МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ РЕСПУБЛІКИ КАЗАХСТАН
РЕСПУБЛІКАНСЬКЕ ДЕРЖАВНЕ КАЗЕННЕ ПІДПРИЄМСТВО
СХІДНО-Казахстанська ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Сарса Аманжолова
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОЛОГІЇ ТА ПРИРОДНИХ НАУК
Кафедра екології та безпеки життєдіяльності
Курсова робота
ТЕМА: Проблеми водних ресурсів світу
ДИСЦИПЛІНА: Охорона повітря та водойм
Виконав студент:
ЕК-06-А Довгань Г.Ю.
Перевірив: Майоров В.М.
Зміст
Введення
1. Загальна характеристика водних ресурсів світу
2. Проблема висихання Аральського моря
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Вода - єдина речовина, яка в природі присутній в рідкому, твердому і газоподібному станах. Значення рідкої води істотно змінюється в залежно від місцезнаходження та можливостей застосування. Прісна вода ширше використовується, ніж солона. Понад 97% всієї води зосереджено в океанах і внутрішніх морях. Ще близько 2% доводиться на частку прісних вод, укладених в покривних і гірських льодовиках, і лише менше 1% - на частку прісних вод озер і річок, підземних і грунтових.
Гармонійне співробітництво людини із природою, його розумна громадська діяльність, яка регулює і контролює обмін речовин між природою та суспільством, стало в сучасну епоху однією з найактуальніших завдань. Збільшення матеріальних благ суспільства, яке супроводжується антропогенним пресингом, призвело до серйозного забруднення навколишнього середовища. Особливо це помітно в галузі використання природних ресурсів.
1. Загальна характеристика водних ресурсів світу
Планета Земля володіє колосальним обсягом води близько 1,5 млрд. куб. км. Однак 98% цього обсягу складають солоні води Світового океану, і тільки 28 млн. куб. км - прісні води. Оскільки вже відомі технології опріснення солоних морських вод, води Світового океану і солоних озер можна розглядати, як потенційні водні ресурси, використання яких в майбутньому цілком можливо. Щорічно поновлювані запаси прісних вод не настільки великі, за різними оцінками вони коливаються від 41 до 45тис. куб. км (ресурси повного річкового стоку). Світове господарство витрачає на свої потреб близько 4-4,5 тис. куб. км, що дорівнює приблизно 10% загального водозапаса, і, отже, за умови дотримання принципів раціонального водокористування ці ресурси можна розглядати як невичерпні. Однак при порушенні цих принципів ситуація може різко загостритися, і навіть в планетарному масштабі може відчуватися дефіцит чистих прісних вод. А поки природне середовище щорічно "дарує" людству в 10 разів більше води, ніж йому потрібно для задоволення найрізноманітніших потреб.
Водні ресурси мають виключно важливе господарське значення. Вони вважаються невичерпними, але в своєму розміщенні вони відчувають пряме і непряме вплив інших компонентів природного комплексу, внаслідок цього вони відрізняються великою мінливістю нерівномірністю розподілу.
Своєрідність природних ресурсів визначається головним чином безперервної рухливістю бере участь у кругообігу води. У відповідності з місцем у цьому круговороті води на Землі виступають в різних формах, що мають неоднакову цінність з точки зору задоволення людських потреб, тобто в якості ресурсів.
Для водних ресурсів характерна сильна мінливість режиму в часі, починаючи вiд добових і закінчуючи віковими коливаннями кожного джерела. Складна взаємодія безлічі факторів додає коливань стоку характер випадкового процесу. Тому розрахунки, що відносяться до водних ресурсів, неминуче приймають імовірнісний, статистичний характер.
Водні ресурси відрізняються великою складністю територіальних форми. Багато особливості водних ресурсів випливають з своєрідності способів їх використання. За рідкісними винятками, вода не використовується безпосередньо для створення будь-яких матеріалів з перетворенням в інше речовина і безповоротним вилученням з природного кругообігу, як це відбувається з мінерально-сировинними або лісовими ресурсами. Навпаки, в ході використання водні ресурси або залишаються в природних каналах стоку (водний транспорт, гідроенергетика, рибне господарство тощо), або повертаються в кругообіг води (Зрошення, всі види господарського і побутового водопостачання). Тому принципово використання водних ресурсів не веде до їх виснаження.
Однак на практиці справа йде складніше. Використання води для розчинення і транспортування корисних речовин чи відходів, охолодження тепловиділяючих агрегатів або в якості теплоносія веде до якісних змінам (забруднення, нагрів) відходять вод і (при їх скиданні) самих джерел водопостачання. При використанні води для зрошення вона лише частково (І часто в зміненому якісному стані) повертається в місцеві канали стоку, в основному в результаті випаровування з грунту йде в атмосферу, включаючись в наземну фазу кругообігу в інших, зазвичай вельми віддалених, районах.
У зв'язку зі стрімким зростанням водоспоживання по мірі виникнення дефіциту водних ресурсів у все більшій кількості районів ситуація стала мінятися. Виникла необхідність в механізмі регулювання використання обмежених водних ресурсів і розподілу їх між споживачами - економічному або адміністративному.
Характерна можливість багатоцільового використання водних ресурсів, здійснюваного багатьма галузями, котрі висувають специфічні вимоги до їх кількістю та якістю. Оскільки в більшості випадків одні і ті ж водні джерела служать задоволенню різних потреб, в басейнах річок складаються (стихійно або планомірно) певні водогосподарські поєднання (комплекси), включають всіх споживачів і користувачів даного басейну.
Один з головних водоспоживачів - зрошуване землеробство. Вилучаючи значні обсяги води з джерел поверхневих або підземних водних ресурсів, воно по суті перетворює їх у ресурси сільськогосподарські, штучно поповнюючи бракуючий для нормального розвитку культурних рослин витрата води на транспірацію. Наступний вид водоспоживання - це водопостачання, охоплює широку гаму різноманітних способів використання водних ресурсів. Загальною властивістю для них є висока питома вага безповоротних втрат. Відмінності визначаються специфікою вимоги галузей водоспоживачів.
Безпосередньо з комунальним і виробничим водопостачанням пов'язаний скидання каналізаційних і промислових стоків. Їх обсяг пропорційний масштабами водоспоживання. В залежності від ролі води в технологічному процесі значна частина припадає на забруднені стоки. Це створює всі загострюється в міру зростання масштабів виробництва проблему якісного виснаження водних ресурсів. У цій проблемі можна розрізняти два аспекти: власне якісний і кількісний. В економічному аспекті це виражається або у додаткових витратах, які необхідні для обробки води та доведення її до потрібної кондиції іншими споживачами, або у збитках, наступних з неможливості використовувати дане джерело водних ресурсів внаслідок його забруднення.
Однак по суті входять у це поняття конкретних заходів воно фактично являє собою водопостачання безводних або маловодних територій. З останньою обставиною пов'язане виділення обводнення в особливу водогосподарську завдання, відношувану зазвичай до певної площі, хоча фактично мається на увазі забезпечення водою конкретних пунктів - центрів водоспоживання.
Гідроенергетика пред'являє свої специфічні якісні вимоги до водних ресурсів. Крім водності, визначальною сумарну величину енергетичного потенціалу, велике значення має тут режим водотоку - зміна витрати води під часу.
Специфічна форма енергетичного використання - освоєння ресурсів підземних термальних вод, ...
