Випускна кваліфікаційна робота
Проблеми екологічної безпеки Китаю: національний та міжнародний аспекти
Введення
Актуальність теми. На сучасному етапі міжнародного розвитку жодна країна світу, що розвивається не приваблює до себе такої пильної уваги світової громадськості, як Китай. І цей інтерес мотивується не тільки економічними, політичними або ідеологічними міркуваннями. Особливе занепокоєння викликає загострення екологічних проблем в КНР як джерело наростання глобальної екологічної напруженості і дестабілізації політичної та економічної обстановки в світі.
Китай - третя за територією і перша за чисельністю населення країна світу. Його вплив на світову економіку, політику, культуру, екологію безперервно зростає. Вирішення екологічних питань життєво необхідно для Китаю. У сучасну епоху він є однією з найбільш неблагополучних країн в цьому відношенні. Лідируюче місце в світі за загальними викидами діоксиду сірки в атмосферу, гостра нестача води в північних провінціях, забруднення річок, морів, підземних вод, триваюча вирубка лісів, опустелювання земель, зростання хвороб, викликаних несприятливого навколишнього середовищем - і це далеко не повний перелік усіх тих екологічних проблем, які стоять перед китайським керівництвом і вирішення яких необхідно не тільки для країни, але і для світу. Так, екологія Китаю негативно впливає на Росію, особливо в районах Сибіру і Далекого Сходу; в західній півкулі також зареєстрований В«китайський слідВ».
Імовірність переростання національного екологічної кризи в загрозу інтересам безпеки інших країн досить велика. Але ще більшу небезпеку деградація навколишнього середовища представляє для безпеки Китаю. Різке погіршення екологічної ситуації в Китаї, як і в інших країнах, що розвиваються, є закономірний результат розвитку індустріального суспільства з притаманною йому ціннісною орієнтацією на економічне зростання, яке забезпечується екстенсивним шляхом - за рахунок експлуатації природних ресурсів.
Однак розростання екологічних проблем в Китаї при загальній основі їх виникнення у всіх країнах, що розвиваються придбало надзвичайно небезпечний для країни характер, по-перше, в силу особливого впливу демографічного чинника на дуже убогі природні ресурси, і по-друге, в силу масштабності допущених керівництвом країни помилок при проведенні політики В«великого стрибкаВ» і В«культурної революціїВ», які примножили неминучі екологічні витрати економічної модернізації.
Тому й екологічні втрати форсованої індустріалізації в Китаї вище в порівнянні з іншими країнами, що розвиваються, що має вкрай негативні наслідки, як для сучасного, так і перспективного розвитку країни - руйнується не тільки природний, але і людський капітал. Результати економічного розвитку знецінюються високою вартістю забруднення навколишнього середовища (3-7% ВНП) та деградації природних ресурсів (5-7% ВНП).
Необхідність якнайшвидшого розв'язання екологічних питань також викликана тим, що в даний час розпочався процес глобального потепління, здатний в недалекому майбутньому призвести до значних змінам клімату, збільшенню площі Світового океану, і, відповідно, скорочення площі суші, перш за все, затоплення низинних рівнинних територій, де проживає основна маса населення, що, в свою чергу, чревато глобальними політичними, економічними, соціальними потрясіннями, переділом політичних кордонів.
Важливо відзначити, що в останні роки Китай вже стикається з такими явищами, як скорочення площі льодовиків в високогір'ях (згідно з прогнозами, у найближчі 50 років площа територій з вічною мерзлотою скоротиться на 10-15%, що спричинить зміну клімату, збільшення числа повеней та ін), підвищення рівня моря (в прибережній смузі в районі Тяньцзіня в даний час спостерігаються найвищі темпи, а в середньому по країні - 2,5 мм/рік, що трохи перевищує середньосвітовий показник).
Таким чином, в Китаї виразно простежуються дві протилежні тенденції, спрямовані, відповідно, на знищення і збереження природи. В даний час в силу ряду причин, перш все, політичних, економічних та демографічних, виразніше проявляється перша тенденція, проте, як показують останні заходи в екологічній сфері, поступово не тільки на рівні керівництва країни та інтелігенції, але і на рівні масової свідомості починає міцніти переконання в необхідності гармонійного співіснування з природою.
Ступінь вивченості проблеми. При написанні даної роботи використовувалися такі документи, як Конституція Китайської Народної Республіки, закони КНР, стосуються охорони навколишнього середовища, постанови Уряду та інші правові документи, що регулюють проблеми екологічної безпеки Китаю, а також різні міжнародні договори, протоколи і конвенції.
У Росії проблемами екологічної безпеки займаються різні інститути. Такі як Інститут проблем екології та еволюції ім. А.Н. Северцова, Тихоокеанського інституту географії ДВО РАН, Інституту природних ресурсів, екології та кріологіі СО РАН, Інституту геології і мінералогії СВ РАН, Інституту водних проблем РАН та інші.
У Китайській Народній Республіці вивченням екологічних проблем займаються в Китайській академії охорони навколишнього середовища, Південно-китайському інституті наук про навколишнє середовище, університеті Цінхуа, Китайської Академії природоохоронного планування.
Із західних інститутів, що займаються проблемами екологічної безпеки світу можна виділити інститут Блексміта, що займається вивченням екології Китаю з 2002 року, німецький інститут захисту навколишнього середовища Oko Trend та інші.
Дана проблема була досліджена різними вченими нашої країни та зарубіжжя. Серед відомих російських вчених можна виділити декількох. У своїй книзі В«Китай у 21 століття: глобалізація інтересів безпеки В»Г.І. Чуфрін приділяє особливу увагу екологічної безпеки Китаю, розглядаючи екологічні загрози, труднощі, що виникають у процесі забезпечення екологічної безпеки, а також зачіпає міжнародні аспекти екологічної безпеки КНР [1].
Інша вчена Н. Рогожина в монографії В«Проблема екологічної безпеки у зовнішній політиці Китаю В»відзначає екологічну дипломатію Китаю на глобальному та регіональному рівнях, також зачіпає питання міжнародного співпраці в екологічній сфері [2].
Такі вчені як І.Ушаков [3] і А.Зюзін [4] розглядають самі екологічні проблеми та причини їх виникнення в Китаї, пропонуючи шляхи їх вирішення.
Особливого згадування заслуговують монографії Є. Краніной В«Проблеми охорони навколишнього середовища і природних ресурсів КНР В»[5] і Е. Бірюлін В«Попередні підсумки виконання 10-го державного п'ятирічного плану КНР по охороні навколишнього середовища В»[6]. Обидві вони, як і інші роботи цих авторів, далеко виходять за формально регіональні рамки і зачіпають ряд принципових питань вироблення загальнодержавної політики щодо екологічної безпеки Китаю.
Не менший інтерес серед дослідників до теми екологічної безпеки і її регулювання на міжнародному рівні проявили і західні вчені М. Грабб, Л. Браун, К. Вролік у своїй книзі В«Кіотський протокол: Аналіз і інтерпретаціяВ» [7].
У самому Китаї в рамках Китайської Академії Наук, Китайської Академії Суспільних Наук, в університетах та інститутах, урядових органах, в ЗМІ екологічна проблематика стає однією з найбільш затребуваних. Можна відзначити деяких з китайських вчених, що займаються проблемою екологічної безпеки Китаю, таких як Вень Хуаньжань [8], Хоу Женьчжі [9] та інші.
Наукова новизна дослідження. Наукова новизна роботи визначається тим, що в даному дослідженні було проведено комплексний аналіз політики Китаю в галузі екологічної безпеки і комплексне уявлення найбільш важливих відомостей про міжнародне співробітництво КНР в цій сфері.
Цілі і завдання роботи. Мета роботи полягає у вивченні проблеми екологічної безпеки Китаю, її національних та міжнародних аспектів.
Для реаліза...
