Введення.
Сплеск суспільного інтересу до проблеми клімату дуже великий. Перш за все треба зрозуміти, що відбувається в природі. А відбувається наступне.
перше, надійно зареєстрований щорічне зростання концентрації діоксиду вуглецю (CO2) в атмосфері. Вимірювання почалися в 1958 р. на станції Мауна-Лоа, розташованої на схилі найбільшого світі діючого вулкана з тим ж назвою, що знаходиться на Гавайських островах, а зараз вони проводяться на більш ніж десятки станцій, розкиданих по всьому світу.
друге, останні десятиліття дійсно зростає середня глобальна температура атмосфери, хоча це оспорюється рядом вчених. Але достовірної причинно - наслідкового зв'язку зростання концентрації CO2 в атмосфері з тим, що відбувається потеплінням не встановлено. Ми не знаємо, чи дійсно Чи спостережуване потепління відбувається через зростання СO2 або у нього інші причини.
В-третіх, як показує статистика, поряд з потеплінням посилюються аномалії клімату, і це посилення значно. Воно проявляється, зокрема, в тому, що в різних частинах світу відзначається як аномальна спека, так і аномальні морози. В один і той же час в одних місцях йдуть потужні дощі, а в інших - на тлі небаченої спеки сильна засуха. Останні роки дали чимало прикладів цих сумних подій, так що сьогодні практично кожен з нас в тій чи іншій мірі відчув наслідки таких аномалій.
Медик не залишилися осторонь від обговорення проблем глобального потепління. Оцінити потенційні наслідки глобального потепління для здоров'я людей надзвичайно складно. Треба враховувати не тільки сценарії зміни клімату, але й багато інших фактори: стан навколишнього середовища (наприклад, чистоту води), соціально-економічні умови (харчування, щільність населення, доступність охорони здоров'я і т.д.)
Тим Проте, дослідники упевнені в деяких своїх висновках. Глобальне потепління матиме прямі наслідки для здоров'я людей. Підвищиться захворюваність серцево-судинними, респіраторними і деякими іншими захворюваннями. </p>
Зростання числа травм, психологічних розладів і смертних випадків стане результатом підвищення інтенсивності та тривалості теплових та інших природних аномалій.
Підвищення температури в районах з прохолодним кліматом знизить смертність від простудних захворювань і переохолодження, однак ці ефекти виявляться незрівнянно слабкіше, ніж негативні наслідки.
Енергетика та глобальне потепління.
У 1997 році, за американськими розрахунками, в атмосферу йшло 6 млрд. т вуглецю в результаті спалювання викопного палива і ще до 265 млрд. т вуглецю через зведення і спалювання лісів. При цьому найбільше вуглецю дають США, країни СНД і Китай, на них в сумі припадає 50% викидів. На чільне місце висувається і Бразилія. Якщо наростання видобутку палива буде тривати такими ж темпами, то до 2010 року в атмосферу буде викидатися вже близько 10 млрд. т вуглецю.
Ці цифри - підсумок безприкладного зростання світової енергетики, причому спостерігається синхронність-економія палива після 1973 року); початок енергетичної кризи) принесла і приблизну стабілізацію викидів. Так, якщо за 1950-1970 роки надходження вуглецю в атмосферу підскочило з 1,6 млрд. до 5,1 млрд. т, то в середині 80-х років, воно майже не відрізняється від рівня 1979 року.
Енергетичний бум минаючого століття збільшив концентрацію CCh в атмосфері на 25% і метану - на 100%. За цей час потепління на Землі склало 0,5%.
Часто можна чути думку, що вугілля є найбільш перспективним паливом на планеті. У СНД його ресурси оцінюються приблизно 7 трлн т, а розвідані запаси становили близько 300 млрд. т. При збереженні нинішнього рівня видобутку вугілля в світі одних тільки розвіданих його запасів вистачить на декілька століть. Так, може бути, у вугіллі майбутнє світової енергетики на порозі виснаження нафти.
Не випадково лідери В«вугільної енергетикиВ» (КНР, США, країни СНД) є і головними забруднювачами атмосфери; а найбільше забруднення дають країни, що використовують буре вугілля.
Підраховано, що ТЕС на вугіллі дає 10-25кг до Вт/год шкідливих викидів в атмосферу, за споживанню свіжої води і скидання стічних вод, вона вдвічі перевершує станції на мазуті поступаючись тільки АЕС), а твердих відходів, вона даєте тисячу разів більше, ніж станція на мазуті. Особливо сильно забруднюють середовище станції, що працюють на високозольного і високосірчистих вугіллі, це типово для донецького вугілля.
У Росії і США вугільні станції дають поки більше половини усієї електроенергії, і нам доведеться доводити свої станції до нормальних кондицій, що буде коштувати аж ніяк не дешево.
У світі з'явилося вже друге покоління технологій виробництва рідких продуктів з вугілля. В США, ФРН, Японії та Австралії ці технології в деталях відпрацьовуються на безлічі дослідних установок, а в ПАР взагалі мається велике промислове виробництво близько 3 млн. т. таких продуктів на рік. У Росії ж усі спроби розробити програму реальних робіт в цій області виявилися невдалими. Ймовірно, декому тюменська нафту п'яну голову. У всякому разі, освоюючи найбагатші родовища нафти і газу, країна все менше звертала увагу промисловості, до долю якої причетні майже 10 млн. працівників і на розвиток вугільної членів їх сімей, переживає серйозну криз.
Говорячи про перспективи вугілля, треба згадати і ще одну важливу В«детальВ»: праця в вугільних шахтах вкрай важкий і аж ніяк небезпечний. Є й інше - найбільші вугільні басейни: Донбас на Україні, Кузбас в Росії, Аппалачі в США, Рур у ФРН - здавна притягли до себе потужну металургію і хімію, стали найбільш забрудненими і забруднюючими районами своїх країн. Якщо додати до цього складні соціальні умови в цих басейнах, то і це повинно бути обмежувачем подальшої концентрації В«брудних виробництвВ», стимулом для великих вкладень у вугільні райони для поліпшення умов праці та побуту.
Вважається, що концентрація потужностей дає здешевлення, тому вигідніше всього будувати великі ТЕС, потужні енергетичні блоки станцій типу Кансько-Ачинського паливного - Енергетичного комплексу, потужні вугільні розряди з відкритою видобутком палива, далекі лінії електропередач. Практика кілька коригує цю лінію. Замість комплексу станцій КАТЕК поки побудована одна, і, мабуть, доведеться скоротити плановані масштаби, інакше комплекс давав би таке навантаження на середу, такий "В« шлейф "В« забруднення, який виходив би і за межі нашої території.
Людство стоїть на порозі великих змін: рано чи пізно запаси природних копалин ресурсів будуть вичерпані, їх марнотратне використання, як палива прискорює потенційно небезпечні зміни клімату.
Розвинені країни виглядають сьогодні В«чистішимиВ» і В«зеленішимВ» бідних розвиваються країн. Багато економістів пояснюють це високим рівнем добробутом, який дозволяє виділяти кошти на технічний захист навколишнього середовища: Так звані В«ЕкооптімістиВ» вважають, що розвиток країни вже подолали головні труднощі, і залишилися проблеми екології, можна передати державним інстанціям для рішення в робочому порядку. Екологічні проблеми періоду індустріалізації були більш очевидні.
В«Викопна світова економікаВ» - застаріла модель
Одночасно з промисловою революцією виникла, концентрована енергетична і сировинна економіка. Народилася економіка викопних ресурсів, від якої одразу ж став залежати весь процес індустріалізації. Незабаром регіональних ресурсів стало не вистачати, довелося освоювати нові країни. А так як викопні ресурси в принципі почерпаеми, то ч економіці ресурсів швидкими темпами пішов процес глобалізації. Більше половини всіх підприємств, що оперують у глобальному масштабі, відносяться до економіки ресурсів. Вони є опорою сучасної В«Викопної світової економікиВ».
Спочатку була вугільна економіка, яка я XX столітті переросла в нафтову н газову економіку, а по...
