КОНТРОЛЬНА РОБОТА
на тему:
"Взаємодія культури і бізнесу "
Благовєщенськ 2011
Введення
Взаємодія бізнесу і культури традиційно носить непростий характер. Як правило, ці дві сфери людського буття прийнято розділяти і навіть протиставляти один одному.
Процес взаємного впливу відбувається, як правило, через інкорпорацію явищ світу культури в економічну реальність. Цей процес пов'язаний з появою у твори мистецтва якогось В«економічного вимірювання В», яке може бути представлене як його вартість, що виражається в грошовому вимірі. Купуючи вартість, культурні феномени набувають економічну значимість, стають об'єктами сфери бізнесу.
1. Аналіз понять В«бізнесВ» і В«культураВ». Механізми та напрямки взаємодії культури і бізнесу
Розгляд бізнесу як сфери діяльності виявляє необхідність його розуміння в широкому, культурологічному контексті. Взаємне змістовно-логічне В«тяжінняВ» бізнесу і культури, що випливає з аналізу цих понять, обумовлює необхідність з'ясування питання про типологію та механізмі В«встроенностиВ» бізнесу в культуру.
Перш за все, необхідно узагальнити наявні в літературі подання з цього питання. Слід підкреслити, що більшість з них представляють короткі характеристики даного нас взаємодії, висловлені без змістовної опрацювання, без конкретизації.
Багато видатні вчені XX століття бачили залежність економіки від культури. О. Шпенглер розглядав господарство як форму культури, існуючу поряд з етносом, мовою, ідеями, богами, державою, мистецтвом, науками, правом, світоглядами.
М. Вебер, порівнюючи об'єктивність соціально-наукового та соціально-політичного пізнання, зазначав: В«Якість явища, що дозволяє вважати його соціально-економічним, не є щось, властиве йому як такому, В«об'єктивноВ». Воно обумовлене спрямованістю нашого пізнавального інтересу, що формується в рамках специфічного культурного значення, яке ми надаємо йому ... В». Вебер відрізняє власне (навмисно) економічні явища, наприклад, банки, біржі, від об'єктів, які в певних обставинах впливають, діють економічно, впливають на економіку, насамперед - релігії.
Крім того, автор виділяє і зворотний вплив економіки, наприклад, на художню творчість (економічно обумовлені явища). Про важливість цих ідей свідчить спроба видання М. Вебером журналу В«Архів соціальних наук В»(1904), основний напрямок якого складалося як у з'ясуванні культурного значення соціально-економічному житті, так і у виділенні соціально-економічного аспекту культурного життя. (Конкретне втілення цієї ідеї було зроблено в знаменитій роботі В«Протестантська етика і дух капіталізму В»).
Значний інтерес представляють і ідеї засновника сучасної культурології Л. Уайта. В нас цікавить плані становить інтерес ідея В«Векторів культуриВ»: система культури утворюється з безлічі стійких і автономних структур (векторів), кожній з яких властиві певна сила і власні цілі. Ці вектори впливають один на одного, прагнуть розширити сферу свого впливу. До числа найважливіших векторів Л. Уайт відносить, наприклад, сельхозіндустрію, мануфактури, банки. Народження нових сфер культури викликано змінами в соціальній структурі суспільства, появою нових видів людської діяльності.
Ці вектори стихійно утворюють свого роду В«рівнодіючуВ» культури. До капіталізму дію різних векторів йшло, головним чином, методом В«ПробВ» і В«помилокВ», на основі традицій. З розвитком капіталізму, зростанням ролі науки в житті суспільства в цілому стихійний розвиток культури зберігається, бо зростання управлінського чинника компенсується диференціацією сфер культури.
На думку Л. Уайта, можливі два основних типи економічних систем, перший з яких існував тільки всередині первісних суспільств, а другий властивий усім громадянським суспільствам, причому в якості константи різних типів економічних систем виступали відносини власності. Перший тип економічних систем - це ті, в яких відносини між об'єктами власності були вираженням функції міжособистісних відносин. До другого типу належать ті системи, в яких міжособистісні відносини були функцією відносин між об'єктами власності. Іншими словами, В«одні системи підпорядковують людські і соціальні відносини відносинам власності, інші - відносини власності людським стосункам В». Виходячи з цього соціальна структура товариств, насамперед, класи - це є соціальна проекція економічної організації. В«Соціальні та політичні структури суть відображення економічних структур В». Економічні системи першого типу є етично забарвленими, оскільки ставлять людські стосунки вище стосунків власності. Навпаки, економічні системи другого типу безособові, а значить, негуманні і аморальні, так як в них права і благополуччя людей підпорядковані прав власності, при цьому аморальна природа таких економічних систем В«розбещує і калічить як вищих, так і нижчихВ».
За думки Й. Шумпетера, капіталістична економіка має В«Культурне додатокВ» у вигляді її соціопсихичних надбудови, менталітету, характерного для капіталістичного суспільства і буржуазії.
Зв'язок економіки з особливостями культури, класично показана М. Вебером на прикладі становлення духу капіталізму, пізніше, в XX столітті, досить виразно проявила себе в ринковій модернізації. Вона показує як достатню сприйнятливість самих різних культур до ринкової економіки, так і її залежність від культурних традицій. Як приклад серйозного аналізу цієї ситуації можна привести ідеї Хоффстеда, який проаналізував вплив культурно-історичних особливостей країни на специфіку її ринкового господарства. Зокрема, держави з сильною підприємницької мотивацією мають в Як її культурної основи індивідуалізм, В«чоловічіВ» культурні цінності. В інших країнах діють більш В«м'якіВ», колективістські цінності. Це породжує особливі варіанти економічної (ринкової) культури, які піддаються типізації (Наприклад, Великобританія, США, Канада; Швеція, Японія) як організаційні культури.
Проведені міркування, зрозуміло, не вичерпують наявні в літературі сюжети про зв'язки економіки і культури, але дозволяють окреслити рамки проблеми, враховувати намічені підходи до її вирішення.
Бізнес являє собою продукт В«цивілізації культуриВ», який створений і збережений прагненням до існування. Саме цей процес дав підприємницької діяльності справжній, первісний, внутрішній і необхідний образ. Тому економіка і, відповідно, бізнес стає тим, чому культура надає свій образ. Таким чином, тенденції цивілізації і цілі культури зустрічаються і стикаються в економіці в своїх вимогах. Бізнес містить в собі суперечливі начала матеріального і духовного, будучи ареною для їх зіткнення. Проте економіка не створена культурою і спочатку не виникає з неї. Саме людина, як наділене волею і чутлива істота, наділена метафізичним прагненням перетворити буття, прагне до єдності економіки і своїх почуттів. Найбільш виразно це виявляється в людської потреби культурного перетворення економіки. Тому людина повинен цінувати всі культурні явища. У людині закладена, таким чином, потреба культурного перетворення природних форм (до яких відноситься в тому числі й економіка), позбавлених особистісного начала.
Проблема сутності підприємництва, як було показано вище, лежить не тільки в сфері економічного, а, швидше, в системі відносин В«Культура-підприємництво-особистістьВ». Підприємництво не може розглядатися тільки як економічне явище, оскільки відчуває на собі вплив соціальної структури суспільства, культурних цінностей, особистісних особливостей. Тому підприємництво - це завжди В«штучне явищеВ», що відчуває складне вплив економічних, соціальних, культурних, а також інших впливів. Проте й саме підприємництво впливає на суспільство і культуру за допомогою діяльності її носіїв - підприємців. Розуміння цьому зв'язку, виявлення форм і рівнів взаємовпливу представляється мо...
