Зміст.
1.Вступ
2.Екологіческая безпеку
3.Фактори, джерела наслідки та екологічної небезпеки
4.Зона екологічного лиха і зона надзвичайної екологічної
ситуації.
5.Заключеніе.
6.Список використаної літератури.
Введення.
Ми не успадкували Землю наших батьків.
Ми взяли її в борг у наших дітей.
(З матеріалів ООН)
На початку ХХI століття екологічна ситуація в усьому Світ і в багатьох регіонах нашої країни продовжує погіршуватися. Наступ людської цивілізації на навколишнє середовище виявляється в посиленні парникового ефекту, випаданні кислотних опадів, Утоньшение озонового шару, забруднення гідросфери, знищення лісів і грунтового покриву, скорочення біорізноманіття. Всі ці проблеми обговорюються сьогодні у засобах масової інформації та в наукових колах.
Причиною настання цивілізації на природу є в першу чергу демографічний В«вибухВ» - різке збільшення чисельності населення в світі в ХХ столітті, збільшення потреб людини і людства і як наслідок посилення тиску на навколишнє середовище. Не менш важливу роль відіграє і споживчий характер нашої цивілізації: початкове уявлення, що природа багата і її єдина завдання - служити людям, а також надмірне споживання ресурсів природи і забруднення навколишнього середовища в першу чергу багатими розвиненими країнами.
Проте останнім часом відбувається зміна світогляду людства: все більшому числу людей стає ясно, по-перше, що людина як істота біологічна - не цар природи, а лише її частина, причому цілком залежна від стану біосфери в Загалом, і, по-друге, що ресурси природи кінцеві і близькі до вичерпання. Змінити ставлення до природи, дбайливо ставитися до всього живого: і до природи, і до людини, економити природні ресурси, переробляти відходи - ось завдання, які виходять сьогодні на передній план.
Збереження біосфери є необхідною умовою виживання людства, екологія з природничо дисципліни стає світоглядною наукою, інтегруючої результати різних навчальних дисциплін і визначає поведінку людини по відношенню до навколишнього світу і до самого себе. Особливу роль у формуванні дбайливого ставлення до всього живого і до ресурсів природи повинна зіграти загальноосвітня школа, оскільки навчання в загальноосвітній школі проходять всі члени суспільства. Саме тут нові покоління землян повинні освоїти основи екологічної культури. [Хотунцев, 2002]
Ідея ноосфери, відповідальності людини за долю біосфери, а отже, і за майбутнє людства, сформульована нашим співвітчизником В. І. Вернадським, народилася в якості альтернативи погляду на світ як на безмежну комору ресурсів.
Сьогодні немає гострої необхідності доводити, що принцип споживацтва, точніше, умови природно-матеріального життя суспільства, що послужили його підставою, по суті вже вичерпані. Зміни в біосфері, є результатом активної людської діяльності в нинішньому столітті (підвищення температури поверхні Землі, глобальне забруднення води, повітря і грунту, опустелювання планети, забруднення Світового океану, руйнування озонового шару), відомі зараз кожній людині. Тому сучасні концепції природокористування повинні базуватися на принципах гармонійної оптимізації умов взаємодії людини з природою. [Кривошеїн та ін, 2000]
Екологічна безпека.
Краще бути в безпеки, ніж шкодувати.
Американська прислів'я
У глобальній системі В«Людина - природаВ» можна виділити п'ять систем, що знаходяться у взаємодії. Це природа, яка об'єднує атмосферу, гідросферу, літосферу і біосферу; людина (Етносфера), техносфера і соціосфера як плоди людської діяльності; інформаційна сфера - загальне інформаційний простір.
Всі ці системи є об'єктами і суб'єктами безпеки та відчувають взаємодія, що може бути як позитивним, так і негативним. Глобальним об'єктом безпеки, на збереження якого заснована безпеку всіх інших систем, кожного людини на землі, є біосфера, функціонування і збереження якої тільки й уможливлює існування на Землі всіх форм життя, включаючи людини. Тим не менш, головним об'єктом і суб'єктом безпеки людське суспільство проголошує людини - найцінніше і вразливе, але і найбільш небезпечне для себе й усього навколишнього істота.
Безпека - стан захищеності окремих осіб, суспільства і природного середовища від надмірної небезпеки. Безпека є найважливішою потребою людини поряд з його фізіологічними, соціальними і духовними потребами. Основним критерієм для безпеки є відчуття небезпеки або здатність визначати соціальні і природні явища, які можу завдати шкоди в сьогоденні і майбутньому.
Розглянемо визначення і зміст деяких складових екологічної безпеки.
Екологічна безпеку - стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства, природи і держави від реальних та потенційних загроз, створюваних антропогенним або природним впливом на навколишнє середовище.
Система екологічної безпеки - сукупність законодавчих, технічних, медичних та біологічних заходів, спрямованих на підтримку рівноваги між біосферою і антропогенними, а також природними зовнішніми навантаженнями.
Суб'єкти екологічної безпеки - особистість, суспільство, держава, біосфера.
Об'єкти екологічної безпеки - життєво важливі інтереси суб'єктів безпеки: права, матеріальні і духовні потреби особистості, природні ресурси і природне середовище як матеріальна основа державного і суспільного розвитку.
Здоров'я - стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не просто відсутність захворювань.
Показники, характеризують здоров'я людини та стан навколишнього середовища, пропонується використовувати в якості одиниць виміру безпеки. Головним показником здоров'я в першу чергу є середня очікувана тривалість життя. Для людини-європеоїдів цей норматив складає 89 В± 5 років. Тривалість життя в різних країнах залежить не тільки від рівня розвитку медицини, але і від рівня соціально-економічного розвитку суспільства і стану природного середовища.
Так як метою безпеки є не тільки захист здоров'я населення, але й захист навколишнього середовища, то необхідно визначити і показники, які кількісно оцінюють її стан і якість. До таких показників відносять ступінь близькості стану екосистеми до кордону її стійкості.
Для оцінки стійкості користуються такими градаціями показників самовідновлення природних систем:
- Природний стан - спостерігається лише фонове антропогенний вплив; біомаса максимальна, біологічна продуктивність мінімальна;
- Рівноважний стан - швидкість відновних процесів вище або дорівнює темпу порушення; продуктивність більше природної, біомаса починає знижуватися;
- Кризовий стан - антропогенні порушення перевищують по швидкості природно-відновні процеси, але зберігається природний характер екосистем; біомаса знижується, продуктивність різко підвищена;
- Критичний стан - під антропогенним впливом відбувається оборотна заміна продуктивних систем на малопродуктивні (часткове опустелювання); біомаса мала і знижується;
- Катастрофічний стан - труднообратімий процес закріплення малопродуктивної екосистеми (сильне опустелювання); біомаса і біологічна продуктивність мінімальні;
- Стан колапсу - необоротна втрата біологічної продуктивності, прагнення біомаси до нуля.
Крім природно-екологічної класифікації вгасання природи використовується і медико-соціальна шкала, яка класифікується за такими градаціях:
- Благополучна зона - відбувається зростання тривалості життя, захворюваність населення знижується;
- Зона напруженої екологічної ситуації - ареал, в межах якого спостерігається перехід стану природи від кризового до критичного;
- Зона критичної обстановки;
- Зона надзвичайної екологіч...
