Контрольна робота
з дисципліни В«Судова статистикаВ»
на тему
В«Державна статистична звітність правоохоронних органів та статистична звітність судів В»
Зміст
Введення
Глава 1. Єдиний облік злочинів
1.1 Облік злочинів
1.2 Облік осіб, які вчинили злочину
1.3 Облік кримінальних справ
Глава 2. Офіційна статистична звітність правоохоронних органів
2.1 В органах внутрішніх справ
2.2 Державна статистична звітність правоохоронних органів
Глава 3. Облік адміністративних правопорушень
3.1 Історія питання
3.2 Сучасний стан обліку
Глава 4. Облік і звітність судів і органів юстиції
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Кримінальний кодекс зі часу свого виникнення в нашій країні (царська Росія, радянська Росія, Російська Федерація) дуже часто мінявся за змістом своєї програми, одиницями спостереження і вимірювання. У дореволюційній Росії основними одиницями вимірювання вважалися судопроісшествіе, кримінальну справу, розглянуту в суді, засуджений. На початку радянського періоду такий підхід до кримінального обліку в основі своїй зберігся. Поряд з цим виник облік в міліції, карному розшуку, слідчо-прокурорських та інших правоохоронних органах, який в кожній з цих установ був специфічним, так як відбивав власну оперативну роботу. [1]
Серед різних статистичних форм облік засуджених найближче стояв до обліку злочинів. Перші довідкові листки на засуджених почали вводитися в 1918 р. У наступні роки вміст цих листків безперервно змінювалося. Вони заповнювалися в низових судах і направлялися безпосередньо в ЦСУ. У НКЮ суди представляли тільки довідки про судимість і відомості та судової політиці. Облік засуджених був неповним. Листки на них не завжди заповнювалися, вони губилися при пересиланні і не відбивали не тільки фактично скоєних діянь, але і злочинів, розглянутих у судах.
Глава 1. Єдиний облік злочинів
Наявність в статистичному обліку різних інтересів правоохоронних відомств, його неповнота і искаженность вже в 30-і рр.. посували до організації єдиного обліку злочинів. За вказівкою НК РСІ СРСР Центральне статистичне управління на початку 30-х рр.. вжило дослідне проведення єдиного карткового обліку злочинів в Москві, Ленінградської області та в Криму. Його загальні принципи були викладені в спеціальній інструкції. Картки заповнювалися на закінчену розслідуванням кримінальну справу і на кримінальну справу, що надійшла без попереднього розслідування. Поряд з іншими питаннями в них відбивалося місце, час, характер і інші ознаки скоєного злочину. Однак розповсюдити цей досвід на всю систему кримінальної юстиції не вдалося, хоча для цього і були науково-практичні, і організаційні передумови. [2]
У середині 50-х рр.. з'явилися перші більш-менш системні спроби реєстрації не тільки кримінальних справ та засуджених, але й злочинів. Їх облік офіційно утвердився в 1961 р. після вступу в силу нового кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік. У 1965 р. була прийнята перша інструкція про єдиний облік злочинів. [3] Після цього вона багаторазово і нерідко кон'юнктурно доповнювалася і змінювалася. У 1985 м. Генеральним прокурором СРСР було затверджено її друге, а в 1994 р. - третє видання, затверджене Генеральним прокурором РФ. Прийняття нового КК РФ в 1996 м. і його наступні зміни і доповнення, особливо серйозні і множинні (257) поправки 2003 р., прийняття нового КПК РФ у 2001 р. і його суттєве зміна і доповнення в 2002-2003 рр.., а також зміни і доповнення в ці роки іншого законодавства, на основі якого здійснюється боротьба з злочинністю, вимагали відповідного коректування і в обліку злочинів. Однак основна суть єдиного обліку злочинів, діючого більше 40 років, залишалася практично незмінною.
З початку 2000-х рр.. МВС і правоохоронними органами в цілому робилися численні спроби об'ектіровать кримінальний статистичний облік, оскільки він практично ніколи не відображав кримінальні реалії в повному обсязі, був вибірковим і спотвореним. За рівню врахованої злочинності та її розкриття здійснювалася основна оцінка діяльності правоохоронних органів, що штовхало правоохоронні органи до зловживань посадовими повноваженнями шляхом ухилення від реєстрації злочинів, особливо труднораскриваемимі. Це давало можливість істотно занижувати рівень врахованої злочинності і підвищувати інший показник - розкриваність діянь. Спостерігалися й інші зловживання, спрямовані на поліпшення показників боротьби зі злочинністю.
У 2005 р. було прийнято нове Положення про єдиний порядок реєстрації кримінальних справ та обліку злочинів, яке було затверджено наказами Генеральної прокуратури, МВС, МНС, Мінюсту, ФСБ, Міністерства економічного розвитку і торгівлі та Федеральної служби з контролю за обігом наркотиків Росії. На підставі цього Положення була розроблена нова інструкція В«Про єдиний облік злочинів В». Все це вносило безліч новацій.
Вжиті заходи мали певні наслідки. У 2005 р. врахована злочинність збільшилася на 22,8 %. Рівень окремих видів діянь виріс на 40% і більше. Аналогічне зростання врахованої злочинності спостерігався і в 2006 р. Проте це суттєво не вплинуло на об'єктивність обліку. Кримінальна статистика так і залишилася основним інструментом управління органів внутрішніх справ, що як і раніше змушує їх в метою виживання вживати заходів до поліпшення статистичних показників в особистих інтересах, але на шкоду якісним результатам правоохоронної діяльності. Тим не менш статистичний облік злочинів є важливим індикатором кримінальності в суспільстві, але завдання його об'єктивізації та перехід на якісні оцінки діяльності правоохоронних органів не втратив своєї актуальності.
Злочин, особа, його вчинила, і кримінальна справа вважаються врахованими, коли відомості про них внесені в картки первинного обліку, зареєстровані в журналі обліку злочинів і поставлені на централізований облік в інформаційному центрі.
1.1 Облік злочинів
Ведеться шляхом заповнення прокурором, слідчим або дізнавачем картки на виявлений злочин. Вона заповнюється негайно після порушення кримінальної справи, направлення до суду матеріалів з протоколом, санкціонованим прокурором, або винесення постанови про звільнення особи від кримінальної відповідальності із застосуванням до нього заходів громадського впливу, а також у випадках, коли необхідно зареєструвати злочин, раніше не враховане.
Облік злочинів має багато особливостей. Діяння враховується як один злочин, якщо скоєно кількома особами у співучасті або організованою групою, якщо складається з декількох злочинних дій, якщо складається з однієї дії, але шкоду заподіяно багатьом потерпілим, якщо однією дією вчинено два злочини. Ці та інші особливості відображаються на рівні врахованої злочинності.
Зареєстроване злочин підлягає зняттю з обліку, якщо кримінальна справа про нього припинено за реабілітуючими підставами або по ньому винесено виправдувальний вирок. Корекція відомостей про виявлені злочини здійснюється за даними карток про результати розслідування, руху кримінальної справи і розгляду справи в суді.
Таким чином, загальне число відомостей про виявлення і розкриття злочинів, які відображаються в статистичних картках, становить близько 1500 ознак, текстуальних і закодованих для роботи як вручну, так і на електронно-обчислювальних машинах. У цих картках ми можемо знайти короткий опис злочину, його кваліфікацію і категорію, місце, спосіб, знаряддя та засоби вчинення діяння, об'єкт і предмет посягання, характеристику особи (групи), яка вчинила діяння, мотиви злочину, матеріальна шкода, ким виявлено та розслідувано діяння, рух справи і т.д. і т.п.
...
