МОСКОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ШЛЯХІВ ПОВІДОМЛЕННЯ
ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ
Курсова робота
по предмету
В«Конституційне право. Загальна частина В»
Тема: В«Державна влада як інститут конституційного права В»
Виконав студент II курсу
Юї - 212
Кривенцов В. В
Керівник Колдаев В.М
Захищена В«__В» ____________ 2008г
Москва - 2008
План курсової
Введення
1. Система органів державної влади, їх структура і компетенція
2. Поняття, сутність, властивості, функції державної влади
Висновок
Список літератури
Введення
Поняття влади є одним з центральних в конституційному праві. Воно дає ключ до розумінню державних інститутів, політичних рухів і самої держави. Визначення поняття влади, її сутності і характеру має найважливіше значення для розуміння природи політики і держави.
Розгадка феномена влади, збільшення всякого нового знання про природу влади і механізми володарювання є чи не найголовнішим завданням політології. Перші спроби розібратися в парадоксах і механізмах державної влади були початі ще в ранній період політичної історії Індії, Китаю і Греції. Наприклад, те, що давньогрецьке "архе", що позначало "владу" чи "Верховенство", мало й інше значення - першооснова чи першопричина, по-видимому, було не випадковим збігом, але невиразною здогадкою про природу влади.
Влада з'явилася з виникненням людського суспільства і буде в тій чи іншій формі завжди супроводжувати його розвиток. Влада необхідна, перш за все, для відтворення людського роду. Сімейно-родова форма влади спостерігалась у кочових народів Росії. З розвитком осілості поступово затверджувалася племінна влада. Формування влади територіальної обумовлено необхідністю організації суспільного виробництва, котре неможливе без підкорення всіх учасників єдиній волі, а також потребою регулювання соціальних відносин між людьми. З появою класів та держави кровні, родові зв'язки були зруйновані, моральний авторитет старійшини роду змінився авторитетом публічної влади, яка відокремилася від суспільства і стала над ним.
1. Система органів держави, їх структура і компетенція
Державні органи демократичної держави утворюють в своїй сукупності певну систему, що володіє характерними ознаками. Так, дана система органів держави володіє єдністю, яка зумовлена соціальною сутністю державних органів, спільністю їх завдань і функцій. Це єдність органів передбачає і відображає єдність інтересів і волі народу, яку вони здійснюють. Діяльність усіх органів спрямована на досягнення загальної головної мети - забезпечити добробут і процвітання країни.
Єдність системи виявляється і в тому, що всі складові її органи діють не розрізнено, а спільно, знаходяться в тісному взаємозв'язку, взаємодії та взаємозалежності.
Система органів держави являє собою і організаційна єдність, так як одні органи обираються або утворюються іншими; одні керують діяльністю інших, одні підзвітні та відповідальні, підконтрольні або підлеглі іншим.
Крім того, всі державні органи діють на основі законів. Акти, прийняті вищими органами, обов'язкові (якщо вони не суперечать конституції) для нижчестоящих, тобто між державними органами існує тісний організаційно-правовий зв'язок.
Слід зазначити, що система органів того чи іншого держави не залишається незмінною, а розвивається разом з державою.
Єдність системи державних органів передбачає і розмежування її на складові частини - види державних органів. Для визначення видів державних органів (класифікації) наука конституційного права користується даними аналізу діючих конституцій і конституційного законодавства демократичних держав. Цими актами в різних країнах визначаються порядок формування, конституційно-правове становище окремих видів і ланок єдиного державного апарату, їх місце в системі органів держави, а також засади взаємодії державних органів один з одним.
Структура і види органів тієї чи іншої держави встановлюються залежно від форми державного устрою і відповідно до загальноприйнятим принципом поділу влади при здійсненні державної влади.
В залежності від форми державного устрою існують наступні види державних органів:
- вищі і місцеві органи державної влади в державах з унітарною формою державного устрою (наприклад, під Франції - президент, парламент, уряд є вищими органами держави, а префект і префектура в департаментах - місцевими органами державної влади);
- федеральні органи державної влади та органи державної влади суб'єктів федерації в державах з федеративною формою державного устрою (наприклад, у ФРН - федеральний канцлер, парламент, федеральний президент, федеральний уряд є загальнофедеральних органами державної влади, а органи державної влади земель, входять до складу федерації, є державними органами суб'єктів федерації).
Як уже згадувалося, здійснення конституційного принципу поділу влади припускає наявність в демократичній державі органів законодавчих, виконавчих і судових, які в своїй сукупності складають основу державного апарату в тій чи іншій країні.
Законодавчі органи - це такі органи держави, на які відповідно до принципу поділу влади покладена законодавча, нормотворча діяльність. Вони видають закони, тобто нормативно-правові акти, які мають вищою юридичною силою і регулюючі найважливіші суспільні відносини. Законодавча діяльність є прерогативою представницьких органів державної влади, які обираються, як правило, з допомогою загальних, рівних виборів. Вони покликані виражати волю народу, є представниками інтересів груп, шарів або всього суспільства. В. даний час представницька форма здійснення законодавчої влади є найбільш прийнятною з точки зору демократії та самоврядування народу. Слід зазначити, що законодавча влада здійснюється народом не тільки через своїх представників у парламентах або інших законодавчих органах. Народ може приймати закони безпосередньо, шляхом всенародного голосування - референдуму. Дані способи є втіленням демократії і закріплюються в конституціях багатьох сучасних держав. Так, наприклад, в Основному законі ФРН записано: В«Вся державна влада виходить від народу. Вона здійснюється народом шляхом виборів та голосувань і через посередництво спеціальних органів законодавства, виконавчої влади, правосуддя В»(ч. 2, ст. 20). Більшість законів приймаються законодавчими органами, так як референдум має складну і дорогу процедуру і проводиться тільки по найбільш важливих питаннях загального значення.
В даний час існують різні сучасні системи законодавчих органів. Вони мають свої назви залежно Від особливостей і традицій держави. У Росії - це Федеральне Збори, в США - Конгрес, в Іспанії - Кортеси, в Швеції - Риксдаг, у Великобританії - Парламент. Загальноприйняте збірне назва законодавчих органів - парламент. Кількісний склад і структура парламенту обумовлені державним пристроєм, кількістю населення, історичними та політичними традиціями країни. Парламенти можуть складатися з однієї, двох або трьох палат. Найбільш поширеними є двопалатні парламенти, хоча в даний час відзначають тенденцію до формування однопалатного парламенту.
У федеративних державах формуються, як правило, двопалатні парламенти, де одна з палат федерального парламенту складається з представників всієї федерації в цілому, а інша - з депутатів, обраних (або призначених) від суб'єктів федерації. Парламенти суб'єктів федерації, як правило, є однопалатними (наприклад, така система законодавчих органів ФРН, США). В унітарних державах двопалатна структура служить елементом механізму стримувань і противаг, забезпечує баланс інтересів різних верств і груп населення (прикладом тут може служити парламент Великобританії).
Виконавчі органи - це ті органи, які здійснюють державну владу у формі організації виконан...
