Зміст
Введення
1. Особливості правового регулювання шлюбно-сімейних відносин міжнародного характеру
2. Укладення шлюбу. Визнання шлюбів, укладених за кордоном. Консульські шлюби
3. Правовідносини між подружжям
4. Розірвання шлюбу в міжнародному приватному праві
5. Правовідносини між батьками та дітьми
6. Усиновлення (удочеріння), опіка і піклування над дітьми
Висновок
Список використаної літератури
Введення
На мою думку, тема контрольної роботи В«Шлюбно-сімейні відносини в міжнародному приватному правіВ» є дуже актуальною. Дана тема розроблена такими авторами, як Богуславський М.М., Іншакова А.О., Гетьман-Павлова І.В., Дмитрієва Г.К., Жіварев В.Є. та іншими вченими.
Шлюб - одне з найдавніших інститутів приватного, в тому числі і міжнародного приватного права, в якому в найбільш очевидною формі позначаються юридичні відмінності, присутні в правовій надбудові різних держав. Мабуть, тут, як ніде більше, доречно пригадати вислів Ш. Монтеск'є про те, що вельми рідкісні випадки, коли закони однієї держави можуть підійти іншому.
У сучасному житті шлюб являє собою вільний, рівноправний і, в ідеалі, довічний союз жінки і чоловіки, укладений з дотриманням порядку та умов, установлених законом, який утворює сім'ю і породжує між подружжям взаємні особисті, майнові права та обов'язки. Навіть сьогодні даний інститут несе на собі друк історичних, економічних, етнографічних, культурних, релігійних та інших особливостей, властивих тому чи іншому суспільству.
Метою даної контрольної роботи є вивчення теми В«Шлюбно-сімейні відносини в міжнародному приватне право В».
Для досягнення даної мети необхідно вирішити наступні завдання:
1) вивчити особливості правового регулювання шлюбно-сімейних відносин міжнародного характеру;
2) розглянути висновок шлюбу; визнання шлюбів, укладених за кордоном; консульські шлюби;
3) охарактеризувати правовідносини між подружжям;
4) проаналізувати розірвання шлюбу в міжнародному приватному праві;
5) вивчити правовідносини між батьками і дітьми;
6) розглянути процес усиновлення (Удочеріння), опіки та піклування над дітьми.
1. Особливості правового регулювання шлюбно-сімейних відносин міжнародного характеру
Область шлюбно-сімейних відносин частково входить в об'єкт регулювання МПП, так як ці відносини мають не тільки цивільно-правову, але й адміністративно-правову природу, а переважаючою в доктрині МПП є позиція, згідно з якою об'єктом МПП можуть бути тільки цивільно-правові відносини міжнародного характеру. Тобто відносини, виходять за рамки цивільно-правових, будуть регулюватися нормами інших галузей права. Наприклад, порядок державної реєстрації актів цивільного стану, порядок і строки зберігання книг державної реєстрації та інше. У РФ регламентація вказаних відносин передбачена ФЗ В«Про актах громадянського стану В»1997 р.
До шлюбно-сімейним відносинам у МПП відносять питання укладення та розірвання шлюбу, визнання шлюбу недійсним, визначення режиму майна між подружжям, регулювання аліментних зобов'язань, усиновлення та інші відносини, що мають міжнародний характер.
Характеризуючи шлюбно-сімейні відносини, потрібно відзначити таку ознаку, як переважання в кожній державі правових норм, що мають свої історичні та релігійні коріння, наявність звичаїв, традицій, правил ввічливості, моральних, моральних і побутових норм (ті соціальні регулятори, які відображають специфіку кожної народності і певної спільноти людей). Ця обставина і є перешкодою для уніфікації матеріальних і колізійних норм у сімейному праві.
Колізії в правовому регулюванні сімейно-шлюбних відносин проявляються не тільки в правових системах держав, де панують різні релігії, але і в державах з однаковим віросповіданням і правовими системами однієї В«сім'їВ». Відмінності проявляються практично у всіх інститутах сімейного права. Наприклад, у законодавстві більшості держав передбачені норми, що визначають матеріальні умови для осіб, що вступають у шлюб, але зміст цих умов в законодавстві кожного держави має особливості 10 . У РФ, наприклад, умовами для укладення шлюбу є взаємна добровільна згода чоловіка і жінки і досягнення ними шлюбного віку (18 років). В інших державах може бути встановлений більш низький (вищий) віковий ценз.
У законодавстві деяких держав (наприклад, мусульманських) можна зустріти наступні умови: облік різниці у віці між нареченим і нареченою, витікання певного строку після смерті чоловіка для реєстрації нового шлюбу й інше. Що стосується РФ, то крім вище перерахованих умов в СК РФ мається спеціальна стаття, що закріплює обставини, що перешкоджають укладенню шлюбу (ст. 14). У їх числі відсутня необхідність отримання згоди батьків, що є необхідною умовою для реєстрації шлюбу у Франції у випадку, якщо бажають вступити в шлюб не досягли 21 року.
Дотримання матеріальних умов забезпечує в майбутньому дійсність шлюбу. Кожна держава стежить за виконанням його громадянами встановлених правових норм. Відсутність однаковості в змісті поняття матеріальних умов породжує в подальшому В«Хромающие шлюбиВ» - шлюби, визнані в одній державі і не визнані у іншому. Існування в шлюбно-сімейної області В«хромающих відносинВ» нерозривно пов'язане і обумовлене колізійної проблемою, яку важко вирішити. Але в сімейному праві держави робили і роблять спроби уніфікувати окремі інститути. Наприклад, прийняття в 1902-1905 рр.. серії Гаазьких конвенцій: про шлюб, розлучення і судового розлучення подружжя, про особисті і майнові відносинах між подружжям, про опіку над неповнолітніми, піклування над повнолітніми. Сам факт появи на початку XX сторіччя даних конвенцій мав величезне значення. Потім з'явилися інші Гаазькі конвенції: про закон, застосовне до аліментних зобов'язань на користь дітей, 1956 р.; про визнання та виконання рішень у справах про аліментних зобов'язаннях стосовно дітей 1958 р.; про юрисдикції і застосовне право щодо захисту неповнолітніх 1961 р.; про визнання розлучень та рішень про судовий розлучення подружжя 1970 р.; про право, застосовне до аліментних зобов'язань, 1973 р.; про право, застосовне до режимів власності подружжя, 1978 р. Універсальна уніфікація не стала ефективним регулятором шлюбно-сімейних відносин міжнародного характеру, а результативніше виявилася регіональна уніфікація. Однією з перших стала уніфікація країн Латинської Америки, що завершилася ухваленням у 1928 р. Кодексу Бустаманте (уніфікації колізійного права). Питань сімейного права в ньому присвячені спеціальні глави.
Між державами - членами СНД уніфікація колізійних норм сімейного права була здійснена в результаті прийняття у 1993 р. Конвенції про правову допомогу і правовідносинах по цивільних, сімейних і кримінальних справах.
Зайве порівнювати кількість міжнародних матеріальних і колізійних норм, прийнятих в галузі шлюбно-сімейних відносин. Уніфікація сімейного права обмежується в основному створенням колізійних норм. Матеріальних міжнародних норм в галузі шлюбно-сімейних відносин прийнято мало.
У 1980-1990 рр.. були прийняті наступні конвенції: Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 р., Конвенція про права дитини 1989 р., Конвенція про захист дітей та співробітництво стосовно іноземного усиновлення 1993 р. Перші дві з вище перерахованих розглядаються при вивченні підгалузі міжнародного публічного права В«Права людиниВ». Тобто через тісного переплетення публічних і приватних відносин чіткої диференціації конвенцій на джерела міжнародного публічного та МПП не існує. Аналіз В«публічнихВ» конвенцій показує, що в них поряд з міжнародними стандартами, що відносяться до публічно-правових приписами, містяться норми, що регулюють цивільні правовідносини. Наприклад, у Конве...
