Введення
Як показують результати діяльності сільськогосподарських підприємств за останні роки, рівень ефективності сільськогосподарського виробництва в більшій їх частині залишається низьким і не забезпечує розширеного відтворення. Діючі економічні умови не створюють необхідних передумов для сталого нарощування виробництва, підвищення конкурентоспроможності продукції та високої прибутковості сільськогосподарської діяльності.
Вкрай нестійкою залишається фінансове становище аграрного сектора, значна частина підприємств є неплатоспроможною і не має власних ресурсів для нормального ведення господарської діяльності, використання досягнень науково-технічного прогресу. У зв'язку з цим виникає необхідність уточнення методологічних підходів до визначення сутності та системи чинників, що впливають на ефективність функціонування сільськогосподарських організацій, а також показників, характеризують її рівень, розробки пропозицій щодо вдосконалення фінансово-економічного механізму господарювання та організації відтворювального процесу.
Метою даного курсового проекту є вдосконалення методичних підходів, розробка науково-обгрунтованих пропозицій і практичних рекомендацій щодо підвищення економічної ефективності функціонування сільськогосподарського підприємства, на прикладі ТОВ РАО В«ЛомовВ».
Для цього були поставлені і вирішені наступні завдання:
- уточнено сутність ефективності функціонування сільськогосподарського підприємства, фактори і система показників ефективності, виявлено критерії та система показників стосовно до умов сільськогосподарського виробництва;
- розкрита організаційно-економічна характеристика підприємства;
- запропоновано шляхи підвищення ефективності виробничої діяльності.
У процесі виконання даного курсового проекту застосовувалися наступні методи: системного аналізу, економіко-статистичні, розрахунково-конструктивний, абстрактно-логічний, балансовий, фінансового аналізу, монографічний.
<p> При написанні курсового проекту використовувалися матеріали ТОВ РАО В«ЛомовВ»: річні звіти 2005 р., 2006 р., 2007 р., а також статут.
1. Теоретичні основи розглянутої теми
1.1 Поняття, види та критерії ефективності виробництва
Ефективність виробництва - економічна категорія, що відображає сутність розширеного відтворення; вона характеризує ступінь досягнення основних цілей, притаманних розширеного відтворення. [18]
Як зазначають С.М. Кінцева і Г.Ф. Шурміна: В«Економічна ефективність - базова категорія теорії і практики прийняття управлінських рішень. Сутність цієї категорії полягає в тому, що вона виражає економічні відносини з приводу складається в цьому процесі співвідношення між результатами і витратами. Різниця оцінок, отриманих результатів і понесених витрат формує ефект, що дозволяє судити про те, що отримає підприємство в результаті використання засобів, методів та інструментів управління. Ефект можна представити у двох виразах: як різниця сукупного результату і сукупних витрат або як різниця сукупних результатів і тільки поточних витрат В». [10]
С.В. Савін пише: В«Ефективність виробничої організації поняття багатокритеріальна. Проте якими б критеріями вона не вимірювалася. Принцип ефективності лежить в основі оцінки будь-якої системи і її змін. Вибір же придатного критерію ефективності залежить від конкретних умов функціонування, призначення та стратегії організації, причин здійснюваних змін В». [14]
На думку Є. Апкаевой і Н. Бондіні: В«Головним критерієм підвищення ефективності діяльності підприємства і зміцнення його фінансового стану в значній мірі впливає поліпшення використання оборотних коштів. Ця проблема стала актуальною в умовах формування ринкових відносин. Господарства повинні бути зацікавлені в раціональній організації руху оборотних коштів для отримання найбільшого економічного ефекту В». [1]
А ось на думку А. Нанаенко: В«Ефективність виробництва розуміють як співвідношення результатів і витрат. Її також визначають як співвідношення результатів до ресурсів. Ресурсний підхід має перевагу перед витратами, оскільки враховує родючість грунту. При цьому грошові оцінки ресурсів недосконалі, оскільки окремі їх види служать чинниками виробництва, неоднаково впливають на результат В». [12]
І. Голубов виділяє основні резерви ефективності сільськогосподарського виробництва, серед яких особливе місце займають організаційні та економічні резерви:
- зниження собівартості продукції на основі здешевлення та збалансованості кормів, кормових сумішей, зростання ефективності їх віддачі, підвищення використання генетичного і виробничого потенціалу сільськогосподарських культур і тварин;
- вдосконалення організації праці та матеріального стимулювання витрат живої праці;
- зниження адміністративно-управлінських і обслуговуючих витрат і витрат на основні засоби виробництва. [5]
Деякі економісти при розгляді ефективності сільськогосподарського виробництва розрізняють наступні її види: виробничо-технологічну, виробничо-економічну, соціально-економічну та еколого-економічну.
Виробничо-технологічна ефективність відображає рівень використання виробничих ресурсів - земельних, матеріальних і трудових. Вона характеризується такими показниками, як землеотдача, фондовіддача, матеріаломісткість, трудомісткість та ін
Виробничо-економічна ефективність відображає сукупний вплив виробничо-технологічної ефективності та економічного механізму. Вона вимірюється показниками собівартості, валового та чистого доходу, прибутку і т. п. [15]
Соціально-економічна ефективність, будучи похідною від виробничо-економічної, характеризує ступінь реалізації економічних процесів і ефективність роботи підприємства в цілому. Для її вимірювання використовується система економічних показників: вартість продукції на одиницю земельної площі, норма прибутку, рівень рентабельності, фонд споживання в розрахунку на одного працівника та ін
Еколого-економічна ефективність включає аспекти, пов'язані з впливом виробництва на навколишнє середовище. Для їх оцінки застосовуються показники окупності витрат, пов'язаних з ліквідацією або попередженням забруднень і руйнувань природного середовища, а також втрат сільськогосподарської продукції внаслідок погіршення економічного стану навколишнього середовища.
Інша група фахівців при визначенні ефективності виділяє тільки два її види: економічну і соціальну. Соціальна ефективність розвитку аграрного виробництва проявляється насамперед у тому, що створюються кращі умови відтворення робочої сили і підвищується добробут народу (поліпшуються умови праці, якість соціально-культурного обслуговування на селі, зростає реальна заробітна плата і т. д.). В умовах ринкової економіки при оцінці соціальної ефективності необхідно також враховувати рівень безробіття (частка безробітних у всьому працездатному населенні країни). [17]
Економічна ефективність визначається шляхом зіставлення отриманого ефекту (результату) як з використаними ресурсами, так і з витратами. Це необхідно, оскільки результати виробництва обумовлені як витратами, так і загальною масою) ресурсів, залучених до виробничий процес.
Необхідно розрізняти поняття В«ефектВ» і В«ефективністьВ». Ефект - це результат тих чи інших заходів; наприклад, ефект від застосування добрив виражається у вигляді прибавки врожаю. Але величина ефекту ще нічого не говорить про вигідність даної заходи; про це можна судити тільки після її порівняння з величиною витрат або ресурсів. Так, якщо прибавка врожаю зернових з 1 га від застосування добрив в одному випадку становила 3 ​​ц (225 руб.), А в другому - 6 ц (450 руб.), при тому що виробничі витрати по їх застосуванню - 300 руб. на 1 га, то ясно, що в першому випадку використовувати добрива не вигідно, а в другому...
