Курсова робота.
Предмет: Економіка арабських країн.
Тема : Проблема водних ресурсів в арабських країнах.
ПЛАН.
Введення.
Глава 1. Водний фактор у контексті близькосхідного конфлікту.
1.1. Проблема водних ресурсів на Близькому Сході на початку XXI століття.
1.2. Боротьба за водні ресурси в субрегіоні до початку переговорного процесу в рамках Мадридської формули.
Глава 2. Співробітництво в області водних ресурсів на Близькому Сході і перспективи відносин країн регіону в цій сфері.
Висновок.
Бібліографія.
Введення.
У другій половині XX століття все більшу увагу і тривогу викликає загострення проблеми, пов'язаної з водопостачанням у світі взагалі і, особливо в посушливих районах, до яких відносяться країни Близького і Середнього Сходу та Північної Африки.
Ця проблема назрівала вже давно внаслідок зростання невідповідності між швидким збільшенням споживання і майже незмінними водними ресурсами. Тема нестачі водних ресурсів зараз є однією з найактуальніших і надзвичайно важлива для розгляду не тільки з точки зору економічних загроз і наслідків, але й як важливий інструмент політичної боротьби. Зараз співвідношення між готівкою ресурсами прісної води і попитом на них досягло критичного мінімуму і в ряді випадків перетворилося на дефіцит, що таїть у собі загрозу соціальних лих і політичних конфліктів.
У квітні 2000 р. Генеральний секретар ООН Кофі Аннан поставив В«водний питанняВ» в перший ряд серед проблем, які очікують людство в XXI столітті. [1] Вже зараз багатьма розвиненими країнами докладаються зусилля для економії води та раціонального її використання. На жаль, але в багатьох арабських країнах, де проблема води стоїть дуже гостро, коштів на подібні програми немає.
Запаси води - одного з основних джерел життя - не безмежні, що стає вельми нагальною проблемою перед обличчям процесу індустріалізації, урбанізації і демографічного зростання - процесів, що придбали сьогодні досить високу динаміку. Це робить питання про збереження наявного фонду водних ресурсів та пошуку нових джерел одним з найактуальніших в новому XXI столітті. [2]
Одним з регіонів, де проблема нестачі водних ресурсів вже зараз стоїть дуже гостро, є район басейну ріки Йордан, водою з якої напряму в тій чи іншій мірі користуються Ізраїль, Йорданія, Ліван, Сирія і Палестинська національна автономія. [3]
На протязі усієї другої половини XX століття Ізраїль і сусідні арабські країни знаходилися в стані конфронтації, однією з причин якої поряд з проблемою землі була проблема розподілу водних ресурсів цього регіону. [4]
Регіон Близького Сходу характеризується вкрай обмеженими запасами води, високої динамікою приросту населення, що в умовах подальшого скорочення водних ресурсів може призвести до зниження рівня виробництва продуктів харчування, що, як відомо, є однією зі складових національної безпеки будь- держави.
Спостерігається в даний час небувале зростання потреби у воді, багато в чому неефективне її розподіл і використання створили цілий ряд проблем, що об'єднуються в єдину регіональну проблему водних ресурсів Близького Сходу.
Метою даної роботи є аналіз проблеми водних ресурсів у відносинах Ізраїлю і арабських країн у другій половині XX - початку XXI ст. А також існуючих в даний час економічних та політичних проблем у сфері розподілу і використання водних ресурсів однієї з основних водних артерій регіону Близького і Середнього Сходу - басейну річки Йордан і прилеглих річок і озер, і пов'язані з цим відносини між Ізраїлем, Йорданією, Ліваном, Палестиною та Сирією.
Крім цього робота покликана показати можливі шляхи і форми співпраці в цій області і спробувати розкрити ті моменти, які можуть призвести у разі їх ігнорування або недообліку до нових ускладнень ситуації в майбутньому.
Основними джерелами, які регулюють відносини ізраїльської та арабської сторін у сфері розподілу водних ресурсах, є документи між Ізраїлем і деякими його арабськими сусідами, що стали яскравим прикладом того, як на основі консенсусу сторонам вдалося перейти від конфронтації до взаємоприйнятних рішень.
Найважливішим угодою в галузі розподілу водних ресурсів в регіоні став підписаний 26 жовтня 1994 мирний договір між Ізраїлем і Йорданією, який включав в себе і водний параграф, який передбачав частку водних ресурсів кожної країни з річок регіону, а також зобов'язання щодо охорони і заощадження водних ресурсів. Сторони спільно визнали права кожної на частку води річок Йордан і Ярмук і підземні води Ваді Араби. Вони визнали необхідність знайти практичне, справедливе і взаімопрізнанное рішення своїх водних проблем і розглядати питання води як можливу базу для подальшої співпраці між ними. [5]
Крім того, в цей період були підписані палестино-ізраїльські угоди 1993-1995 рр.. в рамках мадридського мирного процесу - Декларація про принципи В«Осло IВ» від 13 вересня 1993 року, угоду В«Газа - ІєрихонВ» від 4 травня 1994 року, Угода В«Осло II В»від 25 вересня 1995 року, які, зокрема, передбачали розділ водних ресурсів. Хоча ці угоди і не дозволили повністю палестино-ізраїльських протиріч у даній сфері, Ізраїль визнав за Палестинською національною адміністрацією право управляти водними ресурсами деяких міст і населених пунктів на Західному березі річки Йордан і в секторі Газа.
Хоча особливу гостроту проблема водних ресурсів в регіоні Близького Сходу придбала в 1990-ті рр.., дане питання було в центрі уваги ООН та її спеціалізованих установ задовго до цього. Дослідженням проблеми нестачі водних ресурсів та її впливу на продовольчу ситуацію в країнах регіону вже не одне десятиліття займається Продовольча і сільськогосподарська організація ООН/ФАО /.
Тема розподілу водних ресурсів в регіоні Близького Сходу займає чільне місце в роботах вітчизняних і зарубіжних вчених.
У російському сходознавстві однією з основних місць в даній області займає монографія експерта-арабіст Інституту вивчення Ізраїлю і Близького Сходу Хамзіна К.З. В«Водні ресурси басейну ріки Йордан та арабо-ізраїльський конфлікт В». [6] Одна з перших книг, цілком присвячена проблемі розподілу водних ресурсів між Ізраїлем і сусідніми арабськими країнами, вона побудована на обширному фактичному і статистичному матеріалі і забезпечена довідковим апаратом, містить значний обсяг цифрових даних. У монографії розглядається історія виникнення та розвитку проблеми водних ресурсів у відносинах між Ізраїлем і сусідніми арабськими країнами навколо басейну річки Йордан на Протягом усього XX століття. При написанні курсової роботи були використані матеріали даного дослідження.
Іншим дуже важливим і цінним дослідженням у галузі водних ресурсів на Близькому Сході є робота Філоніка А.О. і Рогожин Н.Г. В«Південно-Західна і Південно-Східна Азія: проблеми водних ресурсів В». [7] У ній в порівняльному плані досліджуються історично сформовані системи використання найціннішого природного ресурсу в двох обширних регіонах світу, різних за своєю специфікою, але схожих в тому, що стосується стану та перспектив врегулювання водних проблем. У дослідженні широко порушена тема впливу проблеми водних ресурсів на арабо-ізраїльський конфлікт, і в цілому, тісний взаємозв'язок водного фактора з міжнародними відносинами в близькосхідному регіоні.
Тема водних ресурсів регулярно знаходить своє відображення в статтях і публікаціях вітчизняних вчених-сходознавців, які видаються у збірниках Інституту Сходознавства і Інституту вивчення Ізраїлю і Близького Сходу.
Глава 1.
Водний фактор у контексті близькосхідного конфлікту.
На початку XXI століття багато держав регіону Близького Сходу зіткнулися з гострою проблемою нестачі і поганої якості водних ресу...
