Зміст
Введення
1. Антикризове державне управління в країнах з розвиненою ринковою економікою
1.1. Поняття і сутність антикризового державного управління
1.2. Основні напрямки антикризового державного управління в розвинутих країнах
1.3. Превентивні антикризові заходи
2. Програми подолання економічної кризи в країнах з розвиненою ринковою економікою
2.1. США: В«Новий курсВ» Ф.Д. Рузвельта
2.2. ФРН: Антикризова спрямованість реформ Л. Ерхарда
3. Механізм санації та банкрутства в країнах розвиненого ринку
3.1. Державні органи по банкрутству в країнах з розвиненою ринковою економікою
3.2. В«СильнаВ» антикризова політика держави в сфері процедур неспроможності (банкрутства) в розвинених країнах
Висновок
Список літератури
Введення
Історія соціально-економічного розвитку багатьох, в тому числі найбільших, країн світу свідчить про те, що їм доводилося переживати глибокі спади виробництва, фінансові потрясіння, масове безробіття, гострі соціальні та політичні конфлікти.
Одні країни з великими труднощами і значними витратами долали труднощі, викликані, перш за все, кризою економіки, інші досить успішно справлялися з економічними і соціальними потрясіннями і в досить короткі терміни виводили свої економічні і соціальні системи з гострих кризових станів.
Досягнення стійкого економічного зростання та забезпечення добробуту населення багато в чому визначається фінансово-економічним становищем підприємств різних галузей, тими можливостями розвитку, якими вони розташовують в сформованих умовах господарювання.
Досвід, шляхи, методи і форми виходу з надзвичайної, кризової ситуації, знайдені правлячими колами цих країн, можуть бути вельми корисні для російської економіки.
Вивченню проблем антикризового управління присвячено багато роботи родоначальників теорії управління кризовими процесами і сучасних дослідників. Дослідженню класифікації кризових явищ і проблемам формування комплексних систем антикризового управління присвячені роботи Г.Б.Юна, А.Д. Чернявського, Е.А.Уткіна, М.М. Тактарова, М.Л. Хараева, Г.Ю. Шатського, Р.А. Шмакова та ін
1. Антикризове державне управління в країнах з розвиненою ринковою економікою
1.1. Поняття і сутність антикризового державного управління
Антикризове управління - це безперервний процес, невід'ємний елемент загальної системи управління підприємством, здійснюваного в умовах обмежень по часу та фінансів, який включає в себе своєчасну діагностику кризової ситуації, аналіз причин її виникнення, визначення системи заходів щодо функціонування підприємства в кризових умовах, розробку плану виходу з неї.
Криза - це явище, в ході якого відбуваються зміни в розвитку системи, результатом чого може стати порушення розвитку або зміни всередині системи. У відповідності з даним визначенням основними завданнями управління кризами є діагностика кризи, виявлення його причин і складання плану заходів з виведення підприємства з даного стану.
У наявних визначеннях антикризове управління трактується як система мір по діагностиці кризи, аналізу його симптомів і причин, виробленню комплексу заходів щодо функціонування підприємства в кризової ситуації і програми з виведення організації з цього стану. Тим самим антикризове управління зводиться до управління підприємством, що перебуває на межі банкрутства. При цьому відбувається підміна тези - антикризове управління стає результатом діяльності антикризових керуючих, що знижує смислове цінність даного поняття, оскільки далеко не всі виникають на підприємстві кризи можуть привести його до неспроможності.
Антикризове управління має свої специфічні завдання не тільки у фазі кризи, але й у фазі росту, і в фазі зрілості. Це складова процесу управління, в рамках якої здійснюється діагностика кризової ситуації, проводиться її аналіз і дослідження причин її виникнення, визначається система заходів по функціонуванню підприємства в умовах, що створилися і виробляється програма виходу з кризи.
Різноманітність криз породжує різноманітність процесів антикризового управління. Однак будь антикризове управління повинне бути системним, мати властивості гнучкості та адаптивності, бути налаштованою на диверсифікацію управління, посилення інтеграційних процесів. Антикризове управління також характеризується мобільністю та динамічністю у використанні ресурсів, застосуванням програмно-цільового підходу у розробці та прийнятті управлінських рішень, підвищеною чутливістю до фактору часу та пильною увагою до оцінки варіантів поведінки на кожному етапі.
Державне антикризове регулювання є базою для прийняття антикризових програм в організаціях і його головними завданнями на сучасному етапі є:
- вдосконалення законодавства про банкрутство (розширення використання різних інструментів фінансового ринку, уточнення процедур банкрутства, зокрема, фінансового оздоровлення, зміна підходів до підготовки кризових керуючих); р
- розробка програм підтримки для різних типів неефективно працюючих організацій, застосування специфічних заходів регіонального антикризового регулювання і контролю (забезпечення мультиплікаційного ефекту за рахунок допомоги ключовим виробництвам.
1.2. Основні напрямки антикризового державного управління в розвинених країнах
Історія соціально-економічного розвитку багатьох, в тому числі найбільших, країн світу свідчить про те, що їм доводилося переживати глибокі спади виробництва, фінансові потрясіння, масове безробіття, гострі соціальні та політичні конфлікти.
Одні країни з великими труднощами і значними витратами долали труднощі, викликані, перш за все, кризою економіки, інші досить успішно справлялися з економічними і соціальними потрясіннями і в досить короткі терміни виводили свої економічні і соціальні системи з гострих кризових станів.
Положення економіки Росії в 90-ті роки XX в. нерідко порівнюють з становищем економіки США 30-х років (Велика депресія) і економіки повоєнних 40-х років XX ст. Німеччини та Японії.
У США антикризове державне управління проявляється в удосконаленні законодавства в області зайнятості, збільшенні робочих місць, особливо для молоді, розробці регіональних структурних програм та ін Так, в параграфі 310 гол. 58 Зводу законів США вказується, що ефективні заходи уряду повинні включати спеціально розроблені програми по зниженню високого рівня безробіття, за зменшення структурного безробіття в окремих регіонах і серед окремих груп працівників; приділяти належну увагу збільшенню ролі експорту та поліпшенню міжнародної конкурентоспроможності сільського господарства, промисловості та автомобілебудування.
У США законодавчо закріплена (параграф 311 того ж Зводу законів) антициклічне політика з питань зайнятості. В рамках її проведення передбачаються прискорене фінансування державою будівельних робіт, збільшення зайнятості в держсекторі, збільшення розмірів і тривалості страхових виплат по безробіттю, професійне навчання в приватному і державному секторах як міра загального оздоровлення економіки і як додаток до страхування по безробіттю. Ця політика включає також реалізацію програм забезпечення молоді робочими місцями і програм розвитку, націлених на створення робочих місць в галузях, що мають важливе значення для штатів, населених пунктів (включаючи сільські райони) і для країни в цілому.
На думку Конгресу США, на молодь припадає велика частка наявних в країні безробітних, і це в значній мірою сприяє зростанню злочинності, алкоголізму, наркоманії і т. п.
При виробленні заходів і програм щодо забезпечення роботою молоді американські законодавці пропонують уряду передбачити вирішення таких завдань, як розробка практичних методів поєднання роботи з професійним навчанням,...
