Реферат на тему:
Людина і навколішнє середовище
ПЛАН
1. Середовище існування людини та Його компоненти.
2. Тіпологія (Класифікація) поняття "навколішнє середовище".
3. Властивості НАВКОЛИШНЬОГО середовища (Довкілля).
4. Енвайроментологія Як наука про навколішнє середовище.
1. Середовище існування людини та Його компоненти
Як відзначає Л.В. Максимова (1994), Поняття середовище є принципова співвідноснім, ТОМУ ЩО відбіває суб `єкт-об` єктні відношення и втрачає Зміст без визначення того, до Якого суб'єкта воно відносіться. Середовище людини Виступає складаний Утворення його призначення та інтегрує множини різноманітніх компонентів, Що Дає можлівість Говорити про велику кількість СЕРЕДОВИЩА, Стосовно котрой В«середовище людиниВ» Виступає пологів поняттям. Розмаїтість, множінність різнорідніх середовища, Що складають єдине середовище існування людини, визначаються у кінцевому Рахунка різноманіття Його вплівів на нього.
На мнение Д.Ж. Марковича (1991), Поняття середовище людини в самому загально вігляді Може буті визначене Як сукупність природніх и штучних умов, у котрого людина реалізує собі Як природна и суспільна істота. Середовище існування людини Складається з двох взаємозалежніх частин: природної и суспільної.
Природний компонент середовища складає сукупного простір, безпосередньо або опосредкованно Доступне людіні. Це насамперед планета Земля з її різноманітнімі оболонками: атмосфера, гідросфера, літосфера, Біосфера. Суспільну Частину середовища людини складають суспільство и суспільні Відносини, завдякі котрой людина реалізує собі Як суспільнодіяльна істота.
Дещо Інший підхід до аналізу структури середовища людини запропонував М.Ф. Реймерс (1991). ВІН віділів в НАВКОЛИШНЬОГО для людини середовіщі Чотири нерозрівні взаємопов'язані компоненти-підсістемі: а) природньо середовище, б) середовище, породжене агротехнікою - так званні одному природу або квазіпріроду, в) штучні середовище - "Третю природу" або артепріроду, г) соціальне середовище (Мал. 4).
Природний компонент середовища людини складають чинників природного або природно-антропогенного походження, які прямо або опосередковано вплівають на окрему людину або людські спільності (у тому чіслі людство в цілому). До їхнього числа М.Ф. Реймерс відносіть енергетичний стан середовища (теплове и Хвильовий, включаючі магнітне и гравітаційне поля); хімічний и дінамічній характер атмосфери; водяній компонент (вологість Повітря, земної поверхні, хімічний склад вод, їх фізика, сама їх Наявність и співвідношення з населенням суходолом); фізичний, хімічний и механічний характер поверхні земли (включаючі геоморфологічні структури); структура и склад біологічної Частина екологічних систем (рослінності, тварин и мікроорганізмів), ландшафтних комплексів (у тому чіслі неорніх сільськогосподарськіх и лісовіх угідь з природніми екосистемах); ступінь збалансованості и стаціонарності компонентів, які створюють кліматічні и пейзажні Умови та Природні Явища, Що забезпечуються визначеня ритм, у тому чіслі стіхійно-руйнівного характеру (землетрус, повіні, урагани, природно-осередкові захворювання і т.п.); щільність населення и взаємовплів самих людей Як біологічний чинник; інформаційна складового усіх згаданіх процесів и явищем.
Середовище "Другої природи" (або квазіпріроді) - ції ВСІ Елементи природного середовища, штучно перетворені и модіфіковані людьми; які на відміну від власне природного середовища неспроможні системно самопідтрімуваті собі (тобто смороду руйнуються без постійного регулюючого впливим з боку людини). До них відносяться орні та Інші перетворені Людиною угіддя ("культурні ландшафти"); ґрунтові дороги; Зовнішній простір населених місць Із Його природніми фізико-хімічними характеристиками и внутрішньою структурою (різноманітнімі будівлямі, Що змінюють тепловий и вітровій режими, зеленими Смуга, ставками и т.д.); Зелені насаджень (газонами, бульварами, сади, ландшафтні парки и лісопаркі, Що створюють імітацію природного середовища), а кож Домашні тварини, кімнатні и культурні рослини.
"третього природою "(або артепріродою) М.Ф. Реймерс назіває весь штучно створенного Людиною світ, Що не має аналогів у природі и без постійної підтрімкі та Відновлення Людиною неминучий буде руйнуватіся. До неї можут буті віднесені асфальт и бетон сучасности міст, простір місць життя и роботи транспорту и підпріємств сфери обслуговування (фізико-Хімічні характеристики, розмірність, естетика помешкання і т.п.); технологічне устаткування; транспортні об'єкти; мебель ї Інші Речі ("Речовий середовище"); Усі предмети, Що складаються Зі штучно сінтезованіх речовін. У ЯКОСТІ одного з елементів артепріродного середовища Виступає кож культурно-Архітектурне середовище. Сучасний людину оточує Головним чином самє артепріродне середовище, а не природньо - "першої" і "Другої" природи.
Нарешті, четвертий компонент середовища людини складають суспільство и різноманітні суспільні процеси. Соціальне середовище - ці, за словами М.Ф. Реймерса, насамперед культурно-псіхологічній Клімат, намірено або ненавмісно створюваній самими людьми, здійснюваного безпосередню, а кож за допомог засобів матеріального, енергетичного та інформаційного впливим. Такий Вплив включає в себе економічну забезпеченість відповідно до віробленого суспільством або даною етнічною, соціальною Груп Еталон (житлом, їжею, одягом, іншімі СПОЖИВЧЕ товарами), цівільні звільни (совісті, волевіявлення, пересування, Місця проживання, рівності перед законом і т.п.), ступінь впевненості в завтрашньому Дні (Відсутність або Наявність страху перед військовімі діямі та іншімі соціальнімі кризами, утратою роботи, голодом, Позбавлення волі, бандітськім нападаючи, злодійством, захворюванням, розпадом сім'ї, її незапланованім зростанням або скороченням і т.п.); моральні норми Спілкування и поведінкі; свободу самовіраження, у тому чіслі трудової діяльності (максімальної віддачі сил и спроможностей людям або суспільству в цілому); можлівість вільного Спілкування з особами однієї етнічної групи и подібного культурного рівня, тобто Створення и входження в Єталон для людини соціальну групу (Із спільністю інтересів, жіттєвіх ідеалів, поводження і т.п.); можлівість корістуватіся культурного и матеріальнімі цінностямі (театрами, музеями, бібліотекамі и т.д.) або усвідомлення Гарантії Такої возможности; доступність або усвідомлення доступності загальновизнаних місць відпочинку (курортів і т.п.); забезпеченість соціально-псіхологічнім Просторово мінімумом, Що дозволяє унікнуті нервово-псіхічного Стреса населення (оптимальна частота зустрічей з іншімі людьми, у тому чіслі знайомиться и ріднімі); Наявність сфери послуг (відсутність або Наявність Черга, Якість обслуговування і т.п.).
За словами М.Ф. Реймерса, соціальне середовище, об'єднуючісь Із природним, квазіпріроднім и артепріроднім середовища, утворює Загальну сукупність людського середовища. Кожне з названих середовища тісно взаємопов'язане з іншімі, причому жодних з них НЕ Може буті замінене іншім або безболісно віключене Із Загальної системи оточуючого людину середовища.
Л.В. Максимова (1994) на Основі аналізу наукової літератури (статей, збірніків, монографій, спеціальніх, енціклопедічніх и Тлумачний словніків) склала узагальнення модель середовища людини. Дещо скороченій її ВАРІАНТ Поданєв на малий. 5.
У пріведеній схемі особлівої Увага заслуговує компонент, позначені Л.В. Максимова Як "Жіттєве середовище". Цей тип середовища, включаючі Його різновіді: соціально-побутове, виробниче и рекреаційне середовища), стає СЬОГОДНІ об'єктом пильного інтересу багатьох дослідніків, насамперед спеціалістів в Галузі антропоекології и соціальної екології.
Хоча дослівній переклад терміну "екологія" означає "наука про середовище існування", в більш конкретного, біологічному значен...
