Зміст
Введення
Гл.1. Компоненти агроекологічного моніторингу
Гл.2. Еколого-токсикологічна оцінка агроекосистем
Гл.3. Агроекологічна ситуація в галузі землеробства
Гл.4. Особливості проведення агроекологічного моніторингу на меліорованих землях
Висновок
Список літератури
Введення
Агроекологічний моніторинг є важливою складовою загальної системи моніторингу та являє собою загальнодержавну систему спостережень та контролю за станом і рівнем забруднення агроекосистем (і суміжних з ними середовищ) в процесі інтенсивної, сільськогосподарської діяльності.
Основна кінцева мета його - створення високоефективних, екологічно збалансованих агроценозів на основі раціонального використання і розширеного відтворення природно-ресурсного потенціалу, грамотного застосування засобів хімізації і т. д.
У завдання агроекологічного моніторингу входять:
В· організація спостережень за станом агроекосистем;
В· отримання систематичної об'єктивної та оперативної інформації за регламентованим набору обов'язкових показників, що характеризують стан і функціонування основних компонентів агроекосистем;
В· оцінка одержуваної інформації;
В· прогноз можливої вЂ‹вЂ‹зміни стану даного агроценозу або системи їх у найближчій і віддаленій перспективі;
В· вироблення рішень і рекомендацій; консультації;
В· попередження виникнення екстремальних ситуацій і обгрунтування шляхів виходу з них;
В· спрямоване управління ефективністю агроекосистем.
Основними принципами
-->b> агроекологічного моніторингу є:
В· Комплексність, тобто одночасний контроль за трьома групами показників, що відображають найбільш істотні особливості варіабельності агроекосистем (показники ранньої діагностики змін; показники, що характеризують сезонні або коротко термінові зміни; показники довгострокових змін).
В· Безперервність контролю за агроекосистеми, що передбачає строгу періодичність спостережень за кожному показнику з урахуванням можливих темпів та інтенсивності його змін.
В· Єдність цілей і задач досліджень, що проводяться різними фахівцями (агрометеорології, агрохіміків, гідрологами, мікробіологами, грунтознавця і т. д.) за узгодженими програмами під єдиним науково-методичним керівництвом.
В· Системність досліджень, тобто одночасне дослідження блоку компонентів агроекосистеми: атмосфера - вода - грунт - рослина - тварина - людина.
В· Достовірність досліджень, яка передбачає, що точність їх повинна перекривати просторове варіювання, супроводжуватися оцінкою достовірності відмінностей.
В· Одночасність (Суміщення, спряженість) спостережень за системою об'єктів, розташованих у різних природних зонах.
Глава 1. Компоненти агроекологічного моніторингу
Основними блок-компонентами агроекосистем є атмосфера, вода, грунт, рослини. Проведення моніторингу по кожному з цих об'єктів має певні особливості.
Зміст агроекологічного моніторингу:
1 ... 3 - стічні та грунтові води;
4,12 - питні води; 5 - виділення; 6 - токсиканти;
7 - корми; 8 ... 11 - продукти харчування
Грунтовий екологічний моніторинг складається з трьох послідовних взаємопов'язаних частин: контроль (Спостереження) за станом грунтів і грунтового покриву та оцінка їх просторово-часових зміні; прогноз ймовірних змін стану грунтів і грунтового покриву; науково обгрунтовані рекомендації по спрямованому регулювання основних засобів і режимів у грунтах, що безпосередньо визначають їх родючість і врожайність сільськогосподарських культур.
Одержувана на базі моніторингу інформація про зміну властивостей грунту, грунтових режимів і процесів під впливом природних факторів грунтоутворення і антропогенних навантажень служить основою для моделювання грунтової родючості.
Завдання моніторингу стану грунтового покриву - забезпечення регулярного контролю за використанням земель (відповідність природного потенціалу земель їх виробничим призначенням); однорідністю грунтового покриву полів (Контурність, плямистість, освіта мікрорельєфу та ін); ерозійними процесами (збільшення числа ярів, дефляція поверхні, переміщення барханів, дюн і ін); зсувними і селевими наносами; подсклоновим замуленням, заболочуванням, засоленням, опустелюванням і іншими негативними процесами.
Спостереження за станом грунтового покриву, як правило, здійснюють шляхом наземного грунтового картування.
Посилення негативних антропогенних впливів, що обумовлюють порушення грунтів і зниження їх родючості, вимагає включення до програми грунтово-екологічного моніторингу наступних завдань:
В· визначення втрат грунту (в тому числі швидкості втрат) у зв'язку з розвитком водної ерозії та дефляції;
В· контроль за зміною кислотності і лужності грунтів (насамперед у районах з підвищеними дозами внесення мінеральних добрив при осушенні та зрошенні, а також при використанні меліорантів та промислових відходів на околицях великих промислових центрів, які характеризуються високою кислотністю атмосферних опадів);
В· контроль за зміною водно-сольового режиму і водно-сольових балансів меліорованих, удобрюваних або яким-небудь іншим способом змінюваних грунтів;
В· виявлення регіонів з порушеним балансом основних елементів живлення рослин; виявлення і оцінки швидкості втрат грунтами гумусу, доступних форм азоту і фосфору;
В· контроль за забрудненням грунтів важкими металами, що випадають з атмосферними опадами, та за локальним забрудненням їх важкими металами в зонах впливу промислових підприємств і транспортних магістралей;
В· контроль за забрудненням грунтів хімічними засобами захисту рослин у районах їх постійного використання (наприклад, на рисових полях);
В· контроль за забрудненням грунтів детергентами і побутовими відходами, особливо на територіях з високою щільністю населення;
В· сезонний і довгостроковий контроль за структурою грунтів і вмістом в них елементів живлення рослин, за водно-фізичними властивостями і рівнем грунтових вод;
В· експертна оцінка ймовірності зміни властивостей грунтів при спорудженні гідромеліоративних систем, впровадженні нових систем землеробства і технологій, будівництві великих промислових підприємств та інших об'єктів.
Різноманіття природних умов і факторів антропогенних впливів на грунти, складність грунтових структур обумовлюють необхідність розробки диференційованих програм грунтово-екологічного моніторингу. Початковий етап моніторингу (Перша форма) дозволяє оцінити стан грунтів і грунтового покриву, масштаби впливу антропогенних факторів, спрямованість та інтенсивність розвитку негативних процесів і вибрати (у відповідності з базовими принципами моніторингу) об'єкти для подальших досліджень.
Стаціонарна форма грунтово-екологічного моніторингу (друга форма) реалізується за розширеною програмою комплексних досліджень властивостей і параметрів грунтів, режимів і процесів, що протікають в них.
Для тривалих і комплексних спостережень стаціонарний ділянка повинна включати групу достатніх за розмірами майданчиків, які охоплювали б всі види грунтів, розрізняються за ступенем прояву тих або інших процесів, наприклад, при гідроморфізма мезоморфних грунту вершин підвищень, глеюваті грунти схилів, глейові пониження рельєфу. Те ж відноситься і до немеліорованих масивам. Розміри експериментальних ділянок (майданчиків) важко визначити заздалегідь. Їх встановлюють з урахуванням розмірів і стану елементарних грунтових ареалів, тривалості досліджень, видів режимних досліджень та періодичності спостережень.
Третя форма моніторингу реалізується за скороченою прог...
