Зміст
Введення
1. Поняття соціально-екологічного моніторингу
2. Єдина державна система моніторингу
3. Регіональні системи соціально-екологічного моніторингу
4. Здійснення соціально-економічного моніторингу в рамках системи соціально-екологічного моніторингу
Висновок
Бібліографічний список літератури
Введення
У всі часи ставлення людей один до одного і їх ставлення до природи були показником ціннісної орієнтації суспільства, пояснює особливості культури, історичного процесу в ту чи іншу епоху. Зараз стає очевидним, що для розкриття глибинних механізмів розвитку системи В«суспільство-природаВ» (соціоприродних систем), фундаментальне значення має виявлення статусу ціннісних установок, моральних імперативів в освоєнні, перетворенні природи.
Заклопотаність людства безпекою свого існування є передумовою якісно нового соціоприродного розвитку. Суспільство виявилося перед альтернативою: або зберегти сформований тип діяльності - і загинути в екологічній катастрофі, - або кардинально змінити його і зберегти природу для життя наступних поколінь. Оскільки другий варіант єдино прийнятний, остільки людству належить на основі усвідомлення нових реалій перетворити не тільки сформувався переважно руйнівний тип діяльності, але і систему цінностей, яка складе основу екологічної культури.
Дана тенденція соціоприродного розвитку відповідає концепції сталого розвитку, згідно з якою система цінностей, що сформувалася в епоху індустріального суспільства, повинна піддатися радикальним змінам, вона повинна відображати інтереси і потреби не тільки нинішнього, а й майбутніх поколінь людей.
Сталий розвиток соціоприродних систем можливе при певному дозволі в кожен історичний момент часу суперечностей, породжуваних в ході взаємодії суспільства і природи. Ці протиріччя носять системний характер, зачіпають надзвичайно широке коло питань, і, в кінцевому підсумку, відображаються на соціально-економічних і політичних процесах. Найважливішим регулятивним фактором в даному випадку можуть виступити етичні принципи, цінності екологічної культури і формується В«культури сталого розвиткуВ».
Відносно самостійне значення в соціоприродних системах має інформаційний фактор. Більш того, необхідним умовою управління соціоприродної системи є наявність оперативної інформації про стан природного і соціального середовища та тенденції їх змін. У цьому зв'язку визначальне значення набуває системне спостереження за характером зміни соціоприродних систем, їх екологічних, соціальних, економічних та інших показників, тобто, створення комплексних моніторингів. [1]
Моніторинг - це система регулярних спостережень, дає інформацію про стан природного середовища з метою оцінки минулого, справжнього і можливих її майбутніх станів. Інтегральними складовими екологічного моніторингу є геофізичний і космічний моніторинг біосфери, а також соціально-екологічний моніторинг.
Інформаційний аспект в даному випадку включає велике коло питань:
- вивчення інформаційних наслідків перетворення природного середовища, порушень інформаційних зв'язків (Інформаційної причинності) в явищах і процесах біосфери;
- отримання інформації про стан природного середовища, антропогенних впливах на неї, забрудненні середовища, виснаження ресурсів і т.п.;
- пошуки нової наукової і технологічної інформації для забезпечення сталого розвитку суспільства
Програми моніторингу, розроблені відповідно з єдиними вимогами, дозволяють уніфікувати інформацію про проведення спостережень за навколишнім природним середовищем, систематизувати та аналізувати інформацію, що поступає з метою її подальшого використання при прийнятті управлінських рішень.
1. Поняття соціально-екологічного моніторингу
Для точного розуміння терміна "соціально-екологічний моніторинг" необхідно уточнити, що представляють із себе моніторинг як такої і соціально-екологічний моніторинг, оскільки соціально-екологічний моніторинг історично не може бути нічим іншим, як породженням екологічного моніторингу.
В першу чергу моніторинг (в буквальному сенсі слова - В«відстеженняВ») - це процес виявлення ряду об'єктів і значень ряду параметрів для цих об'єктів. Тому на перших порах його здійснення необхідно чітко з'ясувати - що необхідно «³дстежуватиВ», вивчати. ​​
Екологічний моніторинг як один з різновидів моніторингу як такого є основним методом отримання інформації про екологічну обстановку в досліджуваному регіоні. Базисної інформацією екологічного моніторингу є дані, що надходять з таких наук, як біологія та географія. Тому найбільшу увагу дослідників, що займаються екологічним моніторингом, зосереджується на природних аспектах досліджуваних процесів і явищ. При проведенні екологічного моніторингу вивчається їх відповідність закономірностям загальної екології.
На основі цієї функції даного дослідницького методу та ряду інших, згаданих у науковій літературі, екологічний моніторинг можна визначити як комплекс виконуваних за науково обгрунтованими програмами спостережень, оцінок, прогнозів і розроблюваних на їх основі рекомендацій та варіантів управлінських рішень, необхідних і достатніх для забезпечення управління станом навколишнього середовища та забезпечення екологічної безпеки.
Екологічний моніторинг включає в себе моніторинг навколишнього середовища, моніторинг джерел антропогенного впливу, біологічний моніторинг і вирішує завдання в рамках таких напрямів науково-дослідної роботи, як:
• організація єдиної системи збору та обробки даних спостережень; забезпечення достовірності та порівнянності даних спостережень, ведення спеціальних банків і баз екологічних даних;
• гармонізація банків і баз екологічної інформації з міжнародними еколого-інформаційними системами;
• оцінка і прогноз стану об'єктів навколишнього природного середовища;
• інформаційне забезпечення органів влади і управління комплексною інформацією про стан навколишнього природного середовища і природних ресурсах, а також про проблеми забезпечення екологічної безпеки населення.
Відповідно до загальнонауковим визначенням моніторингу можна вивести поняття соціально-екологічного моніторингу. Виявлення ряду об'єктів і значень в ході соціально-екологічного моніторингу відноситься до взаємин соціуму і навколишнього середовища, а тому вона має грунтуватися на достатньо обгрунтованою екологічної інформації, интерпретируемой через максимально наближені до практиці (прикладні) соціологічні концепції.
Соціально-екологічний моніторинг, в кінцевому рахунку, являє собою процес знаходження попередньою інформацією про шляхи та способи гармонізації взаємовідносин між суспільством і природою. Тому одним із об'єктів соціально-екологічного моніторингу стає суспільство в цілому, але для зведення наукових висновків на даний макрорівень необхідно проходження двох попередніх - виявлення взаємодій людей з навколишнім середовищем на організменному та популяційному рівнях.
Така поступовість ні в якій мірі не означає відхід від предмета дослідження, а навпаки, має своєю метою уникнення помилок при зайвій стрибкоподібність. Перехід від организменного до соціального є необхідним сполучною ланкою між екологією та соціологією.
При будь-якому випадку проведення соціально-екологічного моніторингу в першу чергу необхідно раціональне побудова як самого процесу, так і очікуваних результатів. Оскільки соціально-екологічний моніторинг - дослідження комплексне, соціальні, екологічні (природні) і почасти економічні умови функціонування циклу В«природа - людина - суспільствоВ» повинні розглядатися як однаково важливі складові середовища життєдіяльності кожного з його компонентів.
Іншим наслідком комплексності соціально-екологічного моніторингу має стати його перетворення...
