Клепікова Марина, 461гр.
Моделі попиту, споживання, заощаджень
1. Диференційований баланс доходів і споживання домашніх господарств. Моделі попиту і споживання
Диференційований баланс доходів і споживання представляє собою таблицю, що відображає структуру доходів і витрат по групах сімей з різним рівнем доходів (В розрахунку на одну людину), в якій по рядках показані окремі види доходів і витрат населення, а по стовпцях - показники доходів і витрат, відносяться до населення, що має середньодушовий дохід в рамках відповідного інтервалу доходів. Вона включає не тільки грошові доходи і витрати, але й натуральні (від підсобного господарства), а також блага, одержувані з суспільних фондів споживання.
Таблиці диференційованого балансу використовуються при прогнозуванні майбутнього попиту на товари народного споживання та послуги. У централізовано планованої економіці вони можуть використовуватися у плануванні соціального розвитку. Плановий Диференційований баланс базується на комплексі динамічних і статичних моделей, описують окремі аспекти формування народного добробуту.
Диференційований баланс кількісно описує процеси, що відбуваються в сферах розподілу і споживання, подібно до того, як міжгалузевий баланс відображає процеси суспільного виробництва.
Основна проблема побудови звітного диференційованого балансу полягає у відсутності необхідної для таких побудов статистичної інформації. А саме: на макрорівні мається статистика доходів і витрат населення в рамках системи національних рахунків, що відображає як грошові, так і натуральні складові доходів і витрат (споживання). Інформація про доходи та споживанні в розрізі дохідних груп представлена ​​лише даними вибіркових обстежень бюджетів домогосподарств (ОБДХ). Бюджетні обстеження дають середні значення душових доходів і витрат, що не збігаються з даними макроекономічної статистики, тобто НЕ відповідні генеральної сукупності. Тому для побудови диференційованого балансу, відповідного макроекономічним даним, необхідно, по-перше, вирішити задачу побудови розподілу населення за рівню душового доходу, відповідного генеральної сукупності, по-друге, перетворити показники вибіркових значень окремих видів доходів і витрат у виділених дохідних групах таким чином, щоб їх підсумкові значення балансувалися з відповідними позиціями макроекономічної статистики.
Моделі попиту та споживання - економіко-математичні моделі, які будуються у вигляді рівнянь або їх системи, що відображають залежність показників споживання товарів і послуг від комплексу соціально-економічних факторів. Такі моделі дозволяють прогнозувати споживання і попит, аналізувати диференціацію і еластичність споживання.
Розрізняють такі види моделей, побудовані з використанням натуральних та вартісних показників споживання:
• структурні;
• факторні моделі.
Структурні моделі обчислюються за однорідними групами споживачів і характеризують структуру їх попиту (витрат).
Однофакторні функції попиту від доходу широко застосовуються при аналізі купівельного попиту. Відповідні цим функціям криві називаються кривими Енгеля. Німецький статистик Е. Енгель в кінці XIX ст. сформулював і побудував моделі залежності споживання від доходу, за якими із зростанням доходу частка витрат на харчування скорочується; частка витрат на одяг і житло не змінюється; частка витрат на освіту та лікування зростає. Пізніше були знайдені і інші емпіричні "закони" споживання: закон Швабе (1868 р.) - чим бідніша сім'я, тим більша частка витрат витрачається на житло. Закон Райта (1875 р.) - чим вищий дохід, тим вище рівень заощаджень і частка їх у видатках. Закон Жіні - якщо продовольчі витрати зростають або убувають в арифметичній прогресії, то інші види витрат прагнуть змінитися в зворотному напрямку і в геометричній прогресії.
З використанням структурних моделей попиту пов'язаний найбільш простий підхід до прогнозуванню попиту на невеликий період часу. При побудові моделі виходять з того, що для кожної економічної групи населення по статистичним бюджетним даними може бути розрахована притаманна їй структура споживання. При цьому передбачається, що на досліджуваному відрізку часу помітні зміни зазнає лише дохід, а ціни, розмір сім'ї та інші фактори приймаються незмінними. Зміна доходу, наприклад його зростання, можна розглядати як переміщення певної кількості сімей з нижчих дохідних груп до вищих. Іншими словами, змінюються частоти в різних інтервалах доходу: вони зменшуються в нижніх і збільшуються у верхніх інтервалах. Сім'ї, які потрапляють в новий інтервал, будуть мати ту ж структуру споживання і попиту, яка склалася у сімей з таким же доходом до теперішнього часу.
Таким чином, структурні моделі розглядають попит як функцію тільки розподілу споживачів за рівнем доходу. Маючи відповідні структури попиту, розраховані за даними статистики бюджетів, і частоти розподілу споживачів за рівнем доходу, можна розрахувати загальну структуру попиту.
Структурні моделі попиту - один з основних видів економіко-математичних моделей планування і прогнозування попиту і споживання. Зокрема, широко поширені так звані компаративні (порівняльні) структурні моделі, у яких зіставляються структури попиту даного досліджуваного об'єкта і деякого аналогового об'єкта. Аналогом зазвичай вважаються регіон чи група населення з оптимальними споживчими характеристиками.
Поряд зі структурними моделями в плануванні і прогнозуванні попиту використовуються конструктивні моделі попиту . В основі їх лежать рівняння бюджету населення, тобто такі рівняння, які виражають очевидну рівність загального грошового витрати (Іншими словами, обсягу споживання) і суми добутків кількості кожного спожитого товару на його ціну. Ці моделі, звані також моделями бюджетів споживачів, відіграють важливу роль у плануванні споживання. Однією з таких моделей є, наприклад, прожитковий мінімум. До таких моделей відносяться також раціональні бюджети, засновані на наукових нормах споживання, перш за все продуктів харчування, перспективні бюджети (наприклад, так званий бюджет достатку) та ін
У практиці планування та прогнозування попиту крім структурних і конструктивних моделей застосовуються також аналітичні (факторні) моделі попиту і споживання. Факторні моделі купівельного попиту (аналітичні) характеризують залежність споживання від рівня та складу грошових доходів, рівня цін і співвідношення індексів цін, а також від соціально-демографічного складу і розміру домогосподарства.
Після вивчення диференціації доходів і еластичності споживання всього населення більш ретельно аналізуються певні групи населення з різною платоспроможністю: незаможного, середнього і високоприбуткового населення. Виявлені істотні і стійкі відмінності у споживанні дозволяють перейти до побудови типології споживання.
На макрорівні залежність обсягу споживання від доходу відображається у функції споживання. Ця функція характеризує зв'язок сукупного споживання в суспільстві з валовим внутрішнім продуктом - в цілому і на душу населення. Відзначено (насамперед Дж. Кейнсом) наявність співвідношення між узагальненими показниками доходу, споживання, капіталовкладень і заощаджень, що складається в тому, що в разі підвищення доходу споживання теж зростає, але з меншою швидкістю. При певному рівні споживання виникають заощадження.
Розглянуті моделі представляють класичний варіант моделей споживання.
2. Мікромоделі споживання і заощаджень, що використовують угруповання інформації по домашнім господарствам в цілому. Процедура, заснована на моделі з екзогенними заощадженнями. Процедура, заснована на моделі з ендогенними заощадженн...
