Зміст
Введення
1. Об'єкти міжнародної правової охорони навколишнього середовища
2. Міжнародно-правова охорона атмосфери Землі, навколоземного і космічного простору
3. Міжнародно-правова охорона Світового океану
4. Міжнародно-правова охорона тваринного і рослинного світу
5. Міжнародно-правова охорона навколишнього середовища від забруднення радіоактивними відходами
6. Міжнародно-правова заборона військового впливу на навколишнє середовище
Висновок
Список літератури
Введення
Характер і динаміка розвитку сучасних еколого-кризових відносин настійно диктують необхідність вжиття спільних зусиль всіх держав для вирішення екологічних проблем, що вимагають як міжрегіонального, так і глобального охоплення.
Пошук шляхів об'єднання зусиль держав і народів для успішного вирішення проблеми охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів повинен здійснюватися на базі і в суворій Відповідно до загальновизнаним міжнародно-правовим принципом співпраці, який у міжнародному екологічному праві означає юридичну обов'язок держав, незалежно від їх суспільного і державного ладу, співробітничати один з одним з питань підтримки миру і міжнародної (у тому числі, екологічної) безпеки, а також сприятиме вдосконаленню міжнародного екологічного правопорядку.
Принцип міжнародного співробітництва в даний час є одним з основоположних в міжнародно-правовому регулюванні охорони навколишнього середовища. На ньому грунтуються практично всі діючі та розроблювальні в даній області міжнародно-правові акти.
В залежності від конкретних проблем природоохоронне співпраця може бути віднесене до сфери політичного, економічного, науково-технічного або правового співробітництва держав. При цьому, якщо співпраця з політичних питань спрямовано, насамперед, на створення сприятливих міжнародних умов, які сприяють вирішенню завдання охорони навколишнього середовища, то, наприклад, співпраця у правовій галузі веде до розробці і прийняттю міжнародно-правових принципів і норм, що визначають правову природу і статус навколишнього середовища, мети здійснення природоохоронної діяльності та міжнародного співробітництва в цій галузі, зміцнюючих міжнародний правопорядок, а також прогресивно розвиваючих і кодифікує міжнародне екологічне право.
1. Об'єкти міжнародної правової охорони навколишнього середовища
Проблема охорони навколишнього середовища не є проблемою окремих країн або окремого регіону, а виходить за рамки національних кордонів і набуває глобального характеру, що в свою чергу зумовлює активізацію міжнародного співробітництва при вирішенні екологічних проблем.
Саме, глобальні заходи, які приймаються і які будуть прийматися з метою пом'якшення та розв'язання екологічного кризи, повинні грунтуватися на договорі зацікавлених держав, так як вони реалізуються в рамках окремих держав. [1]
Об'єкти міжнародної правової охорони навколишнього середовища - це природні об'єкти, з приводу яких у суб'єктів міжнародного права (Держав і міжнародних організацій) формуються екологічні відносини. Наприклад, у складі державних природних заповідників виділяються біосферні заповідники, офіційно визнані ЮНЕСКО в якості складових частин міжнародної мережі станцій спостереження для стеження за змінами стану навколишнього природного середовища під впливом людської діяльності.
Об'єктом міжнародно-правової охорони є вся природа планети Земля і навколоземного космічного простору в межах, в яких людина реально впливає на матеріальний світ. Але оскільки природне середовище має ряд внутрішніх структурних підрозділів, розрізняються її елементи і охоронювані об'єкти. У тому числі Світовий океан, який займає 2/3 площі поверхні земної кулі.
Поняттям В«Світовий океанВ» охоплюються всі чотири наявних на землі океану: Атлантичний, Індійський, Тихий і Північний Льодовитий, а також всі пов'язані з ними моря. Світовий океан містить величезну кількість корисних копалин, біологічних ресурсів, енергії. Велике його транспортне значення. Освоєння Світового океану повинно проводитися в інтересах всього людства.
Материки, які складають основний і безпосереднє життєвий простір для розвитку людства. Традиційно цим поняттям охоплюється весь природний комплекс, міцно пов'язаний з сухопутної поверхнею Землі, тобто грунту, надра землі, водні ресурси, рослинний і тваринний світ.
Однак за останні роки відбувається диференціація природних об'єктів у сфері міжнародно-правової охорони, і поступово отримують самостійне визнання в якості охоронюваних об'єктів міжнародні річки і інші материкові водойми, мігруючі тварини, які проводять окремі періоди життя на території різних країн і в міжнародних просторах, інші природні багатства, належать двом або декільком країнам.
Антарктиду справедливо називають материком світу і міжнародного співробітництва. У Договорі про Антарктиду (1959 р.) проголошена свобода наукових досліджень, використання цього материка тільки в мирних цілях, визначений міжнародно-правовий режим Антарктиди. Нові, жорсткіші заходи з охорони тваринного і рослинного світу, видалення відходів і попередження забруднення відображені в Протоколі, підписаному в жовтні 1991 р. в Мадриді за підсумками міжнародного співробітництва в Антарктиді.
Атмосферне повітря - газоподібна оболонка земної кулі, лежача між поверхнею Землі і космічним простором. Склад газів атмосферного повітря є відносно постійним, містить в певних пропорціях кисень, азот, вуглекислий газ, завдяки чому забезпечується одна з основних фізіологічних потреб живих організмів - дихання, а також ряд процесів обміну речовин в природі.
Космос - все матеріальне простір, що лежить за межами Землі та її атмосфери. Космічний простір нескінченно. Але сфера впливу людей обмежена найближчим до Землі районам. Тому при сучасному рівні розвитку продуктивних сил, який обумовлює процеси проникнення людини в космос, в міжнародно-правовій охороні потребує лише частина космосу, а саме, навколоземний космічний простір, природний супутник Землі - Місяць, планети Сонячної системи, поверхні яких досягають космічні кораблі.
У цьому зв'язку рамки міжнародно-правового врегулювання охорони навколишнього середовища теж поширюється на космічний простір, відповідні об'єкти охоплює Землю, повітряний простір і космічне простір.
Незалежно від наведеної класифікації природні об'єкти з урахуванням відмінностей в їх правовому режимі поділяються на перебувають під національною юрисдикцією або контролем окремих держав - внутрішньодержавні природні об'єкти і знаходяться поза національної юрисдикції або контролю - міжнародні, інтернаціональні природні об'єкти.
До об'єктів, що знаходяться під національною юрисдикцією або контролем, належать природні багатства материків на території окремих держав, багатства, що знаходяться в межах прибережних територіальних морських вод, континентального шельфу і виняткових економічних зон.
Правовий режим внутрішньодержавних природних об'єктів визначається внутрішнім правом кожної країни. У відповідності з нормами внутрішнього права вирішується питання про власність на природні об'єкти: вони можуть належати державі, приватним особам, державним, кооперативним, громадським організаціям, а іноді і міжнародним співтовариствам. Внутрішнє право встановлює порядок володіння, розпорядження і користування природними об'єктами.
У правовому регулюванні використання та охорони внутрішньодержавних природних об'єктів є частка участі і норм міжнародного права. Тут існує співвідношення і взаємодія норм внутрішнього і міжнародного права. Зазвичай вироблені світовою практикою, отримали загальне визнання і закріплені в міжнародно-правових актах прогресивні принципи трансформуються в норми внутрішнього права і таким шляхом проводяться в життя....
