Зміст
Введення
Що таке заповідник
Самі старі заповідники
Самі молоді заповідники
Чим займаються в заповідниках
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Всі землі, надра, води, ліси в нашій країні законом оголошені загальнонародною власністю і перебувають під охороною держави.
У зв'язку з розвитком технічного прогресу, посиленням впливу людини на навколишнє середовище, яке ще нерідко веде до порушення екологічної рівноваги, різко зросла необхідність спеціальної, ретельної охорони окремих куточків В«дикоїВ» природи, місць проживання видів тварин і рослин, опинилися на межі зникнення, збереження цілих природних комплексів, водних джерел, окремих унікальних пам'яток природи, які цінуються як велике національної багатство.
Форми охорони різноманітні, вибирається кожна з них виходячи з конкретних завдань. Але мета одна - надійніше захистити той чи інший природний комплекс від можливого руйнування, зберегти його.
Якщо держава якусь ділянку оголошує заповідним і на ньому припиняють рубати ліс, розорювати землю, то зовсім не тому, що дана природна територія не представляє особливого значення для народного господарства. Це означає, що заповідна ділянка виконує величезну роль як резерват чистого повітря і води, як місцепроживання найцінніших видів тварин або рослин. Це означає, що в майбутньому, можливо, цінність його виявиться настільки велика, що її не окупити ніякими іншими багатствами.
Заповідник - це найголовніша з форм особливої, сложнейшей охорони природних територій. Ось чому кожен із нас повинен правильно розуміти заборони, науково розроблені фахівцями-екологами для охоронюваних територій.
Що таке заповідник
Заповідник - це ділянки територій або акваторій, навічно вилучені з господарського використання, на яких зберігаються в можливо більш повному природному стані всі природні компоненти і їх закономірні поєднання - природні комплекси.
Заповідники створюються в різних ландшафтних зонах, для того щоб вивчити якомога більшу різноманітність екологічних систем і одночасно зберегти все багатство видів як безцінних носіїв генофонду на нашій планеті.
Тільки завдяки заповідникам вдалося зберегти багато рідкісні види тварин, наприклад зубра, горала, кулана, бухарського оленя, тигра і ряд інших зникаючих тварин, а з рослин - Піцундською і Ельдарська сосни, тис, самшит, лотос і т.д. Заповідники дали можливість відновити до промисловий чисельності вже зникали мисливських тварин: соболя, річкового бобра.
Навколо заповідників створюються охоронні зони, які як би стримують натиск господарської діяльності на власне заповідну територію. На землях заповідника забороняється будь-яке будівництво, не пов'язане з діяльністю самого заповідника, проведення геолого-розвідувальних і інших вишукувальних робіт, вирубка лісу, полювання, рибний лов, туризм, збір грибів та ягід, випасанні худоби, розорювання полів. На заповідну територію можна пройти тільки з письмового дозволу адміністрації заповідника і тільки на ті ділянки, які вказані в дозволі. Екскурсії, спостереження за тваринами або рослинами заповідників можливі також лише за згодою адміністрації. Шкільна або студентська практика, наукові роботи на території заповідника вирішуються тільки в тому випадку, якщо практиканти або фахівці беруть участь в дослідженнях за планом робіт, затвердженим науковою радою заповідника і тим відомством, якому підпорядкований заповідник.
Положення заповідників визначено В«Основами земельного законодавства В»нашої країни, де, зокрема, говориться:В« ... землями заповідників визнаються виділені у встановленому порядку ділянки землі, в межах яких є природні об'єкти, що становлять особливу наукову або культурну цінність (типові або рідкісні ландшафти, співтовариства рослинних або тваринних організмів, рідкісні геологічні утворення, види рослин, тварин і т.д.). всяка діяльність, порушує природні комплекси заповідників або загрозлива збереженню природних об'єктів, що мають особливу наукову або культурну цінність, забороняється як на території заповідника, так і в межах встановлених навколо заповідників охоронних зон В».
До цього визначення можна додати, що заповідні території являють собою абсолютно особливий державні фонд, вони навічно вилучаються з практичного господарського користування. Заповідні землі не належать лісгоспу, радгоспу, промисловому підприємству, а передаються іншій господареві - заповіднику. Встановлюється чітка межа заповідної території, на якої ведеться виключно наукова природоохоронна діяльність. Ніяких втручань, ніякого господарського використання - він зберігає красу земну, первозданний куточок природи.
Створення державного заповідника - справа складна. Пропозицій про заповідання тих чи інших ділянок природи, які являють собою безперечну цінність як еталони природи, дуже багато. Але одного бажання недостатньо. Щоб певну ділянку став по-справжньому заповідним, його спочатку повинні обстежити вчені-екологи; потім співробітники проектно-вишукувальної експедиції складають детальний проект майбутнього заповідника, передають його на узгодження з місцевими органами влади, представляють на установу в Раду Міністрів союзної республіки і, нарешті, коли прийнято спеціальну постанову Ради Міністрів та погоджено з Держпланом країни, заповідник стає справжнім державною установою. Він отримує в своє відання землю, запрошує на роботу наукових співробітників, лісників та інших працівників охорони і приступає до діяльності.
Найстаріші заповідники
Прагнення зберегти в чистоті і недоторканності особливо красиві куточки природи було у людей завжди. Ще в глибокій старовині оголошувалися священними красиві гаї, найбільш багаті звіром тайгові урочища. На території нашої країни перший приватний заповідник був організований в кінці минулого століття. Відомий дослідник природи Ф.Е. Фальц-Фейн оголосив заповідним невелику ділянку степу - В«ЧапліВ», названий надалі В«Асканія-НоваВ». З 1921 року цей заповідник став державним. У його територію входить великий масив (близько 10 000 га) ніколи не орали степу.
Асканія-Нова - заповідник своєрідний. Він займається не тільки охороною, але й акліматизацією різних тварин, що не властиво іншим заповідникам. Тут у вольєрах міститися дикі копитні тварини 60 видів і гібридних форм: антилопи гну, канна, нільгау, куду, імпала, і інші, африканські буйволи, кінь Пржевальського, архар і т.д. Годуватися їх випускають в степ.
Нещодавно відсвяткував 70-річний ювілей Лагодехський заповідник, розташований в Грузії, на південних схилах східної частини Головного Кавказького хребта, де представлена ​​рідкісна гама ландшафту - від субтропіків до гірської тундри. Його ліси багаті реліктовими породами дерев, населені різними видами птахів і звірів. Прикраса високих гір - красень восточнокавказскій тур.
У такому ж поважному віці заповідник Вільсандійскій в Естонії. Правда, не вся його територія, а лише окремі острови, які були вперше в Прибалтиці оголошені заповідними у 1910 році. Зараз головна цінність цього заповідника - птахи. Їх тут 205 видів, багато з яких гніздяться. На островах Вайк гніздяться близько 3 тис. пар гаги звичайної. Така велика популяція сформувалась завдяки надійній багаторічної охороні.
Трохи пізніше, в 1912 році, заповідний режим був встановлений на острові Моріцсала в Латвії. Пізніше територія заповідника розширилася. Тут в основному вивчають флору. Вчені описали понад 1400 видів вищих і нижчих рослин - від дерев до водоростей, мохів, лишайників.
У 1986 році виповнилося 70 років одному з найкрасивіших заповідників нашої країни, першому державному заповіднику в Росії - Баргузинського. Він був організов...
