Фірма як економічний агент
1. Поняття підприємства, його роль в економіці
Займатися господарською діяльністю, господарювати може будь-яка людина, громадянин навіть особа, що не має громадянства. Адже кожен з нас веде особисте домашнє господарство, не запитуючи на те дозволу влади і не оформляючи офіційно юридично свій статус господаря. Але, говорячи про такому господарюванні, ми зазвичай подразумеваєм найпростіші способи діяльності. Вони пов'язані з власним життєзабезпеченням, з особистого та сімейного економікою.
У тих випадках, коли економічна діяльність набуває масового характеру, здійснюється не тільки для себе і родини, але й для інших людей, в громадських цілях, їй повинні відповідати певні, встановлені законодавством і нормами господарського права форми організації та структури управління. Це організаційно-правові форми господарювання. Вони дають можливість людині, громадянину, колективу набути офіційного статусу господарюючого суб'єкта, стати підприємцем.
Будь-яка фізична особа вправі займатися трудовою діяльністю, якщо її конкретний вид не заборонений законом. Коли трудова діяльність носить систематичний характер, тягне за собою отримання прибутку, вона називається підприємницької, і нею можна займатися з моменту державної реєстрації як індивідуального підприємця та видачі ліцензії, в якій вказані види діяльності, які власникові цього документа дозволяється здійснювати при обслуговуванні широкого кола споживачів.
Більш солідної, стійкої, довготривалої формою організації економічної діяльності є підприємство. Саме воно являє є найпоширенішою і типову форму організації господарської діяльності.
Самостійно діючий суб'єкт називається підприємством в тому випадку, якщо він створений у порядку, встановленому чинним законодавством, і здійснює виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг з метою задоволення суспільних потреб і одержання прибутку. Найчастіше підприємство є юридичною особою, має назву і печатку, розрахунковий рахунок в банку.
Юридичною особою - прийнято називати організацію, що представляє в єдиному обличчі входять до неї окремих суб'єктів, що мають в розпорядженні відокремлене майно, несучу самостійну майнову відповідальність, виступаючу в якості самостійного суб'єкта права і ролі, як позивача, так і відповідача.
Найбільш близьким аналогом поняття "підприємство" можна вважати термін "фірма", під яким найчастіше розуміється господарська організація, компанія чи окремий підприємець, що користуються правами юридичної особи, здійснюють мети одержання прибутку. Цьому дуже універсальному визначенню відповідають малі і великі підприємства, організації самого широкого профілю.
Однак поняття "підприємство" і "фірма" не ідентичні. Сенс розмежування полягає в наступному. Підприємство (Завод, фабрика) - відособлена одиниця по виробництву товарів і послуг. Фірма - організація господарської, підприємницької діяльності.
Фірма може включати в себе одне виробниче підприємство (тоді ці поняття будуть ідентичними). Великі фірми, як правило, є об'єднаннями підприємств.
Близькі за змістом до поняттю "підприємство" більш спеціальні, конкретні терміни "компанія" і "корпорація".
Компанії - це підприємства різноманітного профілю, засновані на пайову участь вкладників. Найчастіше компанії зайняті підприємницькою, комерційної, промислової діяльністю, функціонують на асоціативних принципах.
Корпорації - офіційно зареєстровані, діючі як юридична особа, об'єднання підприємств, організацій, фізичних осіб, в яких права власності розділені між ними, як між акціонерами. Корпорації в якості організаційно-правової форми господарювання домінують в американській економіці.
2. Цілі фірм в ринковій економіці
Прийняття фірмою тих чи інших рішень припускає наявність даних про попит на що випускаються нею товари і витратах виробництва. Але знаходження оптимального вирішення потребує також знання цілей, які ставить перед собою фірма. Існує декілька підходів до визначення пріоритетних цілей, а на їх основі, і завдань фірми.
Традиційна теорія фірми грунтується на принципі отримання максимального прибутку, тобто на принципі максимізації різниці між доходами і витратами фірми. Однак не всі підприємці переслідують одну і ту ж мету. Більш того, в дійсності фірми ставлять перед собою кілька цілей, які вони прагнуть досягти, вибудувавши їх у певній послідовності. Нерідко цілі фірми можуть формуватися виходячи з особистих мотивів менеджера, особливо якщо він одночасно є її власником. У великих компаніях, де функція управління відділена від власності, прості акціонери не в змозі приймати рішення, оскільки практичне керівництво зосереджено в руках найманих менеджерів. У цьому випадку далеко не завжди інтереси менеджерів будуть збігатися з інтересами власників акцій. Бажаючи зберегти свої місця, менеджери не будуть приймати ризиковані рішення з метою максимізації прибутку. В інтересах же власної матеріальної вигоди, вони можуть йти на невиправдані ризики, здійснювати сумнівні операції з цінними паперами та іншим майном компанії. Теорії, розроблені на припущенні про переважання у виробничому секторі великих корпорацій, в яких власність і управління розділені між акціонерами і керуючими, отримали назву управлінських теорій фірми.
У цих теоріях фірми для формування її цілей зазвичай використовується функція корисності керуючих. Наприклад, у теоріях зростання фірми передбачається, що менеджери прагнуть максимізувати функцію корисності, аргументами якої є зростання і відношення ринкової ціни акції компанії до її номіналу.
Фірми можуть ставити перед собою й інші мети. На думку деяких дослідників, метою фірми є максимізація не прибутку, а обсягу продажів. Погляди цих економістів представляють так звані поведінкові теорії фірми. Американський економіст Г. Саймон висунув теорію "задоволення", згідно якої фірма прагне досягти певного рівня прибутку, а далі не робить зусиль, щоб її максимізувати. У цьому випадку і кількість продукції, яке вона випускає, не відповідає максимальному рівню прибутку. Саймон приходить до висновку, що метою фірми є не максимізація, а досягнення певного рівня прибутку, утримання певної частки ринку і певного рівня продажів. Фірми будуть прагнути досягти скоріше задоволення, ніж максимізації.
Існує також еволюційна теорія, згідно якої фірми можуть тільки прагнути, але ніколи не досягнуть рівня максимального прибутку, так як вони функціонують в світі неповної, деколи спотвореної інформації, в постійно мінливих умовах, на які їм важко адекватно реагувати. На думку прихильників цієї теорії, на практиці фірми головним чином спрямовують свої зусилля на те, щоб домогтися певної частки на ринку і утримати її, а не на те, щоб вийти на новий або покинути завойований ринок.
Висловлюються й інші міркування щодо цілей фірми. Однак для однозначного вирішення цього питання не існує простого методу.
3. Критерії класифікації фірм
Фірми можна класифікувати за такими ознаками:
I. За формою власності:
В· державні (Створюються за рахунок державного бюджету);
В· муніципальні (Засновуються органами місцевої влади на даній території для виконання соціально-економічних завдань);
В· приватні (Засновані на власності громадян);
I. За розмірами. Фірми класифікуються за наступними критеріями: розмір основного капіталу, обсяг комерційного обороту, коло власників, кількість зайнятих і т.д. Виділяють наступні види фірм:
В· Мале (Наприклад, в Росії малим підприємством вважається: у промисловості, будівництві, транспорті - до 100 чоловік, науково-технічної сфері - до 60 осіб, у роздрібній торгівлі та побутовому обслуговуванні - до 30 людина, в інших галузях - до 50 осіб);
В· Середнє;
В· Крупне.
III. За галузевою ознакою (проми...
