Теми рефератів
Авіація та космонавтика Банківська справа Безпека життєдіяльності Біографії Біологія Біологія і хімія Біржова справа Ботаніка та сільське гос-во Бухгалтерський облік і аудит Військова кафедра Географія
Геодезія Геологія Держава та право Журналістика Видавнича справа та поліграфія Іноземна мова Інформатика Інформатика, програмування Історія Історія техніки Комунікації і зв'язок Краєзнавство та етнографія Короткий зміст творів Кулінарія Культура та мистецтво Культурологія Зарубіжна література Російська мова Маркетинг Математика Медицина, здоров'я Медичні науки Міжнародні відносини Менеджмент Москвоведение Музика Податки, оподаткування Наука і техніка Решта реферати Педагогіка Політологія Право Право, юриспруденція Промисловість, виробництво Психологія Педагогіка Радіоелектроніка Реклама Релігія і міфологія Сексологія Соціологія Будівництво Митна система Технологія Транспорт Фізика Фізкультура і спорт Філософія Фінансові науки Хімія Екологія Економіка Економіко-математичне моделювання Етика Юриспруденція Мовознавство Мовознавство, філологія Контакти
Українські реферати та твори » Государство и право » Держави як суб'єкти міжнародного економічного права

Реферат Держави як суб'єкти міжнародного економічного права


Держави як суб'єкти міжнародного економічного права


Держави є суб'єктами МЕП

Особливістю держав, як суб'єктів МЕП є те, що, по-перше, вони мають право створювати норми, які діятимуть у рамках МЕП, а по-друге, вони самі зобов'язані підкорятися цим же нормам.

Вони можуть взаємодіяти як на публічно-правовому, так і на приватноправових рівні. То Тобто існує 2 види правовідносин в МЕП з участю держав:

1. відносини між державою та іншою державою або міжнародною організацією.

2. відносини, в яких держава виступає в якості одного боку за угодою, а іншою стороною є фізична або юридична особа, неурядова організація.

Держави можуть вступати в міжнародні економічні відносини як в особі своїх виконавчих органів влади, так і в особі державних компаній.

Важливою особливістю держав, як суб'єктів МЕВ є наявність у них імунітету. Держава є сувереном і в зв'язку з цим складається особливий порядок притягнення його до відповідальності за недотримання норм МЕП.

Існує 2 концепції імунітету: концепція абсолютного і обмеженого імунітету.

Абсолютний імунітет : 1. державі неможливо пред'явити позов без його згоди. 2. майно держави не може бути піддана примусовим заходам. 3. неприпустимо звернення заходів примусового виконання на майно держави без його згоди.

Обмежений (Функціональний) імунітет : в рамках цієї концепції вироблена 2 види дій зі боку держави: 1. коли воно здійснюється свої суверенні функції і має імунітет. 2. коли вона здійснює дії комерційного характеру (Наприклад, укладає зовнішньоторговельні операції) і тоді воно не користується імунітетом. Ця концепція виникла в США в 1976 р.

У Франції, ФРН, Італії, Греції, Данії, Фінляндії, Норвегії діє концепція обмеженого імунітету, яка сформована судовою практикою.

У Канаді, Австралії. Новій Зеландії існують спеціальний закони про обмежений суверенітет.

В Австрії, Бельгії, Англії, Кіпрі, Люксембурзі, Нідерландах, Швейцарії прийнята Європейська конвенція про імунітет держави 1972 р., по якій імунітет взагалі не визнається.

У Росії, Україні, країнах СНД діє абсолютний імунітет.

Економічні права і обов'язки держав

Держави як первинні суб'єкти міжнародного економічного права володіють певними економічними правами і несуть економічні обов'язки.

Міжнародне співтовариство давно робить спроби сформулювати основні права і обов'язки держав. Так, в 1949 році КМП ООН підготувала проект декларації прав і обов'язків держав, який так і не був прийнятий.

У 1933 році була прийнята Міжамериканська Конвенція про права та обов'язки держав. Проте в цілому держави з обережністю підходять до такого роду проектів.

Якщо спробувати В«ПроінвентаризуватиВ» коротко економічні права та обов'язки держав, як вони випливають із Хартії економічних прав і обов'язків держав 1974 року, то вийде наступна картина.

Держави мають право:

• вибирати свою економічну систему, форми організації зовнішньоекономічних зв'язків (ВЕС), засоби економічного розвитку, використання ресурсів, здійснення реформ;

• вільно здійснювати суверенітет над своїми багатствами, природними ресурсами і економічною діяльністю;

• націоналізувати, експропріювати й передавати іноземну власність, регулювати суперечки по компенсацій за націоналізовану іноземну власність згідно внутрішньодержавному праву національними судами; регулювати і контролювати іноземні інвестиції, діяльність багатонаціональних підприємств (транснаціональних корпорацій - ТНК);

• брати участь у міжнародній торгівлі та інших формах економічного співробітництва, в прийнятті рішень для врегулювання економічних і фінансових проблем; укладати двосторонні, багатосторонні угоди в галузі міжнародного економічного співробітництва, не піддаватися дискримінації;

• брати участь у субрегіональному, регіональному і межрегнональном співробітництво в цілях економічного розвитку; розвиваються, країни (РС) вправі надавати торговельні преференції іншим РС, не поширюючи їх на розвинені країни.

Держави зобов'язані:

• співіснувати в світі незалежно від економічної системи, сприяти міжнародній торгівлі на основі взаємної вигоди, рівних переваг і взаємного надання режиму найбільшого сприяння (РНБ); не застосовувати економічні заходи примусового характеру, спрямовані на утиск суверенних прав держав або вилучення вигоди;

• співпрацювати в області оптимального використання ресурсів, що належать двом і більш державам; не примушувати до надання пільгового режиму іноземним інвестиціям; забезпечувати компенсацію у випадках націоналізації експропріації або передачі іноземної власності; співпрацювати в справі здійсненні права по регулювання і контролю за діяльністю ТН К; забезпечити, щоб вигоди від розробки ресурсів морського дна (загальна спадщина людства) розподілялися між усіма державами;

• не піддавати інші держави дискримінації; співпрацювати у справі сприяння більш раціональним і справедливим міжнародним економічним відносинам (МЕВ); враховувати інтереси країн, що розвиваються (РС) в забезпеченні розвитку світової економіки; розширювати і зміцнювати систему преференцій розвинених країн для РС, сприяти економічному розвитку найменш розвинених з РС;

• співпрацювати в забезпеченні лібералізації світової торгівлі, в усуненні перешкод міжнародній торгівлі; сприяти розвитку міжнародної торгівлі;

• забезпечити, щоб політика субрегіональних, регіональних до міжрегіональних об'єднань відповідала потребам міжнародного економічного співробітництва та враховувала законні інтереси третіх країн;

• сприяти міжнародному наукового та технічного співробітництва, передачі технології; співпрацювати в розробці керівних положень щодо передачі технології;

• здійснювати захист, збереження і поліпшення навколишнього середовища.

Диференціація держав в МЕС

У міжнародній економічній системі фактично легалізована диференціація держав - суб'єктів МЕП. Диференціація відбулася за двома критеріями:

1) за рівнем економічного розвитку держав;

2) по В«ступеня ринковості В»економіки держав.

Диференціація держав за рівнем економічного розвитку є узгодженим на багатосторонньому рівні відступом від формальної рівності держав.

Юридично в міжнародній економічній системі воно закріплене Частиною IV Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), іншими угодами В«пакетуВ» СОТ, Хартією економічних прав і обов'язків 1974 року, рішеннями ЮНКТАД, міжнародним звичаєм. Метою відступу від формальної рівності держав є наближення до рівності фактичному.

Механізмом диференціації стала міжнародна Загальна (Глобальна) система преференцій для країн, що розвиваються країн. Як відомо, використовувати інститут преференцій в якості засобу сприяння прискореному економічному розвитку групи країн, що розвиваються було рекомендовано в рішеннях Женевської конференцій 1964 року (ЮНКТАД - 1).

На другій сесії ЮНКТАД в 1968 році була конкретизована ідея встановлення загальної системи преференцій для країн, що розвиваються (ОСП). Передбачалося, зокрема, що преференції охоплять всі держави, що розвиваються без їхньої дискримінації.

Малося на увазі, що по міру наближення економічного розвитку тієї чи іншої держави до рівня розвинених держав така держава позбувається статусу розвивається країни і, відповідно, преференцій.

З самого початку становлення системи преференцій для держав, що розвиваються в боротьбі за вплив на них зіткнулися державні стратегічні інтереси провідних розвинених країн, які прагнули:

а) прив'язати через преференції - економічно - до своєї внутрішньої економіці максимально можливу частина держав, що роз...


Страница 1 из 3Следующая страница

Друкувати реферат
Замовити реферат
Товары
загрузка...
Наверх Зворотнiй зв'язок