Реферат Держава і право Стародавньої Греції та Стародавнього Риму

-->>

Історія Греції - це є історія окремих державних утворень, самостійних в політичному відношенні полісів. Поліс - це держава-місто, об'єднання ряду сільських поселень навколо міста, який домінує над цими поселеннями.

Предметом нашого вивчення є тільки два поліси - Афіни і Спарта, які були найбільшими в грецькому світі і зробили великий вплив на долю інших полісів. З останніх більш значними були: Коринф, Мегари, Фіви, Аргос, Халкіда, Еритреї, Мілет, Смірна, Ефес та ін

На відміну від країн Стародавнього Сходу, Греція набагато пізніше вступила в рабовласницьку формацію. Тиранія, як форма правління, переважала лише на першій стадії рабовласницької епохи. Однак рабство тут досягла найвищого розвитку, особливо до кінця V початку IV століття до н.е.

Форма державного устрою в полісах не була однаковою. Поряд з монархіями, існували і республіки. При монархії влада в державі належить одній особі, яка зазвичай передає її у спадок. При республіці всі влади є виборними. Причому республіки бували аристократичними (влада знаходиться в руках найвищого порівняльного меншини) і демократичними ("Демократія" буквально означає "влада народу").

Культура Стародавній Греції для європейської цивілізації мала неоціненне значення. Багато поняття і терміни тієї епохи увійшли в ужиток політичної і правової думки. Універсальна обдарованість і досягнення маленького народу забезпечили йому в історії розвитку людства місце, на яке не може претендувати жоден інший народ. Чи не випадково й інше. Найвищий розквіт культури відбувся в умовах політичного режиму Афінської демократичної республіки.

У цьому сенсі історія Стародавніх Афін унікальна і неповторна. Розкладання родового ладу і виникнення держави в Спарті і Афінах відноситься до кінця архаїчної епохи (IХ-YIII ст. до н. е.). Класичний аналіз цього процесу викладено у праці Ф. Енгельса "Походження сім'ї, приватної власності і держави". На рубежі VIII-VI ст. до н.е. в житті племен, що населяють Південну частину Балканського півострова, відбулися великі зміни. Збільшилася кількість залізних знарядь, підвищилася культура землеробства і ремесла, з'явилася своя писемність. Родовий лад поступався місцем класовому суспільству.

Все це свідчило про початок нової ери в історії Стародавньої Греції. Військова демократія з'явилася останньою стадією родового ладу. У ці часи населення Аттики поділялося на філи (племена), фратрії і роди. Через боргової кабали число повноправних членів роду, що мають наділ землі (клери), поступово зменшилася. Землі багатьох общинників переходили у власність родової знаті, яка експлуатувала рабів, грабувала сусідні племена і займалася морським розбоєм. Знедолені общинники поповнювали ряди наймитів (фетів), жебраків і волоцюг. Майнове нерівність зросла в кінці періоду військової демократії.

Багата верхівка родової знаті повністю контролювала діяльність патріархальних установ. З неї обиралися військові вожді. Знати підпорядкувала собі раду старійшин, який формувався тільки з представників знатних родів. Втратив реальну владу: базилевс (скіпетродержатель), тобто племінної цар, воєначальник, головний жрець і суддя. Племінна сходка - народні збори - Скликалися в основному для схвалення криком рішень Ради старійшин. За словами Гомера, народні збори за 20 років відсутності Одіссея взагалі не збиралося.

Поява приватної власності викликало появу держави. Вільні громадяни протистояли масі експлуатованих рабів. В результаті глибоких змін в грецькому суспільстві 8-9 ст. з'явилися держави - поліси. Стародавні Афіни та Спарта різнохарактерні по влаштуванню влади, але однакові за класовою сутності держави. Спарта була рабовласницькою олігархією. Кожне з них має свою політичну історію, специфіку виникнення і пристрої держави.

Реформи Тесея, закони Драконта

Освіта Афінської держави почалося з проведення реформ, що пропонуються легендарному Тесеєві (ХIII століття до н. Е.). При ньому нібито відбулося злиття 12 раніше відокремлених племінних поселень в одне ціле з центром в Афінах (синойкізм).

Тесеєві приписують розділення всіх вільних громадян Афін на 3 групи: евпатрідів - Родової знаті, геоморов - землеробів, деміургів - ремісників.

Тільки евпатрідів наділялися виключним правом на заміщення посад. Родова знати стала панівним класом, економічною основою її влади було велике землеволодіння. Вона гнітила демос - народ, до складу якого входили хлібороби, ремісники, торговці, моряки. Вихідці з інших частин Аттики - метеки - були вільні, але громадянських прав не мали.

Авторитет родових установ падав. Замість базилевса була заснована щорічно обирається колегія архонтів . Вона відала військовими, судовими справами. Рада старійшин був перетворений в ареопаг . Колишні архонти ставали довічними членами ареопагу. У всіх цих органах розпоряджалися евпатрідів.

В цей же час виникли перші писані закони . Евпатрідів прагнули обмежити пережитки родового ладу і, насамперед, кревну помсту, забезпечити свою особисту і майнову недоторканність. Малося на увазі обмежити влада архонтів, довільно тлумачили звичай. Укладачем законів був Драконт.

За цим законами страти підлягали особи, винні у вбивстві, оскверненні святинь, ті, хто вів дозвільний спосіб життя. Смертна кара загрожувала навіть тим, хто крав овочі.

Принцип відповідальності за правилами таліона був відмінний. За законами Драконта убивство розглядалося як заподіяння матеріального збитку, але тепер воно кваліфікувалося як антигромадське діяння. Вводиться поняття умислу та необережності. Покарання за великі і дрібні злочини були однакові - смертна кара. Драконтови закони стали символом жорстокості. Навіть у стародавності говорили, що вони написані кров'ю. Тим не менше, ці закони обмежували владу архонтів.

Реформи Солона і Клісфена

Вирішальне значення для оформлення класового суспільства і держави в Афінах мали реформи знаменитого політичного діяча тієї епохи Солона. До того часу, коли Солон став першим архонтом (594 р. до н. е.), заборгованість дрібних землевласник...