деліктної відповідальності: ПОНЯТТЯ, ВІДМІННІ ОЗНАКИ, УМОВИ НАСТАННЯ
Майновим і особистим немайновим благам суб'єктів цивільного права нерідко заподіюється шкода. Про це свідчить той факт, що близько половини всіх справ, розглянутих у загальних судах за минулий рік, пов'язані з відшкодуванням заподіяної шкоди.
Стаття 7 Цивільного кодексу Республіки Білорусь (далі - ЦК) серед інших підстав виникнення цивільних прав та обов'язків називає "заподіяння шкоди іншій особі ". Отже, заподіяння шкоди як самостійне підстава породжує цивільно-правове зобов'язання, в якому потерпілий виступає кредитором, а заподіювач шкоди - боржником.
Легальне найменування зазначених зобов'язань - зобов'язання внаслідок заподіяння шкоди. Тим самим особливо підкреслюється результат дій - шкода, виступаючий необхідним і основною умовою для виникнення даної групи зобов'язань.
Однією з форм реалізації таких зобов'язань є відповідальність за зобов'язаннями внаслідок заподіяння шкоди, або деліктна відповідальність. В останньому понятті на перше місце ставиться не результат діяння - шкода, а делікт. Вживання терміну "делікт" має певні переваги - Тим самим підкреслюється необхідність наявності цілої системи умов (шкоди, протиправності, причинного зв'язку, вини) для виникнення зобов'язань у формі відповідальності.
Право на відшкодування шкоди входить в число конституційних прав (ст. 60 Конституції Республіки Білорусь). Одним із способів його реалізації, причому, можливо, найбільш істотним, є встановлення деліктної відповідальності, яка дозволяє, як правило, в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну неправомірними діями або бездіяльністю. Розвиток страхування цивільно-правової відповідальності та страхування від нещасних випадків, звичайно, трохи звужує сферу деліктної відповідальності, однак говорити про занепаді деліктного права поки передчасно. Це пов'язано з тим, що у випадках заподіяння шкоди - кому б він не був заподіяний і в чому б не висловлювався - шкідливі наслідки зазвичай не можуть бути запрасовані за допомогою якогось одного правового інституту (наприклад, страхування). Для досягнення максимального ефекту потрібна взаємодія різних правових засобів, в числі яких чільне місце належить і буде належати деліктної відповідальності.
Деліктна відповідальність, так само як і договірна відповідальність, є видом цивільно-правової відповідальності. Для того щоб визначити специфіку деліктної відповідальності, необхідно розглянути особливості і відмітні ознаки цих двох видів цивільно-правової відповідальності. Лише на основі такого аналізу можна дати визначення безпосереднього об'єкту даного дослідження - деліктної відповідальності.
Ще в римському праві існував розподіл зобов'язань на дві групи: зобов'язання, що виникають з договору (ex contractu), і зобов'язання, виникають з делікту (ex delicto). Але в той період розвитку юридичної думки обов'язок усунення шкоди не була загальною майнової санкцією за правопорушення в галузі як договірних, так і позадоговірних відносин (Зобов'язання ex contractu породжували майнові позови, тоді як зобов'язання ex delicto вабили часто і санкції кримінально-правового типу).
Подальша еволюція цих зобов'язань призвела до того, що їх каральна функція поступово відпала, перейшовши в руки кримінального права, і у цивільного права залишилася тільки одна задача - організація відшкодування заподіяної шкоди. І це з'ясовно - кримінальне покарання має особливі цілі і визначається зовсім іншими началами, ніж ті, якими керується цивільне право. У рамках останнього ми маємо справу тільки з шкодою, заподіяною однією особою іншій, і тому завданням тут є прийняття заходів для відшкодування цієї шкоди, усунення шкідливих наслідків неправомірного діяння у сфері приватноправових інтересів потерпілого.
Таким чином, в області як договірних, так і позадоговірних правовідносин, в рамках цивільного права стали застосовуватися лише заходи майнового характеру, спрямовані на відшкодування заподіяної шкоди, що зумовлено особливими цілями та началами цивільного права.
Саме майновий характер заходів відповідальності є спільною рисою договірної та деліктної відповідальності. А чим же вони відрізняються один від одного?
Розмежування деліктної та договірної відповідальності можна провести за такими ознаками.
1. Характер протиправності. Договірна відповідальність покладається на особу при невиконанні або неналежному виконанні ним обов'язків, яка виникла у нього в силу певних відносин, що зв'язують його з іншою особою, за порушення відносного суб'єктивного права. Тобто договірна відповідальність спирається на відносне правовідношення, що існує між кредитором і боржником в силу укладеного між ними договору.
При деліктної ж відповідальності заподіювач шкоди порушує безпосередньо норму об'єктивного права, що забезпечує охорону особистих немайнових і майнових благ. Тобто деліктна відповідальність заснована на факті здійснення недозволеного діяння, що посягає на абсолютне суб'єктивне право.
Таким чином, деліктна відповідальність може настати у разі, якщо:
1) потерпілий і заподіювач шкоди не зв'язані між собою договірними відносинами;
2) потерпілий і заподіювач шкоди складаються в договірних відносинах, але заподіяну шкоду з'явився результатом дій, не пов'язаних з порушенням договірних зобов'язань;
3) нормами закону, що регулюють окремі зобов'язання, передбачається відшкодування заподіяної шкоди також і в разі порушення договірних зобов'язань. Так, ГК поширює правила про деліктної відповідальності і на заподіяння шкоди особою, з якою у потерпілого укладено договір. Йдеться, зокрема, йде про відшкодування шкоди, заподіяної: життю, здоров'ю або майну обдаровуваного громадянина внаслідок недоліків подарованої речі (ст. 551 ЦК); життю або здоров'ю пасажира за договором перевезення (ст. 754); життю або здоров'ю громадянина при виконанні договірних зобов'язань (ст. 953); внаслідок недоліків товарів, робіт або послуг (ст. 964).
2. Порядок встановлення форм і розміру відповідальності. Для договірної відповідальності характерно те, що її форми і розмір можуть бути визначені як законом, так і умовами укладеного договору. Форми і розмір деліктної відповідальності визначаються тільки законом.
Сказане дозволяє зробити висновок, що така ознака цивільно-правової відповідальності, як правова диспозитивність, властивий більшою мірою договірної, ніж деліктної відповідальності.
3. Характер протиправної поведінки, службовця підставою для встановлення відповідальності, і стимульованого їм діяння. При договірній відповідальності протиправна поведінка, як правило, полягає в бездіяльності. Тому в даному випадку відбувається стимулювання активної поведінки боржника.
При деліктної відповідальності протиправним зазвичай є дія заподіювача, отже, стимулюється виконання пасивної обов'язки - не завдавати шкоди оточуючим, дотримуватися належних заходів уважності та обережності.
4. Наявність шкоди як обов'язкову умова відповідальності. Для настання договірної відповідальності шкоду не є обов'язковою умовою, адже існує, наприклад, можливість стягнення неустойки та без заподіяння будь-якої шкоди невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Тут головна роль відведена самому фактом невиконання чи неналежного виконання зобов'язання.
Для настання же деліктної відповідальності шкода є обов'язковою умовою. Причому зазначена умова допомагає відмежувати деліктну відповідальність не тільки від договірної відповідальності, але і від кримінальної, оскільки залучення особи до кримінальної відповідальності не завжди тягне застосування до нього заходів і деліктної відповідальності. В склад злочину може і не входити такий елемент, як шкода, і саме в залежності від цього в кримінальному праві прийнято розрізняти матеріальні і формальні склади злочи...
