Еколого-просвітницький центр "Заповідники"
ЕКОЛОГО-ПРОСВІТНИЦЬКА Робота зі школярами У заповідниках і національних парках
Збірник методичних матеріалів
Москва
1998
Довідково-інформаційне видання
Еколого-просвітницька робота зі школярами
в заповідниках і національних парках
Збірник методичних матеріалів
Автор-укладач
Сергій Анатолійович Подільський
Коректор Е.А.Воронкова
Верстка Д.Н.Данілін
ТОО "Логата", 117513 Москва, Ленінський пр-т, 129-1-281,
Підписано до друк
Обсяг
Тираж прим.
Замовлення
Введення
Справжній збірник підготовлений в якості методичного посібника для працівників державних природних заповідників і національних парків, в яких розпочато реалізація модельних шкільних проектів. У нього включено найбільш цікаві матеріали, що відображають сьогоднішній досвід роботи заповідників і національних парків в області екологічної освіти школярів. Враховуючи гостру брак подібних методичних матеріалів, нам хотілося не просто інформувати фахівців про вже наявному досвіді, але й представити дані авторські розробки досить повно з тим, щоб вони могли реалізовуватися на базі інших особливо охоронюваних природних територій (ООПТ), а також бути використані при розробці в заповідниках і національних парках власних оригінальних програм.
У збірник включені статті, представлені поруч фахівців на прохання Екоцентр "Заповідники", а також матеріали учасників навчальних семінарів, що дали дозвіл на публікацію.
Зроблена спроба відобразити різні форми і методи роботи з дітьми. Багаторічний досвід Кандалакського заповідника по роботі з юннатами доповнюється цікавими починаннями Переславський природно-історичного національного парку. Показані можливості роботи на "шкільної екологічній стежці" (Лазовський заповідник), організація екологічних олімпіад (Воронінскій заповідник), досвід етнографічної роботи з дітьми (Курильський заповідник, Переславський національний парк) і т.д. Відображено і невеликий поки ще досвід з проведення опитувань - анкетування дітей та дорослих для отримання інформації та оцінки роботи по екологічній пропаганді та просвітництву. Цікаві нові форми роботи з дітьми, наприклад, еколого-театральна студія "Екотерра" при Лозівському заповіднику, екологічні експедиції і еколагеря в Хінганскій заповіднику. Надзвичайно важливий досвід Переславський парку по роботі з дітьми-інвалідами. Окрему главу склали проекти, подані на конкурс "Заповідна школа" і вже реалізовані в заповідниках, які, безсумнівно, заслуговують на увагу.
Сподіваємося, що даний збірник виявиться корисним не тільки для модельних ООПТ, але і для всіх фахівців, зайнятих еколого-просвітницькою роботою з дітьми, і стане першим у серії подібних видань.
Від укладача
С.А. Подільський. Еколого-просвітницький центр "Заповідники"
Навіщо вчити дітей у державних природних заповідниках і національних парках? А дійсно, навіщо? Адже є ж школи, гуртки, станції юннатів. Там фахівці - педагоги, досвід, традиції. У охоронюваних природних територій є свої функції ... Розгорнутою відповіддю на поставлене запитання є справжнє видання.
Перед Вами збірник інформаційно-методичних матеріалів з питань екологічного просвіти в заповідниках і національних парках. Тематика даного збірника конкретна: роль заповідників і національних парків у формуванні екологічної свідомості дітей та підлітків.
Актуальність обраної теми не викликає сумнівів, адже на плечі сьогоднішніх школярів в найближчому майбутньому ляже важкий тягар турбот і проблем, пов'язаних з необхідністю збереження природних природних комплексів. Ведучими російськими вченими переконливо доведено, що тільки резервація повноцінних біогеоценозів на значній частині поверхні Землі (багато більшою, ніж площі всіх існуючих ООПТ) може забезпечити збереження стабільності біосфери (Реймерс, 1990; Горшков, 1990; Арський та ін, 1997). Саме заповідники і нацпарки є першими "осередками" формується "мережі порятунку", яка повинна буде врятувати планету і її мешканців від натиску техногенної цивілізації. Тому особливо цінно, коли фахівці ООПТ передають свої знання, досвід і переконаність дітям.
Людина пізнає і освоює світ поступово, але тільки в дитинстві він максимально відкритий для сприйняття інформації і її первинного осмислення. З віком сприйнятливість різко зменшується. Так, наприклад, після 5-6 років діти, позбавлені мовного спілкування, практично втрачають здатність до навчання людської мови. У будь-якому дитині генетично закладений живий інтерес до Природи. Не випадково малюк-непосида годинами може спостерігати за мурахами або чекати, коли з куща вигляне їжачок. В цьому немає нічого дивного, адже ми - діти Природи. На зорі людства на варті єдності людини і Природи стояв природний відбір. Недостатньо допитливі не мали шансів вижити. Зараз, створивши собі штучне середовище проживання, люди, навіть маючи колосальними обсягами інформації, перестають розуміти і відчувати Природу.
Багатьма авторами відзначається, що сучасна система залучення дітей до знань про природі страждає сухістю і абстрагованістю (Рибникова, 1917; Чижова, 1997). В Значною мірою це обумовлено тим, що під час навчального процесу не передбачено безпосереднє спілкування з Природою. Глибинні недоліки стандартної "цивілізованої школи" особливо боляче вдарили по народностям, жили у відносній гармонії із середовищем. Так, діти евенків - неперевершених тайгових кочівників - відучившись в селищних школах, ставали безпорадними в лісі. Гірше того, багато втрачали зв'язок з рідною землею і любов до неї, прагнули виїхати в місто, де теж не знаходили собі місця (Федосєєв, 1971). Нехай це крайній приклад, однак він відображає суть явища: без спілкування з Природою немає її розуміння, без розуміння немає любові до Природи і почуття своєї єдності з нею. Людина, позбавлена ​​всього цього, залишається без грунту під ногами, без розуміння, що таке Батьківщина і відповідно без всяких "боргів" перед нею. Фактично він частково звільняється від своєї етнічної приналежності. Якщо таких "Вільних" людей стає багато, то зазвичай зникає і сам етнос. Лев Миколайович Гумільов (1993), який показав нерозривний зв'язок етносу та вмещающего ландшафту, відзначав, що "смутні часи" в житті народу, втрата ним свого обличчя і особливо розпад етносу супроводжуються різким посиленням порушення екосистем. Новим володарям зазвичай немає справи до нещасної землі, яку не змогли зберегти її колишні недбайливі діти. Прикладів не злічити: повністю розорані в найкоротший строк прерії; загиблий Арал; зрити до скельної основи атоли в Тихому океані; палаючі ліси Бразилії, що входить в "ринок".
Для російського народу XX століття стало часом глибокого і трагічного надлому. В силу збігу різних історичних обставин він значною мірою втратив традицій та етнічної ідеології. Ще збереглися стереотипи поведінки, визначають обличчя народу, але й вони без ідеологічної підтримки зникають під безпрецедентним напором західній інформаційно-ідеологічної та економічної експансії. Любов до рідної Природі і відповідальність за її збереження може стати стрижнем суперетнічної ідеології російського народу. Нам необхідно зрозуміти, що окрім нас нашу Природу ніхто по-справжньому любити не може, а тому і не збереже. На території Росії зосереджена значна частина непорушених і слабонарушенних екосистем, що забезпечують стійкість біосфери планети (Арський та ін, 1997). Ми зобов'язані не дати їх зруйнувати. Саме це - наш борг. Життєво необхідним є впровадження в масову свідомість світогляду екологічного патріотизму. Важко переоцінити роль, яку можуть зіграти заповідники у формуванні тієї самої "національної ідеї", яку всі шукають і не можуть знайти. Ми розглядаємо один, але дуже важливий аспект. <...
