Міністерства внутрішніх справ
Саратовський ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС РОСІЇ
КАФЕДРА: Конституційного та адміністративного права
Курсова робота
Тема: В«Державні і недержавні органи, що займаються правоохоронною діяльністю В».
Виконав: курсант 2 взводу 2 роти
Мосякін Павло Олексійович
Науковий керівник:
професор Конін Н. М.
Саратов 2005
План
Введення
3
1. Сутність, поняття і значення правоохорони. Поняття правоохоронної діяльності та її основні напрями, завдання і цілі.
4 - 8
2. Поняття правоохоронних органів, їх система.
9 - 10
3.Понятіе і види державних правоохоронних органів, їх основна характеристика.
11 - 23
4. Поняття та види недержавних правоохоронних органів, їх основна характеристика.
24 - 28
Висновок
29
Список використаної літератури
30
Введення
Тема моєї курсової роботи оперативно - Державні і недержавні органи, що займаються правоохоронною діяльністю. Невипадково питання було поставлено саме так, а не інакше. Дійсно, стан даних органів і дотримання ними їх прав, залежить від якості дотримання, правоохоронними органами покладених на них обов'язків. В організаційну структуру державних правоохоронних органів, входять такі елементи, як: Управління Внутрішніх Справ, Органи внутрішніх справ суб'єктів Російської Федерації, Міліція, Внутрішні війська, як ланка в правоохоронній системі Російської Федерації, що, відповідно, додає актуальність даного питання.
При підготовці даної роботи мені довелося вивчити і проаналізувати масу джерел, як нормативно-правових актів, так і наукових робіт, навчальної літератури, посібників стосуються прямо або побічно цієї теми. До даної проблеми звертається велика кількість вчених. Більш докладно в своїх роботах дану тему розглядає професор Конін Н.М. [1]
Розглядаючи тему своєї роботи, я переслідував мету докладного вивчення ролі державних і недержавних органів, що займаються правоохоронною діяльністю. Для її досягнення необхідно проаналізувати вище означені питання.
В· Проаналізувати питання державних і недержавних органів;
В· Розкрити поняття, види, структуру державних і недержавних органів;
В· Дати чітку і повну характеристику даними органам, що займаються правоохоронною діяльністю.
В· 1. Сутність, поняття та значення правоохоронних. Поняття правоохоронної діяльності та її основні напрями, завдання і мети.
Традиційно в навчальній юридичній літературі при розгляді правоохоронних органів використовуються наступні правові категорії - В«функціяВ», В«забезпечення законності і охорони правовопорядка В»,В« правоохоронна функція В»,В« основні напрямки діяльності правоохоронних органів В»,В« правоохоронна діяльність В»[2], В«Функції правоохоронної діяльностіВ». Цей підхід був використаний і при підготовці підручника для вищих навчальних закладів В«Система правоохоронних органів Росії В».
Ще один підхід виділений нами особливо, зважаючи на його тенденційності і претензії на В«СверхнаучностьВ». Мова йде про судженні К. С. Бельського, фактично пропонує відмовитися від використання терміну В«правоохоронна діяльність В», з причини того, що правоохоронну діяльністьВ« здійснюють всі органи держави В». В якості альтернативи цим же автором пропонується використовувати термін В«поліцейська діяльністьВ» та відповідно виділити В«Поліцейські органиВ». Підсумковий висновок К. С. Бельського: поліцейську діяльність В«Здійснюють органи, що утворюють систему, яка складається з трьох підсистем:
1) загальною поліції (органи внутрішніх справ),
2) спеціалізованої поліції (митні органи, судові пристави, санепідемнагляд),
3) спеціальних служб (ФСБ, ФСО, зовнішня розвідка) В»[3].
Слід визнати, що застосування подібного підходу не дозволяє визначити саме поняття В«Правоохоронний органВ», і, що більш важливо, не дозволяє встановити вичерпний перелік таких органів [4]. Тому кількість правоохоронних органів в переліках, встановлених авторами, спеціалізуються на підготовці навчальної літератури про правоохоронних органах (в першу чергу підручників), коливається в діапазоні від 5 до 16 (5 - К.Ф. Гуценко, М.А. Ковальов, 2005; 6 - Б.Т. Безлепкин, 2001; 9 - Л.К-Савюк, 2005; 10 - В.М.Фокін [5], 1999, 2004; 10 -В.В. Черніков [6], 2001; 11 - Н.А. Пєтухов, Г.І. Загорський, 2005; В.П. Божьев, 2004; Е.П. Грігоніс, 2002; 12 - В.М.Семенов, 1998; 16 - А.П. Рижаков [7], 2004).
Визначення переліку правоохоронних органів в публікаціях у різних авторів виявилося справою складною, зважаючи на відсутність вичерпних відомостей і належної структуризації навчального матеріалу. Лише Б.Т. Безлепкин в своєму підручнику вказав вичерпний перелік правоохоронних органів: органи прокуратури, органи федеральної служби безпеки, органи внутрішніх справ, органи податкової поліції, митні органи, органи прикордонної служби (всього шість видів) [8].
Викладене спонукає нас до критичного переосмислення деяких традиційних положень теорії правоохоронних органів, сформульованих в підручниках [9]
пойменовані автор крім 10 В«спеціалізованих правоохоронних органівВ» виділяє ще 11 В«Державних органів і установ, громадських об'єднаньВ», В«Здійснюють основну (або одну з основних), правоохоронну функціюВ»
Зазначений автор крім 10 правоохоронних органів розглядає також судові органи і 11 В«основних видівВ» спеціальних служб придавшим актуальності науковим розробкам ряду відомих російських та іноземних вчених. Так, визначаючи співвідношення держави і права, Г.Ф. Шершеневич виділяв два його різновиди - історичне і логічне співвідношення. Він писав, що В«історично зміст деяких норм передує державі ..., але логічно ці норми стали правовими тільки тоді і тільки тому, що склалося держава, забезпечує властивими йому силами їх виконання. Право є функція держави, і тому логічно воно немислимо без держави і до держави В»[10]. Тому держава передує праву і історично і логічно. Більш того, тільки держава в змозі встановити правові норми. Поза держави немає і права. Реалізація держави в праві здійснюється В«двояким чином:
1) держава встановлює норми права і
2) держава охороняє їх проти порушень В»[11].
Охорона норм права від їх порушень, поряд з встановленням норм права, а також здійснення завдань держави в межах цих норм і застосування до окремих життєвим випадкам складають В«три основні функції державної владиВ» [12]. Відповідно цим трьом функціям Г.Ф. Шершеневич розрізняв три сторони влади: законодавчу, виконавчу і судову. При цьому пойменований автор уточнював, що це не три самостійні гілки влади, а В«тільки три форми прояви єдиної, неподільної державної влади В»[13]. З цього, на його думку, слід В«помилковість погляду, висловленого знаменитим французьким письменником XVIII століття Монтеск'є про необхідність поділу влади В»[14].
Пропозиції Монтеск'є про встановлення трьох влад: законодавчої, виконавчої та судової, на думку Г.Ф. Шершеневича, В«теоретично помилкові, а тому і практично непридатні. Трьох рівних по силі влади існувати не може: та, яка в дійсності виявиться найбільш сильною, і буде справжньою владою, а інші підкорятимуться їй мимоволі і перестануть...
