Договір перевезення вантажу
Договір перевезення вантажу - це договір, за яким одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй іншою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Характеристики договору. На відміну від договорів на організацію перевезення договір перевезення вантажу, як правило, є реальним. Для його укладення недостатньо угоди сторін, а необхідна передача зазначеного в договорі вантажу перевізнику та прийняття ним вантажу до перевезення. Договір перевезення вантажу автомобільним транспортом відноситься до категорії консенсуальних, оскільки він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами угоди по істотних умов договору, до прийняття вантажу перевізником.
Договір перевезення вантажу - двосторонній і оплатний договір (вантажовідправник зобов'язаний сплатити за перевезення встановлену плату).
Сторони в договорі - перевізник і вантажовідправник. Вантажоодержувач не є стороною в договорі перевезення вантажу, однак у нього виникають за договором певні права та обов'язки: прийняття і вивезення вантажу, внесення провізних та інших зборів у ряді випадків.
Згідно ст.909 ЦК договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Висновок договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (Коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (Статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Детально форма і порядок укладення договору перевезення вантажів визначені транспортним законодавством, яке для всіх видів транспорту встановлює письмову форму договору. Перевезення вантажів оформляються різними видами документів: вантажними накладними, вантажними квитанціями, дорожніми відомостями і коносаментами.
При укладенні договору залізничного перевезення вантажовідправник повинен надати станції відправлення на кожну відправку вантажу накладну, яка є основним перевізним документом. Накладна складається на ім'я певного вантажоодержувача, підписується вантажовідправником, супроводжує вантаж на всьому шляху його проходження і на станції призначення видається вантажоодержувачу разом з вантажем. На посвідчення прийому вантажу до перевезення станція відправлення видає вантажовідправнику вантажну квитанцію.
При морських перевезеннях наявність і зміст договору перевезення вантажу можуть бути підтверджені чартером, коносаментом чи іншими письмовими документами. Після прийому вантажу до перевезення перевізник зобов'язаний видати відправнику коносамент, який є доказом прийому перевізником зазначеного в ньому вантажу. Коносамент є не лише підтвердженням прийому вантажу перевізником, але й товаророзпорядчих документом. Ця функція коносамента передбачає зобов'язання перевізника видати вантаж юридичній особі, зазначеному в коносаменті.
Предмет договору перевезення вантажів - транспортні послуги, тобто послуги з переміщення (транспортування) матеріальних цінностей.
Обов'язки перевізника:
-надати транспортні засоби під завантаження у строк, визначений у договорі;
-своєчасно відправити прийняті до перевезення вантажі;
-вживати заходів щодо забезпечення збереження вантажу на шляху прямування;
-доставити вантаж за найкоротшому шляху;
-видати вантаж одержувачу, зазначеному в перевізних документах.
Обов'язки вантажовідправника:
-пред'явити в встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та упаковці, а також замаркірувати його відповідно до встановлених вимог;
-своєчасно вносити провізну плату. За перевезення вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Плата за перевезення вантажу, здійснювану транспортом загального користування, визначається за згодою сторін, якщо вона не встановлена ​​тарифами, затвердженими в установленому порядку;
-дотримуватися норм часу на вантажно-розвантажувальні роботи, якщо вони проводяться вантажовідправником.
В Відповідно до загального правила, закріпленим у ст.920 ЦК, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено ЦК, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Окремо врегульована відповідальність перевізника за ненадання транспортного засобу і відповідальність відправника за невикористання наданого транспортного засобу. Перевізник за ненадання транспортного засобу для перевезення вантажу, а відправник за ненадання вантажу або невикористання наданого транспортного засобу з інших причин несуть відповідальність, встановлену договором, якщо інше не встановлено транспортними кодексами (статутами). Перевізник і відправник вантажу звільняються від відповідальності, якщо ненадання транспортного засобу або невикористання наданого транспортного засобу сталося не з їх вини, зокрема, при припиненні (обмеженні) перевезення вантажу у певних напрямках, встановленої у випадках і порядку, передбачених транспортними кодексами (статутами).
Крім того, в ЦК передбачена відповідальність перевізника за такі порушення:
1) за прострочення доставки вантажу - в разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов'язаний відшкодувати іншій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними кодексами (статутами);
2) за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу - перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, які перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Таким чином, за загальним правилом, перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Транспортні кодекси і статути закріплюють принцип винною відповідальності.
Перевізник несе відповідальність за незбереження вантажу не тільки в процесі його транспортування, але і в період знаходження вантажу у веденні перевізника на станції відправлення.
Згідно транспортному законодавству відповідальність настає, якщо перевізник не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, які перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало, тобто з незалежних від нього причин.
Такими обставинами можуть бути:
-вина вантажовідправника або вантажоодержувача;
-особливі природні властивості вантажу, що перевозиться;
-недоліки тари або упаковки, які не могли бути помічені по зовнішньому вигляду при прийманні вантажу до перевезення;
-застосування тари, не відповідає властивостям вантажу або встановленим стандартам, при відсутності слідів пошкодження тари у дорозі;
-здача вантажу до перевезення без зазначення у накладній його особливих властивостей, що потребують особливих умов і заходів для збереження вантажу при перевезенні або зберіганні;
-здача до перевезення вантажу, вологість якого перевищує встановлену норму і ін
При цих обставинах діє презумпція винності перевізника. Відсутність вини (Тобто наявність однієї з названих обставин) доводить перевізник.
Наприклад, парфумер...
