ЗМІСТ:
Введення. 3
1. Поняття договору контрактації. 5
1.1. Поняття договору контрактації. 5
1.2. Відмінність договору контрактації від суміжних договорів. 6
1.3. Сторони договору контрактації. 8
2. Порядок укладання, зміни , Розірвання договору контрактації 10
2.1. Висновок й істотні умови договору контрактації. 10
2.2. Способи укладання договору контрактації. 11
2.3. Виконання договору контрактації. 13
2.4. Зміна і розірвання договору контрактації. 15
3. Відповідальність сторін за невиконання зобов'язань. 19
Висновок. 21
Список використаних джерел. 22
Введення
Справжня робота присвячена дослідженню правового регулювання договору контрактації.
З моменту свого виникнення контрактація стала одним із засобів взаємодії сільського господарства про промисловості.
В Залежно від конкретної історичної обстановки на різних етапах розвитку держави змінювалося і зміст договору контрактації, тому в різних історичних умовах на перше місце виступали то одні, то інші його риси. Так, договір контрактації в один період носив характер, головним чином, торгового угоди між виробниками сільськогосподарської сировини та переробними його промисловими підприємствами; в інші періоди центр тяжкості переносився на виробничу допомогу посевщікам в цілях розвитку продуктивних сил у сільському господарстві. Окремі риси договору виникали в процесі його розвитку, як, наприклад, зобов'язання контракт організації постачати посевщіка мінеральними добривами; інші ж, навпаки, зникали, як, наприклад, мала в певних умовах істотне значення обов'язок контракт організації надавати селянським господарствам сільськогосподарські машини, трактори і т. п.
Вперше договір контрактації зустрічається в практиці заготівлі сільськогосподарської продукції в період переходу на мирну роботу по відновленню народного господарства, після заміни продрозкладки продподатком.
Заготівлю сільськогосподарської продукції здійснювали в цей період численні державні заготівельні органи, окремі державні переробні підприємства, органи споживчої та сільськогосподарської кооперації та приватні посередники. Така різноманітність заготівельників стало необхідним для здійснення поставленої державою важкою і нової задачі-налагодити широкий товарообіг між містом і селом і тим самим підняти продуктивні сили країни, в першу чергу продуктивні сили сільського господарства.
Заготовки вироблялися в самих різних правових формах. Однією з таких форм була заготівля продуктів сільського господарства за договором контрактації, яка проводилася безпосередньо зацікавленими в отриманні сировини підприємствами.
Для забезпечення себе сировиною підприємства переробної промисловості стали укладати попередні договори з селянськими господарствами, за якими вони зобов'язувалися прийняти та оплатити всю передбачену договорами продукцію і навіть авансувати господарства, її виробляють, грошима, а в разі необхідності - І насінням. Селяни ж, здавачі сільськогосподарської продукції, зобов'язувалися засіяти відповідною культурою певну площу, передбачену договором, і згодом здати вирощену продукцію даного заготівельникові. Тим самим договір контрактації забезпечував підприємство сировиною, а селянину давав впевненість у збуті вирощеної продукції і притому на заздалегідь відомих йому умовах, при матеріальній підтримці заготівельника. У цьому укладаючи-лось зміст договору контрактації в початковий період його застосування. Переробні підприємства прагнули встановити безпосередній зв'язок з виробниками сировини, минаючи приватного посередника. Таким чином, контрактація з'явилася в руках Радянської держави одним із засобів для витіснення капіталістів з області заготівлі сільськогосподарської продукції.
Першим предметом договору контрактації з'явився бавовна, контрактуемий в Середній Азії і в Закавказзі. [1]
Необхідно відзначити, що найбільший розвиток договір контрактації отримав в теоретичних працях 20-30х роках 20 століття. В даний час про нього, кілька В«забулиВ» і склалася абсурдна ситуація, коли основним нормативним актом по контрактації є Положення 1988 р. (досі формально не скасована), на яке багато хто продовжує посилатися, хоча в більшої частини його умови суперечать новому цивільному законодавству та фактично не діє.
Дана дипломна робота присвячена детальному вивченню цього інституту громадянського права.
Для досягнення цієї мети поставлені і вирішуються наступні завдання:
- визначити поняття договору контрактації;
- - Порядок укладення, зміни, розірвання договору контрактації;
- - Випадки зміни та розірвання договору контрактації;
- відповідальність сторін за невиконання зобов'язань.
Справжня робота складається з чотирьох глава.
У першій даються основні положення про договір контрактації, його відмінність від суміжних договорів.
У другій розділі досліджується порядок укладання, виконання, зміни та розірвання договору контрактації.
У третій розглядаються умови і зміст відповідальності за невиконання зобов'язань.
Четверта глава присвячена розгляду міжнародних правил укладення договорів.
1. Поняття договору контрактації
1.1. Поняття договору контрактації
У ст. 505 Цивільного Кодексу Республіки Білорусь [2] дається таке поняття договору контрактації: це договір, за яким виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується передати вирощену (Вироблену) ним сільськогосподарську продукцію заготівельникові для переробки або продажу.
Визначення поняття розглянутого договору в ГК 1999р .. схоже з тим, що давалося раніше. Але все ж зміни є - з нового Цивільного Кодексу вилучено два положення, що мали місце раніше: на заготівельника вже не покладається обов'язок сприяти виробництву сільськогосподарської продукції, а також прибрана фраза про те, що виробник зобов'язується передати продукцію у власність іншого боку.
Розглядаючи положення про договір контрактації, можна зробити припущення, що існує два види даного договору:
- договір, який укладається між державою та юридичними особами;
- договір, укладається між якими юридичними особами, громадянами [3].
Але все ж реально договір контрактації діє лише в першому виді, що виникає з практики його застосування. Отже, можна зробити висновок, що зараз договір контрактації - це договір на закупівлю сільськогосподарської продукції тільки для державних потреб, однією зі сторін якого обов'язково виступає держава. У світлі сказаного діяльність комерційних структур із закупівлі сільськогосподарської продукції слід розглядати в якості звичайної підприємницької діяльності. Договори ж, що укладаються без участі держави як сторони, слід розглядати як звичайні договори поставки. Більш того, в самому тексті ГК (ч. 2 ст. 505) вказана можливість застосування правил про договір поставки. З вищезазначеного випливає висновок, що нинішній договір контрактації дещо не відповідає вимогам часу, а саме розвиваються в країні ринкових відносин з безліччю діючих в них різноманітних суб'єктів.
Логічно, що з приводу цього інституту цивільного права сьогодні ведуться дискусії, в Зокрема кафедра Аграрного права МГЮА на чолі з професором Бистровим дотримується думки, що договір контрактації в тому вигляді, в якому він існує нині, є антиринковою, що він в принципі не має права на існування, так як був задуманий і вводився в дію в 30 - х роках саме в якості заходів для примусового вилучення у виробників сільськогосподарської продукції, або її покупки за безцінь, тобто грав роль антиринкового механізму - отже, він суперечить нинішній економічній політиці держави і є спадщиною віджилого ладу [4]. Все ж, незважаючи на багатосторо...
