План
1. Принципи охорони природи
2. Альтернативне природокористування (Промисловість, сільське господарство, енергетика)
3. Збереження якості води та повітря
4. Проблема утилізації відходів
Список використаної літератури
1. Принципи охорони природи.
Охорона природи - сукупність державних і громадських заходів, спрямованих на збереження атмосфери, рослинності і тваринного світу, грунтів, вод і земних надр.
В історії формування природоохоронної концепції можна виділити кілька послідовних етапів: видова і заповідна охорона природи - поресурсная охорона - охорона природи - раціональне використання природних ресурсів - охорона середовища проживання людини - Охорона природного навколишнього середовища. Відповідно розширювалося і поглиблювалося саме поняття природоохоронної діяльності.
В останні роки все частіше використовується термін В«захист навколишнього природного середовищаВ». Дуже близький за змістом та обсягом до цього поняття термін В«охорона біосфериВ». Охорона біосфери - це система заходів, що проводяться на національному та міжнародному рівнях та спрямованих на усунення небажаного антропогенного і стихійного впливу на функціонально взаімосвязние блоки біосфери (атмосферу, гідросферу, грунтовий покрив, літосферу і сферу органічного життя), на підтримку виробилася еволюційно її організованості і забезпечення нормального функціонування.
Охорона природи тісно пов'язана з природокористуванням - одним із розділів прикладної екології. Природокористування - суспільно-виробнича діяльність, спрямована на задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства шляхом використання різних видів природних ресурсів і природних умов.
Природокористування може бути раціональним і нераціональним. Нераціональне використання не забезпечує збереження природно-ресурсного потенціалу, веде до зубожіння і погіршення якості природного середовища, супроводжується забрудненням та виснаженням природних систем, порушенням екологічної рівноваги та руйнуванням екосистем.
Раціональне природокористування означає комплексне науково-обгрунтоване використання природних багатств, при якому досягається максимально можливе збереження природно-ресурсного потенціалу, при мінімальному порушенні здатності екосистем до саморегуляції і самовідновлення.
За Ю.Одуму, раціональне природокористування переслідує двояку мету:
В· Забезпечити таке стан навколишнього середовища, при якому вона змогла б задовольнити поряд з матеріальними потребами запити естетики та відпочинку;
В· Забезпечити можливість безперервного отримання врожаю корисних рослин, виробництва тварин і різних матеріалів шляхом встановлення збалансованого циклу використання і відновлення;
У нинішній, сучасний етап розвитку проблеми охорони навколишнього середовища народжується нове поняття - екологічна безпека, під яким розуміється стан захищеності важливих екологічних інтересів людини і насамперед його прав на сприятливе навколишнє природне середовище. Науковою основою всіх заходів по забезпечення екологічної безпеки населення та раціонального природокористування служить теоретична екологія, найважливіші принципи якої орієнтовані на підтримання гомеостазу екосистем.
Екологічно обгрунтоване раціональне природокористування повинно полягати в максимально можливому підвищенні меж існування і функціонування і досягнення високої продуктивності всіх ланок трофічних ланцюгів природних екосистем.
Нераціональне природокористування в кінцевому рахунку веде до екологічної кризи, а екологічно збалансоване природокористування створює передумови для виходу з нього.
Вихід з глобальної екологічної кризи - найважливіша наукова і практична проблема сучасності. Над її вирішенням працюють тисячі вчених, політиків, фахівців-практиків у всіх країнах світу. Завдання полягає в розробці комплексу надійних антикризових заходів, що дозволяють активно протидіяти подальшій деградації природного середовища і вийти на стійкий розвиток суспільства. Спроби вирішення цієї проблеми тільки одними якими засобами, наприклад технологічними (Очисні споруди, безвідходні технології), потенційно невірні і не приведуть до необхідних результатами, адже порівняно з багаторазовим використанням товару спалювання сміття - неефективний спосіб боротьби з відходами. Перш за все це процес деструктивний, в ході якого витрачається і сировину, і енергія. При цьому забруднюється і атмосфера і вода. Сміттєспалювачів викидають в атмосферу оксиди азоту, сірки, сприяючі випадання кислотних опадів, окис водню, діоксин і фуран, які як вважають, мають канцерогенну і мутагенним впливом. Залишаються тонни токсичної золи, яка небезпечна і для грунтових вод.
Подолання екологічного кризи можливе лише за умови гармонійного розвитку природи і людини, зняття антагонізму між ними.
Найбільш загальним принципом, або правилом охорони навколишнього середовища, необхідно вважати: глобальний вихідний природно-ресурсний потенціал в ході історичного розвитку безперервно виснажується, що вимагає від людства науково-технічного вдосконалення, спрямованого на більш широке і повне використання цього потенціалу. З цього закону слід інший основоположний принцип охорони природи і середовища життя: екологічно-економічне, тобто ніж дбайливий підхід до природних ресурсів і середовища проживання, тим менше потрібно енергетичних та інших витрат. Відтворення природно-ресурсного потенціалу та зусилля на його втілення повинні бути співставні з економічними результатами експлуатації природи. Ще одне найважливіше екологічне правило - всі компоненти природного середовища - атмосферне повітря, води, грунт - треба зберігати не окремо, а в цілому, як єдині природні екосистеми біосфери. Тільки при такому екологічному підході можливо забезпечити збереження ландшафтів, надр, генофонду рослин і тварин.
Згідно закону Російської Федерації про охорону навколишнього середовища основними принципами охорони навколишнього середовища є наступні:
- пріоритет охорони життя і здоров'я людини;
- науково-обгрунтоване поєднання екологічних і економічних інтересів;
- раціональне і невиснажливе використання природних ресурсів;
- платність природокористування;
- дотримання вимог природоохоронного законодавства, невідворотність відповідальності за його порушення;
- гласність у роботі екологічних організацій і тісний зв'язок їх з громадськими об'єднаннями та населенням у вирішенні природоохоронних завдань;
- міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища.
2. Альтернативне природокористування (промисловість, сільське господарство, енергетика)
Основні напрямки інженерного захисту навколишнього природного середовища від забруднення та інших видів антропогенних впливів - впровадження ресурсозберігаючої, безвідходної і маловідходної технології, біотехнологія, утилізація та детоксикація відходів і головне - екологізація всього виробництва, при якому забезпечувалося б включення всіх видів взаємодії з навколишнім середовищем в природні цикли кругообігу речовин. Величезне значення для зниження рівня забруднення навколишнього середовища, економії сировини та енергії має повторне використання матеріальних ресурсів, тобто рециркуляція. Так, виробництво алюмінію з металобрухту вимагає всього 5% енерговитрат від виплавки з бокситів, причому переплав 1 тонни вторинної сировини економить 4 тонни бокситів і 700 кг коксу, знижуючи одночасно на 35 кг викиди фтористих сполук в атмосферу.
Початковим етапом комплексних заходів на створення маловідходних технологій, є впровадження оборотних, аж до повністю замкнутих, систем водокористування. Оборотне водопостачання - це система при якій передбачено багаторазове використання відпрацьованих вод при мінімальном...
