Природні ресурси Землі та їх прокляття, або парадокс достатку
ПРИРОДНІ РЕСУРСИ - сукупність об'єктів і систем живої і неживої природи, компоненти природного середовища, що оточують людину і які використовуються в процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб людини і суспільства.
Природні ресурси, природні ресурси, частина всієї сукупності природних умов існування людства і найважливіші компоненти навколишнього його природного середовища, використовувані в процесі суспільного виробництва для цілей задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства.
У світлі науково-технічної революції питання, пов'язані з природними ресурсами, висунулися до числа найбільш нагальних питань сьогодення. У зв'язку з бурхливим розвитком продуктивних сил, ведучим до поглинання величезних кількостей природної сировини, проблеми забезпеченості основними його видами придбали особливу актуальність. Оскільки успішна боротьба із забрудненням грунту, атмосфери і гідросфери, що надає вкрай негативний вплив на збереження природних ресурсів, вимагає узгоджених дій низки країн, проблеми захисту природних ресурсів носять глобальний характер. Енергетична криза, що вибухнула в капіталістичному світі в 70-х рр.. 20 в., Показав, що глибинні причини його лежать не стільки в природних, скільки в політичних і соціальних чинниках. Ця криза не обмежився сферою енергетики, а в тій чи іншій мірі відбився на багатьох галузях господарської діяльності капіталістичного світу. То обставина, що СРСР і інші соціалістичні країни опинилися в стороні від кризи, свідчить про величезні переваги планової соціалістичної системи господарства перед капіталістичною.
Крім виділення природних ресурсів за належністю до тих чи інших компонентів природи, поділу природних ресурсів на практично невичерпні та вичерпні (які, в свою чергу, підрозділяються на поновлювані і непоновлювані). Природні ресурси класифікуються також по характеру їх використання в матеріальному виробництві (в області енергетики, промисловості, сільського господарства та ін галузей господарства) і в невиробничій сфері (наприклад, оздоровчі), а також і за ознакою одно-і багатоцільового використання.
Підготовлені до використанню і залучаємо до господарський оборот, природні ресурси перетворюються на важливий компонент суспільних продуктивних сил. Виявлені і нині не використовувані, але можуть бути використаними в майбутньому, при зміні умов техніки та економіки, природні ресурси розглядаються як потенційні.
Важливими етапами освоєння природних ресурсів є їх виявлення (розвідка), вивчення, складання кадастрів по окремих видах (земельний кадастр, водний кадастр, таксація лісів і ін) і в територіальному розрізі (природні ресурси Землі в цілому, суші, Світового океану і його частин, великих природних районів, окремих країн та ін.)
За сучасними уявленням, загальна кількість сонячної енергії, щорічно отримуване Землею, складає приблизно 5 Г— 1020 ккал, маса атмосфери Землі близько 5,15 Г— 1015 т (з них 23% кисню у вільному стані), ресурси гідросфери майже 1,5 млрд. км3, у тому числі прісної води в річкових руслах 1,2 тис. км2, щорічна первинна продукція фітомаси в перерахунку на суху органічну речовину, по різними даними, від 50 до 100 млрд. т (деякими авторами оцінюються до 280 млрд. т), загальногеологічні запаси вугілля 10-12 трильйонів т, залізняку приблизно 350 млрд. т, потенційні запаси природного газу 130-140 трильйонів м3. Розподіл природних ресурсів характеризується великою нерівномірністю, що служить природною основою для розвитку територіального поділу праці. В умовах капіталістичної економіки нерівномірність породжує глибокі соціальні протиріччя між країнами і районами. Прикладом нерівномірності в розміщенні ресурсів може служити розподіл запасів нафти; так, із загальної суми розвіданих в капіталістичних і країнах, що розвиваються запасів нафти на початок 1974 (71,3 млрд. т) доводиться на Ближній і Середній Схід 67%, Африку 12,5%, Південно-Східну Азію і Далекий Схід 3%, Північну Америку 9%, Центральну і Південну Америку 5,5%, Західну Європу 3%. Тим часом переважна частина нафти споживається в Північній Америці (насамперед у США), в індустріально розвинених капіталістичних країнах Західної Європи та в Японії.
Пізнання людством природних ресурсів постійно розширюється, при цьому використовуються новітні технічні засоби (штучні супутники Землі, надглибоке буріння і т.д.).
Велика роль науково обгрунтованих оцінок Природні ресурси, що мають завжди конкретно-історичний характер. Основні типи оцінок: технологічна (виробнича), економічна (виражена в кількісно певних економічних категоріях), соціальна. Правильна оцінка Природні ресурси - необхідна умова досягнення найбільшого ефекту від їх використання.
Історія використання природних ресурсів. На ранніх етапах розвитку суспільства важливе значення для задоволення потреб населення мали полювання і рибальство. В абсолютно незначних розмірах використовувалися мінеральні ресурси (камінь) для виготовлення найпростіших знарядь. На наступних етапах розвитку первісного суспільства, а потім докапіталістичних класових формацій у зв'язку із зародженням і зростанням землеробства і тваринництва стали використовуватися грунтово-кліматичні ресурси, природні ресурси кормів та вода для зрошення. Почали застосовуватися деякі метали і їхні сплави (бронза, золото, залізо та ін) для виготовлення знарядь праці, зброї, культових предметів і прикрас, а також нові джерела енергії (сила вітру і води, тягова сила домашніх тварин).
У період розвитку капіталізму і його безроздільного світового панування відбувалося швидке збільшення масштабів використання природних ресурсів взагалі і перш за все ресурсів мінеральної сировини і палива. За підрахунками В. І. Вернадського, людина використовував у виробництві в древні століття 19 хімічних елементів, на початку 20 в. вже 59 (нині ж практично всі відкриті елементи). За цей час у багато разів зросла видобуток чорних і кольорових металів, вугілля (ще на початку 19 ст. його видобувалося у всьому світі 12-13 млн. т, в 1900 - понад 700 млн. т в перерахунку на умовне паливо), нафти, газу, різних видів хімічної сировини та мінеральних будівельних матеріалів. Посилено вирубувалися ліси з метою отримання деревного сировини для промисловості і звернення лісових угідь в сільськогосподарські, знявши великі площі. Зростання продуктивних сил супроводжувався величезним збитком, який наносився природних ресурсів їх нераціональним використанням, властивим самій природі капіталізму. В«Капіталістичне виробництво ... розвиває техніку і комбінацію суспільного процесу виробництва лише таким шляхом, що воно підриває в той же самий час джерела всякого багатства: землю і робітника В»(Маркс К. і Енгельс Ф., Соч., 2 изд., т. 23, с. 515). Особливо хижацького розграбування капіталістичними монополіями піддавалися природні ресурси колоніальних і напівколоніальних країн. Одночасно погіршувався стан всієї природного середовища, оскільки при використанні природних ресурсів людина вступає прямо або побічно у взаємодію з усією оточуючої його природою.
Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції в Росії, виникнення і розвиток світової системи соціалізму створили передумови для повороту в бік раціонального використання людиною природних ресурсів. В капіталістичних країнах, хоча державним апаратом і приймаються заходи до більш дбайливому відношенню до природних ресурсів, практика капіталістичних монополій в області освоєння природних ресурсів продовжує чинити негативний вплив на взаємодія суспільства і природи.
Нині питання докорінного поліпшення використання природних ресурсів та ресурсозабезпечення людства має велику гостроту. З усієї площі суші майже 45 млн. км2, або близько 1/3, вже зайнято орними, сінокісними, пасовищний угіддями, садами і плантаціями. Ліси займають більше 40 м...
