Демократія: недоліки і пороки
ЗМІСТ
ВСТУП
ГЛАВА I. ПОНЯТТЯ І СУТНІСТЬ ДЕМОКРАТІЇ
1.1 Демократія
1.2 Участь в демократичному здійсненні влади
1.3 Основні принципи демократії
РОЗДІЛ II. НЕДОЛІКИ І ВАДИ ДЕМОКРАТІЇ
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Демократія - означає народовладдя, влада народу. Проте чи так це насправді? Очевидно, що демократія володіє внутрішньо притаманним їй механізмами і інструментами, які забезпечують її життєздатність та ефективність. Найважливішим із цих механізмів є правовий характер демократичної держави.
Безумовно, демократія на сьогоднішній день є найпоширенішим державним режимом у всьому світі. Однак, поряд з очевидними перевагами демократичного режиму, демократія все ж володіє своїми недоліками і пороками.
І, як було сказано вище, раз вже демократія переважає в більшості країн світу, то і актуальність обраної автором теми курсової роботи очевидна. По-перше, недоліки демократії не потрібно намагатися приховувати, про них треба говорити. По-друге, будь-який недолік можна усунути шляхом консолідації певних зусиль (у нашому випадку шляхом консолідації зусиль суспільства і держави).
Проблеми демократії на сьогоднішній день, є однією з найгостріших проблем, як у науці теорії держави і права, так і в політології, соціології, юриспруденції і т. п.
Предметом дослідження в даній роботі буде демократія, як спосіб управління суспільством і державою, а також недоліки і пороки даного способу управління.
Метою курсової роботи є вивчення демократичного режиму і його недоліків.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
1) розкрити поняття, сутність демократії;
2) розкрити основні принципи здійснення демократії;
3) розглянути основні характеристики демократичного режиму;
4) виявити недоліки і пороки демократії.
Для розкриття теми обраної курсової роботи автор вважає за необхідне присвятити перший розділ визначенням демократії, принципів здійснення демократії. В Інакше неможливо буде говорити про переваги чи недоліки предмета не зрозумівши його суті.
Ця тема впродовж багатьох десятиліть піднімалася і розглядалася багатьма провідними російськими теоретиками в галузі права - Денисовим О.І., Петровим В.С., Лазарєвим В.В., Алексєєвим С.С., Липень С.В., Лаврененко В.Н., Марченко М.Н. і т.д. Однак же ступінь вивченості даної теми відносно невелика, що пояснюється тим, що російській демократії немає ще й двох десятків років.
Основним прийомом дослідження автор вибирає системний аналіз наявної інформації з обраній темі курсової роботи. У роботі представлені особисте бачення автором деяких питань, відмінне від загальноприйнятої наукової концепції.
При написанні даної курсової роботи використовувалися підручники з теорії держави і права, наукові статті з періодичних видань, нормативно-правові акти з відповідним змістом.
РОЗДІЛ I . ПОНЯТТЯ І СУТНІСТЬ ДЕМОКРАТІЇ
1.1 Демократія
Демократія (від грец. demos - В«народВ» і kratos - В«владаВ») - народовладдя - означає широкий обсяг політичних і громадянських прав людини, активну участь громадян в формуванні і діяльності органів державної влади, визнання волі народу єдиним джерелом державної влади [1].
Демократія має тривалу історію, і її можна розглядати як результат розвитку західної цивілізації, особливо грецького і римського спадщини, з одного боку, і іудео-християнської традиції - з іншого.
На думку автора одне з найточніших і повних визначень демократії дав німецький філософ і публіцист Артур Мюллер ван ден Брук. Воно таке: В«... демократія є співучасть народу у своєї власної долі В». Саме ця формула, бути може, найточніше визначає дух демократії, який не зводиться (ні історично, ні теоретично) ні до організації референдумів, ні до парламентаризму, ні до системи виборів.
Там, де є істинна демократія, народ у всій повноті відчуває свою залученість у вирішення найважливіших політичних і соціальних завдань, там він бачить, що на вершині влади проблеми ставляться так само, як і у всіх верствах суспільства, там він повністю відчуває на собі все благородне тягар політичної відповідальності, і будь вибір для нього пов'язаний з душевним і фізичним ризиком (що наділяє справді демократичне суспільство живим, активним і повноцінним існуванням) [2].
В даний час термін демократія використовується в декількох значеннях:
1) форма правління, при якому політичні рішення приймають безпосередньо усі без винятку громадяни, що діють відповідно до правил правління більшості, називається прямою демократією або демократією участі.
2) форма правління, при якому громадяни здійснюють своє право ухвалення рішення не особисто, а через своїх представників, обраних ними і відповідальних перед ними, називається представницької чи плюралістичної демократією.
3) форма правління, при якому влада більшості реалізується в рамках конституційних обмежень, що мають своєю метою гарантувати меншості умови для здійснення певних індивідуальних чи колективних прав, таких, наприклад, як свобода слова, віросповідання і т. д., називається ліберальною або конституційною демократією.
4) форма правління, при якому будь-яка політична чи соціальна система незалежно від того, є Чи вона справді демократичної чи ні, ставить своєю метою звести до мінімуму соціальні й економічні відмінності, особливо викликані нерівним розподілом приватної власності, називається соціальною демократією, крайнім вираженням якої є соціалістична демократія.
Давньогрецький мислитель Платон (427-347 рр.. до н.е.) в своїх працях залишив цікаві спостереження про форми державного пристрої. Проблемам держави присвячені його трактати В«ДержаваВ», В«ЗакониВ», діалог В«ПолітикВ». Платон виділяє чотири форми держави: тимократию, олігархію, демократію і тиранію. Демократія - влада більшості - підсилює і закріплює розкол і насильство в суспільстві. Заздрість і злість бідняків - колишніх багатіїв призводить до повстань і діленню влади між переможцем більшістю.
З усіх чотирьох форм держави Платон вважав найбільш прийнятною демократію, хоча далеко не ідеальною.
Принципово відмінними були погляди на політику у Аристотеля (384-322 рр.. До н.е.), людини, доносив до нас у своїх творах всі інтелектуальне і моральне багатство свого часу [3].
Він виділяв правильні і неправильні режими. Серед правильних, тобто відповідають інтересам суспільства, він розглядав монархію (Влада одного), аристократію і політію. До неправильним він відносив тиранію, олігархію і демократію. На думку Аристотеля, виникнення неправильних форм пов'язано з виродженням правильних. Таким чином, писав Арістотель, монархія вироджується в тиранію, аристократія - в олігархію, а політія - в демократію.
Форми:
Правителі
Один
Кілька
Безліч
Правильні
Монархія
Аристократія
Політія
Неправильні (або корумповані).
Тиранія
Олігархія
Демократія
Основними характеристиками демократичного режиму є наступні [4]: ​​
1) проголошуються і реально забезпечуються права і свободи л...
