МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ
ЖИТОМИРСЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ
Кафедра екології
Контрольна робота
За курсу: В«Основи екологіїВ»
Роботу виконала: Колупаєва Н.В.
Роботу перевірив: Литвак П.В.
Житомир
1999
План
1. Глобальні проблеми охорони природи
2. Вплив урбанізації на природу і людину
3. Схеми безнапірного та напірного гідроциклонів і опис процесу очищення стічних вод
1. Глобальні проблеми охорони природи
Глобальні проблеми діляться на три сфери дії. До початок належать проблеми, які виникають у сфері взаємодії природи і суспільства. Серед них: надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством тощо, збереження навколишнього середовища, освоєння ресурсів Світового океану, оволодіння космічним простором. Витоки цих проблем закладені в тенденціях і закономірностях розвитку світових продуктивних сил, які сприяють як розширенню можливостей задоволення потреб людини в способах існування, так і зростанню старих потреб і виникненню нових. Особливість переростання цих проблем у глобальні полягає в тому, що сьогодні, як ніколи раніше, споживання відновлюються і невідновлювальних ресурсів, досягло величезних масштабів і характеризується тенденцією до подальшого зростання. Виникла ситуація, коли з найбільшою гостротою відчувається розбіжність між потребами людського суспільства в природних джерелах існування і можливостями природи задовольнити ці потреби. Відносна обмеженість природних ресурсів робить необхідним пошук радикальних рішень проблеми, що склалася, у світовому масштабі.
До друга сфері відносяться проблеми суспільних взаємовідносин, а саме: відносин між державами різних економічних пристроїв, подолання економічної відсталості багатьох країн світу, локальні, регіональні та міжнародні кризи і тощо.
Третя сфера - розвиток людини, забезпечення її майбутнього. Вона охоплює, перш за все, проблеми пристосування сучасної людини до умов природного і соціального середовища, яка змінюється під впливом науково-технічного прогресу, питання сучасної урбанізації, боротьби з епідеміями і тяжкими захворюваннями (Серцево-судинними, раком, СНІДом). Проблему людини і її майбутнього вчені розглядають як таку глобальну проблему, в якій концентруються і багаторазово збільшуються всі нові проблеми людського співжиття.
Класифікація глобальних проблем за сферами дії не означає, що вони відокремлені одна від одної. Межі між сферами часто мають умовний характер, а окремі глобальні проблеми обумовлені процесами, які є результатом взаємодії, скажімо, не тільки природи і суспільства, а й взаємовідносин між державами.
Кожна глобальна проблема є об'єктивною за своїм характером і має матеріальну основу. Процеси інтернаціоналізації господарського життя, науки, культури і політики визначають зростання взаємозв'язку окремих ланок світового господарства, взаємозалежності держав і представляють одну і ту ж основу для можливості глобалізації окремих проблем людської цивілізації. За наявності розбіжності між світовим економічним розвитком і соціальним прогресом людства виникають об'єктивні причини для перетворення можливості глобалізації на її реальність, тобто появи глобальних проблем. Наприклад, вирішивши ряд великих проблем в області функціональних і прикладних досліджень, техніки і технології, НТП разом з тим зумовив появу комплексу нових потреб, поставив нові завдання, які в умовах високого ступеня інтернаціоналізації господарського життя набули глобального характеру. З розвитком НТР гостро стала проблема охорони навколишнього середовища, невідкладного вирішення потребує проблема сировинних джерел та інші.
Впливають на прояв і загострення глобальних проблем і реальні конкретно-історичні умови. Без врахування соціальних факторів, специфіки суспільного устрою окремих держав неможливо до кінця з'ясувати суть і джерела цих проблем.
Отже, при аналізі глобальних проблем варто враховувати загальні закономірності історичного процесу; загальні тенденції розвитку продуктивних сил, впливу на них НТР; соціальні фактори. При цих умовах оптимальне рішення глобальних проблем вимагає об'єднання науково-технічних і соціально-політичних факторів у єдиний механізм, основу якого будуть представляти колективні дії всіх держав. Координація зусиль сторін, що беруть участь у вирішенні глобальних проблем, грунтується на визначенні посильного внеску кожної з країн та умов участі незалежно від соціального її ладу.
Нафта і нафтопродукти. Нафта і нафтопродукти є більш всього поширеними забруднюючими речовинами в Світовому океані. До початку 80-х років в океан щорічно надходило близько 16 млн. т. нафти, яка становила 0,23% світового видобутку. Найбільша втрата нафти пов'язана з транспортуванням її з районів видобутку. Аварійні ситуації, злив за борт танкерами промивних і баластових вод, - все це зумовлює присутність постійних полів забруднення на трасах морських шляхів. У період за 1962-79 року в результаті аварій у морське середовище надійшло близько 2 млн. т. нафти. За останні 30 років, починаючи з 1964 року, пробурено близько 2000 бурових свердловин у Світовому океані, з них тільки в Південному морі 1000 і 350 промислових бурових свердловин обладнано. Через незначні відпливаючи щорічно втрачається 0,1 млн. т. нафти. Великі маси нафти надходять у моря по ріках, з побутовими й зливовими стоками. Обсяг забруднень із цього джерела становить 2,0 млн. т./рік. З стоками промисловості щороку потрапляє 0,5 млн. т. нафти. Потрапляючи в морське середовище, нафта на перших порах розтікається у вигляді плівки, створюючи верстви різноманітної потужності.
Нафтова плівка змінює склад спектру й інтенсивність проникнення у воду світла. Пропуск світла тонкими плівками сірой нафти становить 11-10% (280 нм), 60-70% (400 нм). Плівка товщиною 30-40 мкм повністю поглинає інфрачервоне випромінювання. Змішуючись з водою, нафта утворює емульсію двох типів: пряму "нафту у воді" і зворотну "вода в нафти ". Прямі емульсії, складені крапельками нафти діаметром до 0,5 мкм, менш стійкі й характерні для нафти, яка містить поверхнево-активні речовини. При видаленні летучих фракцій, нафта утворює густі емульсії, які можуть зберігатися на поверхні, переноситися течією, викидатися на берег і осідати на дно.
Пестициди. Пестициди становлять групу штучно створених речовин, використовуваних для боротьби з шкідниками та хворобами рослин.
Встановлено, що пестициди знищуючи шкідників, завдають шкоди багатьом корисним організмам і підривають здоров'я біоценозів. У сільському господарстві давно вже побутує проблема переходу від хімічних (забруднюючих середовище) до біологічних (екологічно чистих) методів боротьби зі шкідниками. В даний час більше 5 млн. т. пестицидів надходить на світовий ринок. Близько 1, 5 млн. т. цих речовин уже ввійшло до складу наземних і морських екосистем осадковим і водним шляхом. Промислове виробництво пестицидів супроводжується появою великої кількості побічних продуктів, що забруднюють стічні води. У водному середовищі частіше інших зустрічаються представники інсектицидів, фунгецидов і гербіцидів. В водному середовищі часто зустрічаються поліхлорбіфеніли - похідні ДДТ без аліфатічной частини. За останні 40 років використано більше 1,2 млн. т. поліхлорбіфенолов у виробництві пластмас, барвників, трансформаторів, конденсаторів. Поліхлорбіфеноли (ПХБ) попадають у навколишнє середовище в результаті скидання промислових стічних вод і спалювання твердих відходів на смітниках. Останнє джерело поставляє ПХБ в атмосферу, звідки вони з атмосферними опадами випадають у всіх районах земної поверхні.
Синтетичні поверхнево-активні речовини. Детергенти відносяться до великої групи речовин, які знижують поверхневий натяг води. Вони входять до складу синтетичних миючих засобів...
