Зміст
Введення
1. Фізико-географічні умови ПБК
1.1 Рельєф
1.2 Клімат
1.3 Грунти
2.Флора Південного мікросклона Головної гряди Кримських гір
2.1 Рослинність приморського поясу
2.2 Дубово-ялівцеві ліси
2.3 Соснові ліси
3. Дендрологічна колекція Нікітського ботанічного саду
4. Проблеми охорони флори та рослинності ПБК
Висновок
Література
Додаток
Введення
Багата кримська флора нараховує більше 2700 видів (це 58 відсотків флори всієї Східної Європи), з них більше 1500 видів рослин мешкають на Південному березі Криму. При цьому понад половини цих рослин представлено видами середземноморської флори, багато з яких є рідкісними, реліктовими (успадкованими з минулих геологічних епох) або ендемічними (тобто ніде більше, крім Криму, в природному стані не зустрічаються) рослинами.
Якщо спробувати проаналізувати склад кримської флори, виявиться, що більше половини її - види середземноморські, близько 20% - рослини Європи і помірної зони Азії, трохи більше 10% - види українських і казахстанських степів.
Для Південного берега Криму характерна особлива, у порівнянні з більш північними регіонами, рослинність.
Деревно-чагарникові зарості пухнастого дуба, грабінника, ялівцю, держидерева, фісташки, мелкоплодного суничника, понтійської рускусу складають природну рослинність цього регіону. Схили кримських гір вінчають соснові ліси, ще тут можна зустріти бук і грабинник.
Вивчення кримської флори і її географічний аналіз, виконані ботаніками Є. В. Вульфом, С. С. станкових, В. П. Малєєвим, Н. І. рубцевим, Л. А. Привалової і іншими дослідниками, дозволили виявити ряд цікавих особливостей. Так, ботаніки встановили, що в Криму близько 240 (10%) ендемічних видів рослин, тобто видів, які властиві виключно Криму і ніде більше не зустрічаються. Ще більш високий відсоток ендемізму серед хребетних тварин - близько 20, проте для них ендемізм проявляється на рівні підвидів. Серед безхребетних тварин ендемічні форми нерідкі як на підвидовому, так і на видовому рівнях. Таке велике число ендеміків свідчить про сформовані в Криму своєрідних умовах навколишнього середовища, що сприяють формоутворення.
Мета роботи-вивчення рослинності Південного берега Криму.
Завдання в роботі:
1.Ізучіть фізико- географічні умови ПБК;
2.Проаналізіровать флору і рослинність Південного мікросклона Головної гряди Кримських гір;
3.Рассмотреть дендрологічний колекцію Нікітського ботанічного саду;
4.Виясніть проблеми охорони флори та рослинності ПБК.
Рослинність південного схилу Кримських гір найбільш типова для Криму. Вона, власне, і містить в собі елементи, властиві тільки Криму в Європейській Росії. За порівнянні з іншими районами Криму, південний схил гір найбільш вивчений в ботанічному відношенні.
По мірі вертикального підняття, рослинність південного схилу сильно змінюється, утворюючи досить характерні гірські пояси.
1. Фізико- географічні умови ПБК
1.1 Рельєф
Кримські гори простяглися уздовж Південного берега півострова пологої дугою завдовжки понад 160 км і шириною до 40 - 50 км. Вони чітко розділені на три пасма: Головну, Внутрішню і Зовнішню.
Головна гряда тягнеться від Балаклави до Феодосії. Вершини її являють собою вирівняні поверхні, в одних місцях широкі (до 8 км), в інших вузькі, а то й зовсім переривалися глибоко врізаними верхів'ями річок. Такі плоскі вершини-нагір'я називають яйлами (слово "яйла" - тюркського походження, позначає "Літній пасовище"). Висота Головної гряди над рівнем моря досягає 1200 - 1500 м. Найвища - Бабуган-яйла, увінчана вершиною Роман-Кош (1545 м). Приморську смугу, що примикає до Головної гряди, називають Південним берегом Криму. Ще виділяють Гераклейський півострів, розташований між західним краєм Південного берега і долиною річки Чорної біля Севастополя.
Кримські гори складені в основному вапняками, а точніше породами карбонатної складу: вапняками, мергелями, мергелістих глинами. У будові гір беруть участь і конгломерати (вторинні гірські породи, що складаються з валунів, гальки, гравію), глини, пісковики, деякі інші породи.
нашаровуючись один на одного, вони утворюють многосотметровую товщину.
У пластах порід можна відшукати скам'янілі корали, раковини морських молюсків. Все це говорить про те, що пласти утворилися на дні моря за мільйони років.
Кримські гори велетенським кам'яним рубцем відсікають притиснувшийся до моря Південний берег Криму, а північніше їх ребрами карстових гряд розкинулося лісостепове передгір'я. На дні древніх морів, існували на місці Кримського півострова протягом мільйонів років накопичувалися потужні товщі осадових порід: вапняків, пісковиків, глинистих сланців. Стиснення відбувалося в різні геологічні епохи. При утворенні складок у земній корі нерідко виникали розломи і тріщини, по яких подекуди проникали до поверхні магматичні породи. Різний характер відкладень зумовив відмінності в пристрої поверхні півострова: на грунті, в більш рухомої частини земної кори, виникли гори [3, c.33].
Цоколь центральній частині Кримського підняття утворений породами тріасового і юрського геологічного віку. Найдавнішу товщу тут складають так звані таврійські відкладення, утворилися близько 180-200 мільйонів років тому. Складаються вони з чергуються, сильно зім'ятих в дрібні складки шарів ущільнених сланцеподобних глин і кварцових пісковиків (верхній тріас і нижня юра). Ці відкладення широко поширені на Південному березі Криму, на них утворилися своєрідні коричневі грунти, сприятливі для насаджень виноградників, садів і парків.
1.2 Клімат
Клімат відноситься до числа найважливіших чинників освіти ландшафтів. Він обумовлює основну закономірність географії ландшафтів - їх широку зональність. Клімат більшої частині Криму можна охарактеризувати як клімат помірного поясу - м'який степовий у рівнинній частині, більш вологий широколистяно-лісової - в горах. Південному берегу Криму свойственен cубсредіземноморскій клімат сухих лісів і чагарникових заростей.
Географічна широта в основному визначає режим сонячної радіації. Від неї залежить географічна зональність в розподілі елементів клімату.
Кримський півострів, розташований на півдні України, забезпечений великою кількістю тепла не тільки влітку, а й взимку.
З висотою над рівнем моря (в горах) зміни кліматичних властивостей місць набагато більше, ніж зміни, пов'язані з переміщенням по географічній широті. Створюється особливий гірський клімат. З висотою зменшується атмосферний тиск, зростають прозорість повітря і особливо ефективно випромінювання. З цієї причини, незважаючи на збільшення із зростанням висоти сонячної радіації, радіаційний баланс, температура повітря і амплітуда її добового ходу зменшуються. У Криму при підйомі на кожні 100 м зменшується радіаційний баланс в середньому на 25 МДж/(рік м2), а температура повітря - на 0,65 В°. У той же час з висотою збільшуються кількість атмосферних опадів і, як правило, швидкість вітру. За цієї причини в горах виявляється висотна кліматична поясність, яка, в свою чергу, обумовлює таку ж поясність у розподілі інших компонентів ландшафтів, особливо грунтово-рослинного покриву.
З розподілом суші і моря пов'язано перш за все виділення типів клімату морського і континентального. Положення місця щодо берегової лінії в сильному ступені впливає на режим температури і вологості повітря, хмарності та опадів, визначає ступінь континентальності його клімату. Правда, при цьому важливу роль відіграє і положення місця в умовах загальної циркуляції атмосфери [3, c.34].
Тепле повітря, що приходить в Крим з півдня, через значної величини вертикальної товщі щодо вільно проникає через невисокі Кримські гори в степов...
