Технологічний коледж
УО В«Гродненський державний університет ім. Я. Купали В»
В«Основи економічної теорії В»
Контрольна робота
учня Іванова Івана Івановича
спеціальності: В«Монтаж і експлуатація
електроустаткування В»
Питання № 1. Розкрити особливості ціноутворення на ринку економічних ресурсів. Дати характеристику ринку праці, його моделей і особливостей. Розкрити зміст, функції і форми заробітної плати
ціноутворення ринок економічний грошовий
Для виробництва товарів або послуг підприємству (фірмі) необхідно придбати відповідні ресурси та воно виступає в якості покупця. Об'єктами купівлі-продажу є фактори виробництва - земля, праця і капітал, а ринки, на яких вони реалізуються, називають ринками ресурсів (факторів виробництва). На цих ринках діють ті ж закони, що і на ринку товарів і послуг, але зі своєю специфікою. Економічним механізмом розподілу в ринковій системі є ціна ресурсу, або фактора виробництва, яка визначає розмір доходу споживача. Ціни на фактори виробництва визначаються співвідношенням попиту і пропозиції. Слід підкреслити дві особливості ринків ресурсів. Перша з них полягає в тому, що попит і ціни на ресурси є похідними від споживчого попиту, оскільки праця, капітал, земля необхідні в кінцевому рахунку для того, щоб зробити потрібні людям предмети споживання. Друга особливість полягає в економічної і технологічної нерозривності всіх трьох факторів виробництва. Вони не можуть використовуватися роздільно. Отже, попит і ціна на той чи інший вид ресурсів залежить від рівня цін на інші ресурси. Можливість взаємозаміщення різних факторів виробництва дозволяє поєднувати їх у такому співвідношенні, яке забезпечує найменші витрати виробництва і найбільшу прибуток.
Ринок праці - особлива область ринкових відносин, де відбуваються угоди з купівлі-продажу робочої сили. Цей вид ринку існував не завжди. На відміну від товарного ринку він з'явився і набув широкого поширення в епоху класичного капіталізму. Тоді, з одного боку, основні засоби виробництва зосереджувалися в приватної власності капіталістів, а з іншого - переважна частина працівників була відчужена від них. Всі наймані працівники стали юридично вільними особами (На відміну від раба або кріпака). Разом з тим основним або навіть єдиним джерелом їхнього існування став продаж своєї праці. Перехід до індустріальній економіці завершив перетворення переважної частини працездатного населення (раніше мав своє господарство в сільській місцевості) у найманих працівників. В даний час в промислово розвинених країнах до 90% працездатного населення працюють по найму.
Ринок праці є однією з найважливіших складових загальноекономічного ринкового механізму. Він являє собою суспільно-економічну форму руху робочої сили (Трудових ресурсів) на основі її купівлі-продажу.
Ринок праці визначають ще як співвідношення попиту і пропозиції робочої сили. Він володіє рядом особливостей, що відрізняють його від інших ринків. По-перше, попит на ринку праці є похідним від попиту на товари і послуги виробничого та особистого споживання. По-друге, ринок праці відрізняється специфічністю реалізованого на ньому товару - робочої сили. За проблемами реалізації робочої сили безпосередньо стоять долі працівників, а при певних умовах - і долі уряду. По-третє, на ньому неможливо повною мірою здійснити характерний для ринкової економіки принцип В«примата споживачаВ». Адже навіть найвищий рівень розвитку ринкової економіки не скасовує пропозиції на ринку праці таких слабко соціально захищених груп працівників, як молодь, жінки, інваліди й ін
Сутність ринку праці проявляється в наступних його основних функціях: узгодження економічних інтересів суб'єктів трудових відносин; забезпечення пропорційності розподілу робочої сили у відповідності зі сформованим суспільним поділом праці; підтримку динамічної рівноваги між попитом і пропозицією робочої сили; формування кадрового резерву для забезпечення безперервності суспільного відтворення; стимулювання ефективної і раціональної зайнятості; регуляція індивідуальних доходів працівників; сприяння формуванню оптимальної професійно-кваліфікаційної структури кадрів.
Основними суб'єктами ринку праці є: контрагенти трудових відносин - працівники та роботодавці; посередники між роботодавцями та найманими працівниками; представники органів влади, що виробляють принципи правової регламентації відносин на ринку праці, що здійснюють його державне регулювання і контроль за дотриманням законодавства; представники інтересів працівників і роботодавців-такі громадські організації, як профспілки, асоціації, спілки підприємців, споживачів і т.д., які здійснюють захист інтересів суб'єктів трудових відносин.
До основних компонентів ринку праці належать: ціна робочої сили, конкуренція, попит і пропозиція.
Ціна робочої сили виступає у вигляді заробітної плати.
Конкуренція проявляється в формі суперництва працівників за робочі місця, роботодавців - за робочі руки, а також працівників-роботодавців - за умови найму.
Попит являє собою платоспроможну потребу в робочій силі в розрізі галузей, районів, підприємств і організацій.
Пропозиція представлено у формі чисельності та структури готівкових трудових ресурсів, пред'явлених на ринку і здатних бути туди доставленими.
Попит на робочу силу залежить від рівня розвитку та структури економіки, наявності інших факторів виробництва і способів їх технологічного застосування, величини попиту на товари і послуги виробничого й особистого споживання, фази економічного циклу.
Пропозиція праці залежить від чисельності населення і темпів його приросту, частки працездатних в загальному кількості населення, тривалості робочого дня, інтенсивності та продуктивності праці, кваліфікації працівників, їх міграційної рухливості, рівня життя та ін
Єдиним товаром на ринку праці є робоча сила, тобто здатність людини до праці. Як і всякий товар, робоча сила має споживчу вартість, вартість і ціну. До споживної вартості робочої сили, тобто її корисності для покупця, слід віднести не стільки її здатність виробляти товари і послуги, скільки можливість створювати підприємцю додаткову вартість. Цінність того чи іншого працівника тим більше, чим більше він створює прибутку підприємцю. Вартість робочої сили можна визначити за вартістю тих благ і послуг, які необхідні працівнику і його сім'ї для нормального процесу відтворення робочої сили. Ціною робочої сили є заробітна плата.
На ринку праці здійснюється обмін робочої сили на створений у суспільстві продукт. На рівні безпосередніх працівників одержуваний ними дохід виступає у формі заробітної плати, економічне значення якої полягає в забезпеченні умов життєдіяльності людини.
Заробітна плата - це ціна, що сплачується за одиницю часу послуг праці.
В залежності від факторів, покладених в основу нарахування заробітної плати, всі численні її різновиди можуть бути зведені до двох основних форм: погодинної і відрядній. Початковою формою заробітної плати є почасова. Вона може бути погодинною, потижневої та помісячного в залежності від одиниці обчислення. Порівнюючи загальний час праці з тим його кількістю, на яке встановлена певна ціна, можна обчислити заробітну плату за весь відпрацьований час.
перетворенню почасової заробітною платою є відрядна форма заробітної плати. Її нарахування проводиться в залежності від кількості створеного продукту.
Існує безліч систем заробітної плати, приводяться як до однієї з розглянутих форм, так і відразу до обох. Наприклад, відрядно-регресивна і відрядно-прогресивна системи оплати праці характеризуються здійсненням зворотної та прямої пропорційності між виробленням робітника і його заробітком
Застосування двох або декількох ставок заробітної плати і відповідно поштучних...
