Міністерство освіти і науки Російської Федерації
Російський державний соціальний університет
Філія в м. Чебоксари.
Економічний факультет
Кафедра соціальної екології
Курсова робота
з дисципліни "Вчення про біосферу"
на тему: Світовий океан як єдина система.
Роботу виконала студентка
2 курсу очного відділення
економічного факультету
гр. ДЕ-1-08 Семенова М.М.
Науковий керівник:
оскільки б. н., доцент Налімова Н.В.
Чебоксари 2010
Зміст
Введення
Глава 1. Світовий океан та його частини
1.1 Будова Світового океану
1.2 Частини Світового океану
Глава 2. Ресурси Світового океану
Глава 3. Проблеми світового океану
Висновок
Список використаних джерел
Введення
Ми звикли називати свою планету Землею, хоча з космосу вона здається блакитною. Цей колір пояснюється тим, що 3/4 поверхні планети покрито суцільною пеленою води - океанами і морями - і лише трохи більше 1/4 залишається на долю суші. Поверхня Світового океану і суші якісно різна, але вони не ізольовані один від одного: між ними відбувається постійний обмін речовинами та енергією. Величезна роль у цьому обміні належить круговороту води в природі.
Науковий підхід до вирішення проблем океану полягає у вивченні закономірностей функціонування його як єдиної природної системи, визначенні просторової і функціональної неоднорідності, з'ясуванні характеру та інтенсивності антропогенного впливу на різні блоки океанічної природно-господарської системи. Щоб зрозуміти ціле, необхідно розглянути взаємодію його частин.
Океан неоднорідний за фізико-географічних умов. Елементи його структури, що відрізняються за характером природних процесів, поділяють так звані активні граничні поверхні, що є в той же час областями бурхливо протікають біологічних процесів:
1) контакт поверхневої товщі океану з атмосферою;
2) контакт океану із сушею (морські мілководдя, шельф);
3) контакт океану з дном.
Діяльність людини вже охоплює практично всю акваторію океану, але локалізується в тонких контактних зонах: поверхнева зона служить для рибальства і мореплавства; прибережна зона - для отримання біологічних, мінеральних, енергетичних, рекреаційних ресурсів, інтенсивного житлового та промислового будівництва; дно океану - в перспективі область видобутку корисних копалин.
Океани являють собою величезні западини у рельєфі Землі. У ці западини спрямовується практично весь стік поверхневих вод суші, промиваючи самі віддалені ділянки земної поверхні.
Вивчення Світового океану - дуже важливий процес. Так як існує постійний обмін водними масами між його частинами, розподіл Світового океану на частини багато в чому є умовним і зазнає історичні зміни. Зміни в одній частині Світового океану призводить до відповідних змін в інших його частинах. Зараз це особливо актуально, так як сильне забруднення океанів знизило біологічну продуктивність Світового океану в цілому.
Мета курсової роботи: вивчити Світової океан як єдину систему. У відповідності з цим були поставлені наступні завдання:
розглянути частині Світового океану;
вивчити ресурси світового океану;
досліджувати проблеми Світового океану.
Об'єкт дослідження: Світовий океан, предмет - єдність Світового океану. Методи дослідження:
1) теоретичний;
2) синтез;
3) аналіз.
Обсяг курсової роботи - ___ сторінок. Робота включає в себе вступну частину, 3 глави основної частини, висновок та список використаних джерел, ссодержащій 26 найменувань.
Глава 1. Світовий океан та його частини
1.1 Будова Світового океану
Колишні уявлення про день Світового океану як про єдину рівнинній області пояснювалися недостатністю фактичних даних про підводної частини нашої планети. У результаті тривалого дослідження Світового океану накопичилися відомості, що дозволили стверджувати, що дно океану влаштовано не менш складно, ніж материк. Так само, як і на суші, на рельєф океанічного дна великий вплив зробили екзогенні (зовнішні) і ендогенні (внутрішні) процеси. Внутрішні викликають вертикальні і горизонтальні переміщення ділянок земної кори, землетруси і виверження вулканів. Вони створюють, як і на суші, великі форми рельєфу [1].
До зовнішніх процесів, що формує дно океану, відноситься осадкообразованіе, тобто осідання і накопичення продуктів руйнування гірських порід. Розподіл і переміщення їх відбувається під впливом океанічних течій у Світовому океані.
В даний час в рельєфі дна океану виділяють наступні частини:
1) шельф, або материкова мілина;
2) материковий схил;
3) дно світового океану.
Шельф - це прилегла до берега плоска або трохи похила підводна частина. Шельф закінчується перегином дна - Бровкою. Глибина шельфу не перевищує 200 метрів, а ширина може бути різною: в морях Північного Льодовитого океану, біля північного узбережжя Австралії, в Беринговому, Жовтому, Східно-Китайському і Південно-Китайському морях він найбільш широкий, а у західних берегів Північної і Південної Америки тягнеться вузькою смугою вздовж берега. Шельф займає близько 9% площі Світового океану. Це сама продуктивна його частина, оскільки саме тут видобувається 90% морепродуктів і багато корисні копалини, в першу чергу нафту і природний газ. У 1982 році конвенція ООН встановила 200-мильну економічну зону і юридичну зовнішню межу шельфу, до якої поширюються права прибережного держави.
Материковий схил - ця частина океанічного дна лежить нижче межі шельфу (від бровки) до глибин в 2000 метрів. Вона має круті схили в 15-20 В°, а іноді і до 40 В°. Материковий схил сильно розчленований ступенями і бічними балками. На ньому зустрічаються улоговини і височини. Під дією сили тяжіння по материкового схилу переміщаються великі маси зруйнованих гірських порід, нерідко навіть у вигляді величезних зсувів, і відкладаються на океанічному дні. Материковий схил займає 12% площі Світового океану. Продуктивність його значно нижче, ніж у шельфу. Рослинний світ бідний через нестачу світла. Тварини ведуть придонний спосіб життя. Материковий схил переходить в ложі океану.
Ложе Світового океану - воно розташовується на глибині від 2500 до 6000 метрів і займає 3/4 площі Світового океану. Продуктивність цієї ділянки найнижча, так як кліматичні особливості, сильна солоність (до 35% о) не дозволяють розвиватися тут багатому тваринному і рослинному світу.
Ложе океану має складний рельєф. Найбільш цікавою його формою є серединно-океанічні хребти, відкриття яких відбулося в п'ятдесяті роки XX століття. Це найбільші форми рельєфу дна Світового океану, утворюють єдину систему гірських споруд, протяжністю більше 60000 км. Вони являють собою валообразние підняття океанічної земної кори. Відносна висота їх 3-4 км, ширина до 2000 км. Уздовж осі підняття зазвичай проходить розлом, що представляє собою ущелину. Воно ділить підняття на дві частини, схили якого круто обриваються до ущелини і полого в сторону ложа океану. На дні ущелини виявляються виливу базальтової магми, гарячі джерела, а на схилах хребтів розташовуються вулкани. Хребти складено магматичними гірськими породами, майже не прикритими осадовими. Серединно-океанічні хребти розбиті поперечними розломами, з якими пов'язана вулканічна діяльність і землетруси, так як тут проходять межі літосферних плит. Там, де вершини океанічних хребтів виходять на поверхню, утворюються острови (наприклад, Ісландія). Є в океані і окремі гірські хребти (хребет М.В. Ломоносова в Північному Льодовитому океані).
Між підводними хребтами про...
