Зміст
Введення. 3
1. Сутність контрабанди .. 4
2. Координація та взаємодія правоохоронних органів у боротьбі з нелегальним обігом культурних цінностей. 7
3. Особливості перешкоди контрабанди митними методами. 11
Висновок. 15
Література. 16
Введення
Актуальність дослідження. Великий шкоди культурній спадщини заподіюється нелегальним обігом культурних цінностей, боротьбу з яким ведуть спеціалізованими органами.
Боротьба з контрабандою є важливою складовою частиною забезпечення як національної безпеки країни, так і безпеки світового спільноти.
Побічно нелегальному обігу культурних цінностей сприяють недоліки законодавства. Нормативні акти недостатньо чітко формулюють поняття В«історична та культурна цінністьВ», В«культурні цінностіВ» та ін, допускаючи деяке їх невідповідність міжнародно-правовим актам. Тому в більшості випадків для правильного визначення статусу предмета необхідна допомога компетентного фахівця.
Як соціальне явище, контрабанда виражається в значному ввезенні/вивезенні товарів та інших матеріальних засобів (предметів) з порушенням встановлених державою правил, які ведуть до руйнування основних інститутів і систем суспільства та держави.
Суспільна небезпека контрабанди проявляється і в тому, що вона служить основним каналом витоку за кордон національних культурних цінностей, унікальних витворів мистецтва, що мають велику історико-меморіальну цінність.
Мета роботи - охарактеризувати припинення контрабанди культурних цінностей митними методами.
Для виконання поставленої мети нами були вирішені наступні завдання: описати поняття контрабанди, виявити особливості координації і взаємодії правоохоронних органів у боротьбі з нелегальним обігом культурних цінностей, охарактеризувати особливості перешкоди контрабанди митними методами.
1. Сутність контрабанди
Термін В«контрабандаВ» означає митне шахрайство, що складається в переміщенні товарів через митний кордон у будь прихованій формі. Таке визначення дається в Міжнародній конвенції В«Про взаємне адміністративному сприяння в запобіганні, розслідуванні та припиненні митних правопорушень В», прийнятої в Найробі 9 червня 1977
Дослідження правоохоронної практики дозволяє стверджувати, що у сфері нелегального обігу культурних цінностей функціонують спеціально підготовлені злочинні угруповання, які діють із суворим розподілом кримінального праці за наступною схемою: замовлення - розкрадання - доставка до кордону - контрабандний вивіз - передача замовнику. Скоюються ці дії в умовах глибокої конспірації і з використанням корумпованих зв'язків по обидва боки кордону.
Кримінальні схеми і способи незаконного переміщення культурних цінностей постійно удосконалюються і часто носять міжнародний характер, коли організатор, відправник і одержувач знаходяться не тільки в Росії, але і за кордоном. Незаконні операції приносять злочинцям великі прибутки, які спрямовуються на фінансування нових злочинів. Про це свідчать такі дані: на території СНД налічується близько 30 злочинних угруповань, які займаються контрабандою і торгівлею предметами старовини і мистецтва, в Західній Європі функціонує близько 40 організованих злочинних організацій, до яких входять вихідці з колишнього СРСР, спеціалізуються на пошуку, скупки і нелегальному вивезенні культурних цінностей.
З цього випливає висновок: кількість спроб контрабандного виклику культурних цінностей продовжує залишатися на традиційно високому рівні. Найбільша кількість незаконно переміщуваних культурних цінностей налічується в Росії, Україні та Білорусі.
Таким чином, контрабандний вивіз предметів старовини та мистецтва приймає характер організованої транснаціональної злочинності.
При цьому чітко виділяються дві головні категорії предметів, які прагнуть придбати організовані злочинні угруповання. Перша категорія - це художні вироби та цінні антикварні речі, розміщення в музеях, культових будівлях, галереях і приватних колекціях. Ко другої категорії відносяться знахідки, що мають культурну цінність, виявлені під час проведення археологічних розкопок (гробниць, храмів, древніх людських поселень), а також предмети військової атрибутики.
Криміналізація світового антикварного ринку в першу чергу викликана тим, що незаконні операції з культурними цінностями поступаються по прибутковості тільки нелегальної прибутку, що витягається з незаконного обігу зброї, наркотиків та людей.
Для вирішення завдань загальної профілактики і припинення нелегального обігу культурних цінностей необхідний аналіз кількісно-якісних показників даного виду правопорушення, облік тенденцій правозастосовчої практики. [1]
перше, відбувається якісний зростання нелегального обороту культурних цінностей: через кордон переміщуються не тільки окремі старовинні предмети, але і спеціально підібрані колекції.
друге, злочинний промисел у сфері незаконного обороту культурних цінностей відрізняється високим ступенем професіоналізації, спеціалізації і розподілом кримінального праці: в більшості випадків вивозяться предмети були раніше викрадені з музеїв, церков або приватних колекцій. Найчастіше предметами контрабандного вивезення культурних цінностей стають ікони, старовинні монети, ордени і медалі, рукописи, стародавні і рідкісні книги, картини, предмети релігійного культу, філателістичні матеріали, предмети нумізматики, фалеристики та боністики, а також військова атрибутика.
третє, основними регіонами Російської Федерації, які є В«постачальникамиВ» ікон, є Московський, Вологодський, Іванівський, Тульський, Ярославський.
четверте, значна частина історико-культурних цінностей вивозиться громадянами, що виїжджають на постійне місце проживання за кордон. Доставка і осідання незаконно вивезених культурних цінностей здійснюються в основному в країни Західної Європи, Японію, США, на Близький Схід.
п'яте, нелегальному обігу культурних цінностей сприяє незаконна діяльність посадових осіб, які отримають з цього злочинного бізнесу матеріальну вигоду. У багатьох випадках контрабанда культурних цінностей не була б здійснена, якби їй не сприяли посадові особи, причому не тільки безпосередньо зв'язані з функцією митного та суміжного з ним прикордонного контролю, але й не мають до цього ніякого відносини. На практиці має місце відверта експлуатація посадовими особами свого статусу (тобто зловживання повноваженнями).
шосте, на практиці найбільш поширеним є безособовий спосіб переміщення антикваріату, коли старовинний предмет ховається в конструктивних особливостях транспортного засобу, що прямує міжнародним повідомленням (наприклад, у вагоні). При цьому спільники перебувають на різних кінцях каналу контрабанди. Виявлені таким чином переміщувані культурні цінності оформляються як не мають власника.
Органи прикордонного або митного контролю виявляють сховані в спеціально підготовлених схованках або в конструктивних особливостях транспортного засобу предмети старовини, а ось хто їх нелегально переміщує через кордон, як правило, встановити не вдається. Цьому сприяє в певній мірі недосконалість технологічної процедури огляду, на реалізацію якої відводиться трохи більше півгодини. Очевидно, що за такий короткий часовий проміжок вельми проблематично додивитися залізничний склад і його пасажирів. Тому на практиці огляд здійснюється вибірковий, в основному за оперативними розробками.
2. Координація та взаємодія правоохоронних органів у боротьбі з нелегальним обігом культурних цінностей
Питанням запобігання нелегального обігу культурних цінностей надається останнім часом велике значення. З цього приводу прийнято ряд міжнародно-правових актів, серед яких можна виділити Конвенцію ЮНЕСКО В«Про заходи, спрямовані на заборону і попередження незаконного ввезення, вивезення і передачі п...
