Кафедра підприємницького права
ДИПЛОМНА РОБОТА
ДОГОВІР КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ: ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ
І ЗМІСТ
2004
Про Р Л А У Л Є М І Е:
ГЛАВА 1. ПОНЯТТЯ І СУБ'ЄКТИ ДОГОВОРУ
КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ...................................................... ....... 8-22
1.1.Понятіе і ознаки договору купівлі-продажу ........................... 8-10
1.2.Правовое регулювання договорів купівлі-продажу в
зарубіжних країнах ............................................................ 10-15
1.3.Суб'екти договору купівлі-продажу ...................................... 15-22
РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ ДОГОВОРУ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ .......... 23-55
2.1.Существенние умови договору купівлі-продажу ..................... 23-42
2.2.Предмет договору купівлі-продажу ........................................ 42-44
2.3.Цена договору купівлі-продажу ............................................ 44-48
2.4.Срокі виконання договору купівлі-продажу ........................... 48-55
РОЗДІЛ 3. ОКРЕМІ ВИДИ ДОГОВОРУ
КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ .............................................................. 56-72
3.1.Договор роздрібної купівлі-продажу ..................................... 56-59
3.2.Договор поставки ............................................................ 59-63
3.3.Договор продажу нерухомості ........................................ 64-68
3.4.Форма договору купівлі-продажу ......................................... 68-72
..... 73-76
Список використовуваних джерел ................................................ 77-80
Додаток 1 ............................................................................ 81-82
ВСТУП Купівля-продаж - один з найважливіших інститутів цивільного права. Відома нам історія правового регулювання налічує майже чотири тисячі років.
Походження купівлі-продажу корениться в мене. Був такий час, коли не було грошей, коли не називали одне - товаром, а інше - ціною, коли кожен, залежно від надобностей моменту і характеру речей, обмінював непотрібне на те, що потрібно. Адже нерідко буває так, що предмету, який для одного є зайвим, іншому не вистачає. Але так як не завжди знаходилося шукане, був обраний предмет, який отримав постійну оцінку. За допомогою передачі його в рівному кількості усували труднощі прямого обміну. Цьому предмету (мірила цінностей) була додана публічна форма. Він набув розповсюдження і значення не стільки по своїй суті, скільки за кількістю, причому перестали називати товаром те, що дає та й інша сторона, а один з предметів назвали ціною.
Перехід від мінового господарства до товарного спричинив зміни в понятті договору купівлі-продажу: з'явилося зобов'язання з оплати товару грошима, замість обміну на інший товар. Подальший розвиток торгівлі спричинило за собою появу розриву в часу між укладенням та виконанням договору. Визначення поняття договору купівлі-продажу і, відповідно, його зміст в різні періоди людської історії істотно відрізнялися один від одного [1].
В процесі багатовікового розвитку правових систем відбувався своєрідний природний відбір норм про купівлю-продаж. Випадкові, невдалі положення з часом відсівалися, поступаючись місцем більш обгрунтованим і якісним, підвищувався рівень юридичної техніки.
Основним джерелом правового регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем, є ГК і насамперед гл. 30 (ст. 454 - 566). У ГК збережено традиційне визначення договору купівлі-продажу, що виражає його незмінну суть: продавець зобов'язується передати товар у власність покупця, а останній зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну ціну.
Сьогодні купівля-продаж - це найпоширеніший договір цивільного обороту. Переміщення матеріальних благ у товарній формі, що становить основу будь-якого зобов'язання, у договорі купівлі-продажу виступає в найбільш чистому вигляді, є його безпосереднім змістом. Особливе значення інституту купівлі-продажу в сучасному праві обумовлено великою гнучкістю, широтою сфери його застосування, адже по суті купівля-продаж - найбільш універсальна форма товарно-грошового обміну. ​​
Тому не випадково положення, що регулюють відносини, пов'язані з купівлею-продажем, відкривають частину другої Цивільного кодексу Російської Федерації, присвячену окремим видам цивільно-правових зобов'язань. По-моєму, договір купівлі-продажу займає ключове положення серед інших різновидів договорів.
У сфері застосування договорів купівлі-продажу виникає багато дискусійних проблем, які представляють тим більший інтерес, що позиції законодавця з цього питання не завжди бездоганна.
Актуальність обраної теми пояснюється насамперед тим, що договір купівлі-продажу в останні кілька років в нашій країні у зв'язку з економічним зростанням, зростанням кількості і якості підприємництва набуває все більшого значення. Про актуальність даної теми свідчить і те, що в даний час сфера застосування договору купівлі-продажу значно розширилася за рахунок того, що правила про купівлю-продаж повинні субсидіарно застосовуватися до купівлі-продажу майнових прав, результатів інтелектуальної діяльності, фірмових найменувань, товарних знаків обслуговування та інших засобів індивідуалізації громадянина чи юридичної особи.
Договір купівлі-продажу - найпоширеніший вид договорів. Він являє собою юридичну форму, призначену для обслуговування сфери товарного обігу як усередині країни, так і в зовнішньоторговельному обороті.
Правові норми, регулюють купівлю-продаж в зовнішньоторговельному обороті, уніфіковані в ряді міжнародно-правових документів, найважливішими з яких є Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів і Міжнародні правила по тлумачення торгових термінів "Інкотермс".
Метою зазначених документів є вироблення єдиних правил, застосовуваних до зовнішньоторговельним договорами купівлі-продажу. Разом з тим Конвенція не застосовується до продажу: товарів, що купуються для особистого, сімейного або домашнього використання, з аукціону, в порядку виконавчого виробництва або іншим чином у силу закону, фондових паперів, акцій, забезпечувальних паперів, оборотних документів і грошей, судів водного і повітряного транспорту, електроенергії.
Договір купівлі-продажу є підставою виникнення зобов'язального (відносного) правовідносини між продавцем і покупцем; разом з тим покупець набуває право власності на куплене майно, тобто речове абсолютне право.
Договір купівлі-продажу є однією з юридичних форм, про посеред переміщення матеріальних цінностей від однієї особи до іншої.
Він є оплатним договором. Купуючи річ у власність, покупець сплачує продавцю обумовлену ціну речі, або, іншими словами, продавець отримує зустрічне майнове надання [2].
Двосторонній характер обміну товарів визначає конструкцію договору купівлі-продажу як Двосторонні-зобов'язуючого - права та обов'язки виникають у обох сторін: продавець зобов'язаний передати покупцеві певну річ, але має право вимагати за це сплати встановленої ціни, тоді як покупець, у свою чергу, зобов'язаний сплатити ціну, але вправі вимагати передачі йому речі, що продається.
Договір купівлі-продажу - консенсуальної, під консенсуальні розуміється виникнення прав та обов'язків сторін вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами договору. Однак у тих випадках, коли для окремих видів договорів купівлі-продажу закон передбачає обов'язкове їх оформлення в певному порядку і визнає дійсним тільки договір, оформлений належним чином, права та обов'язки виникають лише після належного оформлення договору.
Основоположним актом, регулюючим купівлю-продаж, є Цив...