур розслідування і надання порад з проведення розслідувань;
надання стратегічних відомостей з метою створення сприятливих умов та сприяння ефективному та раціональному використанню ресурсів, наявних на націонал...
