Зміст
1. Природні фактори і етапи розвитку природи Землі
2. Будова, властивості, функціонування біосфери як гігантської екологічної системи
Література
1. Природні фактори і етапи розвитку природи Землі
З перших сторінок ми з вами оперуємо поняттям "природа", але досі не розібралися: що ж це таке? Якщо подивитися в довідковій літературі розшифровку цього поняття, то можна виявити велику різноманітність в розкритті цього терміна. І так:
1) в широкому сенсі - це все суще, весь матеріально-енергетичний і інформаційний світ Всесвіту в різноманітті його форм (матерія, універсум, Всесвіт);
2) сукупність умов існування людського суспільства;
3) в більш вузькому сенсі - сукупний об'єкт природознавства.
Природа в цілому виступає як загальне поняття про об'єкт, задаюче принципову схему розуміння і пояснення того чи іншого конкретного предмета вивчення (наприклад, уявлення про простір і час, рух і т.п.). Таке загальне поняття природи розробляється в рамках філософії та методології науки, які виявляють його основні характеристики, спираючись при цьому на результати природничих наук; сукупність природних умов існування людського суспільства. У цьому сенсі поняття природа характеризує місце і роль природи в системі історично мінливих відносин до ній людини і суспільства. Згідно з К. Марксом, "постійне здійснення обміну речовин між людиною і природою - закон, що регулює суспільне виробництво "; без такого обміну була б неможлива людське життя. Реальну основу відносини людини до природи утворює його діяльність, яка завжди здійснюється, в кінцевому рахунку, в природі і з даним її матеріалом. Тому й ставлення до природи протягом історії суспільства визначається насамперед зміною характеру, спрямованості і масштабів людської діяльності. До початку сучасної науково-технічної революції експлуатація природи носила екстенсивний характер, тобто грунтувалася на збільшенні обсягу і різновидів отриманих ресурсів. При цьому людина могла брати з природи стільки ресурсів, скільки дозволяли його виробничі сили. До середини ХХ в. такий спосіб виробництва починає наближатися до критичних точках: масштаби споживання традиційних джерел енергії, сировини і матеріалів стають порівнянні з їх загальними запасами в надрах землі; та ж картина вимальовується і в відношенні природної бази для виробництва продовольства у зв'язку з швидким зростанням населення планети; сукупна діяльність суспільства чинить все більш помітний вплив на природу, вторгається в її природні механізми саморегуляції, різко видозмінює умови існування живих організмів. Всі це створює об'єктивно-природну основу і необхідність переходу від екстенсивного до інтенсивного природокористування. У науково-технічному плані цій переорієнтації відповідає перехід від ідеї панування над природою до ідеї відносин партнерів, сумірних за своїм потенціалом. Першим теоретичним виразом цієї позиції з'явилася створена В.І. Вернадським (1944) концепція ноосфери.
Слід чітко собі уяснити, що природа ніким не сотворена, нескінченна в просторі й часі, перебуває в безперервному русі, зміні, розвитку.
Фактори розвитку земної природи можна розбити на дві групи:
1) космічні - сонячна радіація, тяжіння Сонця і Місяця, отклоняющее дію обертання Землі;
2) планетарні - хімічні, фізичні, біологічні, тектонічні, гравітаційні та ін
Що стосується безпосередньо розвитку природи Землі, то його можна представити у вигляді такої послідовності етапів:
1) виникнення планети;
2) зародження життя;
3) поява автотрофних організмів;
4) вихід "життя" з водного середовища на сушу і початок грунтоутворювального процесу;
5) різноманіття живих організмів;
6) формування людини.
Існування живої природи - чудова особливість нашої планети. Найбільш досконалим продуктом природи нашої планети є чоловік. Значення природи для людини велике і різноманітне, воно може бути виробниче, економічне, наукове, оздоровче, виховне, естетичне.
2. Будова, властивості, функціонування біосфери як гігантської екологічної системи
Світ багатоликий і різноманітний, прекрасний і неповторний. Однак життя так швидкоплинне, що людина далеко не завжди замислюється про наслідки скоєного. Так вже влаштована людина - піщинка в системі світобудови.
За час існування цивілізації на Землі проживали мільярди людей, що безумовно змінило образ Землі. Вплив людини на навколишнє середовище почалося з його появи в біосфері. Тому, перш ніж розкрити особливості такого впливу, необхідно мати чітке уявлення про самому тлумаченні терміна "біосфера".
У 1809 р. французький вчений Ж.Б.П.А. Ламарк у праці "Філософія зоології" виклав основні принципи еволюційного становлення світу, поклавши тим самим початок діалектико-матеріалістичного тлумачення біологічної науки. У 1875 р. австрійський геолог Е. Зюсс ввів у наукову термінологію нове поняття - "біосфера", а дещо пізніше учень і послідовник Ч. Дарвіна німецький біолог Е. Геккель, вивчаючи основні закономірності походження живої природи, дав їй визначення, відповідне останнім досягненням наукової думки кінця ХIХ століття.
Однак основна заслуга в розвитку і формуванні вчення про біосферу належить В.І. Вернадському, який вперше підійшов до її вивчення з геохімічних і геологічних позицій. Дослівно термін "біосфера" означає сферу життя, тобто оболонку Землі, населену живими організмами, але це лише одна особливість біосфери. Друга, на думку Вернадського, полягає в тому, що біосферу можна розглядати як область земної кори, зайняту трансформаторами, які переводять космічні випромінювання в дієву земну енергію - електричну, хімічну, механічну, теплову і т.д.
Біосфера Землі, по В.І. Вернадському, це общепланетарная оболонка, склад, структура і енергетика якої в істотних рисах обумовлені минулого або сучасного діяльністю сукупностей живих організмів (Живою речовиною) протягом геологічного часу. Вона складається з семи глибоко різних частин:
1) живої речовини (рослини, тварини, мікроорганізми);
2) біогенного речовини (продукти життєдіяльності живих організмів - осадові породи органічного походження);
3) косної речовини (гірські породи магматичного, неорганічного походження; вода);
4) біокосні речовини (продукт розпаду і переробки гірських порід живими істотами);
5) радіоактивної речовини;
6) розсіяних атомів;
7) речовини космічного походження.
В основі біосфери як планетарного явища лежить організованість, що представляє собою функцію від трансформації живою речовиною матеріально-енергетичних та інформаційних потоків за час тривалої еволюції Землі.
На відміну від біології, що вивчає живі істоти і їх спільноти у всій їхній розмаїтості складу та життєдіяльності на всіх рівнях організації життя (макромолекулярної, клітинному, організменному та ін), вчення про біосфері в трактуванні В.І. Вернадського розглядає живі організми як щось ціле і єдине, як жива речовина, тобто сукупність всіх живих організмів у Наразі, існуючих, чисельно виражених в елементарному хімічному складі, у вазі та енергії.
Біосфера - оболонка Землі, у межах якої існує життя. Вона складається з декількох геосфер, в тому числі зовнішньої твердої оболонки земної кулі - літосфери, гідросфери (Світового океану) і тропосфери - нижнього шару атмосфери.
Тропосфера становить 80% маси атмосфери, а її кордони знаходяться в межах 16-18 км в екваторіальному поясі і 8-10 км в полярних широтах. З усієї маси атмосфери 20% припадає на атмосферу висотою до 50 км. Між тропосферою і стратосферою розташований перехідний шар - тропопауза. У глибинах стратосфери під впливом сонячного світла утворюється озоновий екран, надійно захищає живі організми від космічного випромінювання і ультрафіолетових сонячних променів. Вище стр...
