МІНІСТЕРСТВО АГЕНСТВО ДО ОСВІТИ
державних освітніх установ
ВИЩОГО ПРОФЕСІЙНОГО ОСВІТИ
ОРЛОВСЬКА РЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ
ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ
Контрольна робота
з дисципліни В«________________________________В»
на тему: В«Адміністративно-правовий режим (поняття, види)В»
Виконала студентка _____________
_______ група
_________________________________
Перевірив:
_________________________________
_________________________________
Орел 2009
Зміст
Введення
1. Основи теорії правових режимів
2. Поняття адміністративно-правових режимів
3. Види адміністративно-правових режимів
Висновок
Бібліографічний список
Введення
Підставами для встановлення адміністративно-правових режимів виступають екстраординарні ситуації соціального і природно-техногенного характеру, створення об'єкта-носія для цього виду режиму (освіта заповідника, створення пункту пропуску через державний кордон тощо), а також виникнення інших факторів, що вимагають режимного регулювання.
Дані види адміністративно-правових режимів припускають деякі обмеження прав і свобод людини і громадянина, в тому числі конституційних. Крім того, найчастіше установлень спеціального адміністративно-правового режиму може супроводжуватися рядом труднощів, у зв'язку з цим тема даної контрольної роботи є актуальною.
Метою даної контрольної роботи є вивчення адміністративно-правових режимів. Для здійснення поставленої мети вирішується ряд завдань:
1) вивчити основи теорії правових режимів, виявити ознаки правового режиму;
2) розглянути поняття адміністративно-правових режимів, позначити засоби досягнення адміністративно-правових режимів;
3) систематизувати адміністративно-правові режими за різними критеріями.
1. Основи теорії правових режимів
Поняття В«правовий режимВ» все більше затверджується в галузі юридичної науки. Вже давно наукові дослідження, мали на меті з'ясувати специфіку юридичного регулювання певного ділянки діяльності, особливо коли ця діяльність має строго певний об'єкт, проводилися під кутом зору правового режиму даного об'єкта, виду діяльності. Коли ж при вивченні системи права з'ясувалося, що для кожної галузі характерний свій специфічний режим регулювання і в ньому якраз концентрується юридична своєрідність галузі, то стало очевидним, що розглянуте поняття виражає визначальні, вузлові боку правової дійсності.
Крім усього іншого саме існування явищ, що позначаються терміном В«правовий режимВ», і їх значення в правовій Насправді ще раз свідчать про багатовимірність, багатогранність, об'ємності права як інституційного утворення, про те, що ключове значення нормативності при характеристиці права зовсім не припускає його зведення до однією лише В«системі нормВ». [1]
Правовий режим, з одного боку, об'єднує різноманітний юридичний інструментарій, змушуючи його працювати на єдиних правових засадах, а з іншого - забезпечує його диференціацію, створюючи різні умови реалізації прав і обов'язків суб'єктів в залежності від цілей і завдань, часу і місця вчинення діяльності, обстановки, що складається під впливом факторів зовнішнього середовища. [2]
Трактування правових режимів так само можна розглянути із спеціально-юридичного боку.
Правовий режим - глибоке, змістовне правове явище, що зв'язує воєдино цілісний комплекс правових засобів в відповідності зі способами правового регулювання, його типами. Дбайливо ставлячись до поняття, виражає це явище представимо в дещо іншому ракурсі, про режимах техніко-юридичного порядку, побудованих на деяких своєрідних юридичних прийомах. Мова йде про те, що може бути названо режимом виключення. Цей техніко-юридичний режим, що володіє свого роду наскрізним значенням (тобто діючий у багатьох інших правових явищах), утворює невід'ємну частину і общедозволітельного порядку, і дозвільного порядку. Саме він забезпечує високий рівень нормативності і разом з тим можливість обліку своєрідних життєвих ситуацій. Його компонентами є, по-перше, загальне правило (В«всеВ») і, по-друге, виключення з нього, найчастіше перелік винятків, який в законодавстві нерідко формулюється в якості вичерпного.
У ряді випадків законодавець, включивши в нормативний акт широке нормативне узагальнення, потім робить з нього вилучення. Ці вилучення теж можуть носити характер нормативних узагальнень, і тому з них в свою чергу можуть бути зроблені вилучення, тобто В«Виключення з винятківВ».
Техніко-юридичний прийом винятку тому, треба думати, можна розглядати в якості режиму, що він, як і всякий правовий режим, створює відомий клімат, настрій в регулюванні. Він і вводиться законодавцем як вилучення з загального порядку. А значить, виключення не можуть передбачатися, вони завжди повинні бути точно вказані в нормативних актах.
Крім інших моментів режимом виключень і в той же час техніко-юридичним прийомом, що грає, по всій видимості, більш важливу і юридично самостійну роль, ніж це прийнято вважати, є категорія В«вичерпний перелікВ». Шляхом встановлення вичерпного переліку виявляється можливим досягти вельми великій мірі точності в регулюванні суспільних відносин, окреслити суворі рамки (в Зокрема, ввести в такі рамки владні функції державних органів, посадових осіб), виключити невизначеність у регулюванні. [3]
Правовий режим - це офіційно встановлений особливий порядок правового регулювання, відображає сукупність юридичних і організаційних засобів, що використовуються для закріплення соціально-правового стану об'єктів впливу і спрямований на забезпечення їх сталого функціонування. Таким чином, правовому режиму притаманні наступні ознаки:
1) правове регулювання цілеспрямовано здійснюється в інтересах певного об'єкта, предмета або процесу - носія правового режиму;
2) сукупність використовуваних правових засобів утворює спеціальні правила поведінки, діяльності, життєдіяльності, офіційно встановлені і забезпечені системою організаційно-правових заходів;
3) в правових актах закріплюється певний правовий стан об'єкта або процесу, відмінне від інших ділянок правової дійсності і що виражається в стійких взаємозв'язках носія режиму з іншими соціальними об'єктами;
4) спеціально встановлені правила спрямовані на створення умов, що перешкоджають порушення статусу (стану) носія режиму, підтримка заданих параметрів його функціонування;
5) діяльність (дії) суб'єктів, що реалізують режимні правила, заснована на єдиних правових принципах, єдиних правових формах і здійснюється в точній відповідно до заздалегідь встановленим механізмом реалізації прав і обов'язків.
Нормативно-правова основа режимного регулювання залежить від характеру і виду правового режиму. Режими, що передбачають обмеження правосуб'єктності громадян та організацій, можуть встановлюватися лише федеральними законами. Укази Президента РФ, урядові акти, акти інших органів виконавчої влади стосовно до таким режимам реалізують правозастосовчу функцію, вводячи передбачений законом режим на певній території, закріплюючи конкретні режимні правила.
Структура правового режиму включає такі елементи, як носій режиму, режимні правові засоби, режимні правила, правові статуси суб'єктів режимного регулювання, система організаційно-юридичних гарантій.
В Як носій режиму виступають певні території (режим закритого адміністративно-територіального утворення, режим виняткової економічної зони), правові освіти та інститути (режим законодавства, режим галузі), організації (режим атомної електростанції, військового об'єкта, виправно-трудової установи), соціальні і природно-техногенні процеси (Режими праці та відпочинку, надзвичайної ситуації), предмети матері...
