Зміст
Введення
Глава 1. Теоретичні основи проблеми капіталу
1.1 Трактування капіталу в класичної політичної економії
1.2 Сутність і форми капіталу в сучасній економічній науці
Глава 2. Характеристика структури та основних форм капіталу
2.1 Основний і оборотний капітал, постійний і змінний капітал: їх загальне та відмінність
2.2 Управління капіталом та оптимізація його структури
2.3 Капітал корпорацій та аналіз його розмірів і структури
Глава 3. Роль держави в формуванні та збільшенні капіталу
Висновок
Список літератури
Введення
Теорія капіталу - одна з найбільш складних і дискусійних в економічній теорії. Це відноситься до визначення самого поняття капітал, і до одиниць його виміру, і до доходу, породжуваному капіталом, тобто відсотку.
Елементи вчення про капіталі як про накопичення багатств, особливо у формі грошей, зустрічаються ще у Аристотеля. Потім поняття "капітал" стає предметом аналізу у меркантилістів, фізіократів, класиків.
Найбільш послідовно і системно воно вперше було проаналізовано К. Марксом, який розкрив сутність капіталу на основі вчення про додаткової вартості. Однак і його концепція не стала вичерпною у вирішенні всіх складних питань теорії капіталу. При більш загальному підході до розглянутого поняття виявилося, що капітал далеко не завжди пов'язаний із створенням додаткової вартості, а значить, і з експлуатацією найманої робочої сили.
Категорія капітал має двоякий сенс. Зазвичай в побуті під капіталом розуміється багатство, стан в грошовій або майновій формі. Наявність капіталів у певного кола осіб в життя добре видно і зрозуміло, і люди завжди прагнули до багатства. Однак наявність багатства, включаючи й солідну суму грошей, в науковому сенсі не означає, що їх власник є капіталістом. Політична економія трактує капітал як вартість, що приносить його власнику додаткову вартість. З цією точки зору, капіталом можна назвати і виробничі фонди підприємства, і землю, і цінні папери, і депозит у комерційному банку, і В«людський капітал В»(накопичені професійні знання) і т.п. Всі перераховані блага приносять потік доходів в різних формах: у вигляді орендної плати, виплат по відсоткам по депозитах, дивідендів по цінних паперах, земельної ренти, заробітній платі і т.д.
Загальна потреба в капіталі грунтується на потребі в оборотних і позаоборотних активах.
Капітал є базою створення і розвитку підприємства й у процесі функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Будь-яка організація, провідна виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна володіти певним капіталом, що представляє собою сукупність матеріальних цінностей і грошових коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської діяльності.
В даний час особливо актуальним стає вивчення питань формування, функціонування і відтворення капіталу, тому що можливості становлення підприємницької діяльності та її подальшого розвитку можуть бути реалізовані лише тільки в тому випадку, якщо власник розумно управляє капіталом, вкладеним в підприємство. У цьому полягає актуальність даної теми.
Метою курсової роботи є розглянути сутність, структуру і форми капіталу, а також проаналізувати сучасну структуру капіталу підприємств XXI століття і роль держави у формуванні та збільшенні капіталу.
Глава 1. Теоретичні основи проблеми капіталу
1.1 Трактування капіталу в класичної політичної економії
Одне з перших визначень капіталу зустрічається в роботах меркантилістів, які ототожнюють капітал з однієї з його функціональних форм - грошової, об'єктом їх аналізу служить, перш за все, торговий капітал. Представники школи фізіократів, досліджуючи рух товарного капіталу і процес накопичення капіталу, вже розмежовують категорії капіталу і доходу. Тим самим вони формують основу розуміння його ролі в процесі виробництва, проте останній обмежується рамками сільського господарства.
Істотний внесок у дослідження капіталу внесли представники класичної парадигми. У. Петті вперше став досліджувати економічні відносини у взаємозв'язку з відносинами, що складаються в процесі суспільного виробництва, що дозволило згодом сформувати класичний підхід, який спирається на концепцію кругообігу капіталу і створення додаткової вартості. А. Сміт обгрунтував принципи виникнення, формування й функціонування капіталу. Разом з тим, характеризуючи капітал як накопичений запас речей або грошей (накопичене багатство), він розглядав його в статичному положенні, не приділяючи належної уваги його руху. Д. Рікардо трактував капітал як засоби виробництва, в той же час, розвиваючи ідеї А. Сміта, він значно просунувся у вивченні прибутку на капітал і перерозподілу капіталу.
Представники класичного підходу співвідносили капітал з вартістю, що приносить додаткову вартість, спираючись при цьому на концепцію створення додаткового продукту. Найбільш системний підхід до вивчення капіталу отримав відображення в роботах К. Маркса і Ф. Енгельса. Використовуючи принципи матеріалістичної діалектики в дослідженні процесів економічного розвитку суспільства, К. Маркс, на відміну від своїх попередників, розглядав капітал як соціальну категорію. Характеризуючи капітал як самовозрастною вартість, що створює додаткову вартість, К. Маркс вважав джерелом додаткової вартості працю найманих робітників. У цьому трактуванні капітал поставав як виробниче відношення, перш за все, між найманими робітниками і капіталістами, тобто відношення експлуатації. У роботах К. Маркса розкрито процес відтворення капіталу і показана динамічна природа даної категорії. К. Маркс писав, що В«капітал можна зрозуміти лише як рух, а не як річ, що перебуває в спокої В». Якщо абстрагуватися від соціальної загостреності, характеристика капіталу як економічного відносини, що виникає між господарюючими суб'єктами, а також як самозростаючої вартості має наукову цінність і в наш час.
Економісти класичної школи розуміли капітал інакше, ніж він сприймався буденним свідомістю: В«люди, абсолютно не привчені думати про цей предмет, - писав Дж. Ст. Мілль, - вважають, що капітал - це синонім грошей В». Для Сміта і, вслід за ним, для Мілля капітал - це В«запас продуктів різного роду, достатній для утримання його (людини) і постачання його необхідними для його роботи матеріалами та знаряддями В»протягом усього періоду виробництва та продажу продукту його праці.
Капітал - Це фактор виробництва, відповідальний за все, що В«поточний праця повинна отримувати за рахунок минулого праці і продукту минулої праці В».
Таким чином, в системі понять класичної політекономії Капітал характеризується трьома суттєвими рисами:
капітал - Це продукт минулої праці на відміну від природних факторів виробництва: праці і землі (природи);
капітал - Це виробничий або товарний запас на відміну від запасів для безпосереднього споживання;
капітал - Це джерело доходу на відміну від накопичень предметів розкоші.
1.2 Сутність і форми капіталу в сучасній економічній науці
Під капіталом на ринку факторів виробництва розуміється фізичний капітал, або виробничі фонди. Останні можна назвати капітальними благами. До капітальним благам відносяться, по-перше, житлові будівлі, по-друге, виробничі споруди, машини, устаткування, інфраструктура; по-третє, товарно-матеріальні запаси.
Капітал у широкому сенсі можна визначити як цінність, що потік доходу. З цією точки зору, капіталом можна назвати і виробничі фонди підприємства, і землю, і цінні папери, і депозит у комерційному банку, і В«людський капітал В»(накопичені професійні знання) і т. п. Всі перераховані блага приносять потік доходів в різних формах: у вигляді орендної плати, виплат відсотків за депозитами, дивідендів по цінни...
