1. Регіональна політика: цілі, об'єкти й зміст
1.1 Поняття регіональної політики
Киргизстан переживає сьогодні болісний момент трансформації соціальних та господарських відносин, відмінною рисою якого є різке зниження ролі держави в регулюванні економічних процесів, ослаблення внутрішніх економічних зв'язків, а результатом - зростання асиметрії територіального соціально-економічного розвитку і порушення цілісності національного економічного простору.
На відміну від інших напрямків державного регулювання економіки поняття регіональна політика не зводиться тільки до управління регіональними економічними процесами.
Регіональна (Соціально-економічна) політика держави - сфера діяльності по управлінню політичним, економічним, соціальним та екологічним розвитком країни і відображає як взаємини між державою і регіонами, так і регіонів між собою. Причому, за наявності міцних міждержавних інтеграційних союзів це поняття набуває і національний контекст.
Об'єднання в рамках регіону різних підсистем соціально-економічних відносин в свою чергу визначає множинність напрямків регіональної політики, серед яких основними є:
Економічна політика, спрямована на пом'якшення регіональних економічних диспропорцій.
Соціальна політика, спрямована на згладжування регіональної диференціації в рівні життя, а також загальне поліпшення якості соціального середовища.
Демографічна політика, що припускає регулювання з боку держави природного й механічного руху населення.
Екістіческая (Поселенська) політика, спрямована на підвищення ефективності використання територіальних ресурсів конкретного регіону шляхом оптимального розміщення виробництва, комунікацій і місць розселення з урахуванням природних, економічних, архітектурно-будівельних та інженерно-технічних факторів.
Екологічна політика, що припускає запобігання детеріорацііі, поліпшення екологічної ситуації в регіоні.
Науково-технічна політика, націлена на регулювання взаємозв'язків між розміщенням наукових центрів і продуктивних сил, регіональні переміщення наукових кадрів і т.д.
Однак своєрідним жорстким ядром регіональної політики є реалізація економічних цілей регіонального розвитку, так як механізми досягнення необхідних соціальних, демографічних і соціологічних умов неминуче пов'язані з наявністю достатнього обсягу фінансових ресурсів і використанням фінансово-економічних важелів стимулювання і примусу (наприклад, формування на регіональному рівні ефективної системи екологічних податків і штрафів здатно стати передумовою для активізації природоохоронної діяльності підприємств).
Інший особливістю взаємодій виділених напрямків регіональної політики є взаимопереплетение об'єктів дослідження і необхідність інтегрального підходу до регулювання регіональних процесів.
1.2 Класифікація регіональної політики
Класифікація регіональної політики може проводиться за різноманітними критеріями, в Залежно від мети аналізу. В узагальненому вигляді класифікація регіональної політики представлена ​​в таблиці.
Класифікація регіональної політики
Критерії
Види регіональної політики
1. Спрямованість на певну складову соціально-економічної системи регіону
В· економічна;
В· соціальна;
В· екістіческая;
В· екологічна;
В· науково-технічна.
2. Мета застосування
В· вирівнювання рівнів соціально-економічного розвитку регіонів
В· оптимізація використання регіональних ресурсів і т.д.
3. Механізм реалізації
В· автоматична (розподіл в Відповідно з кількісними показниками);
В· проблемна (розподіл по спеціальними програмами);
В· цільова (розподіл по конкретних регіонах).
4. Форма реалізації
В· фінансова (трансферти, пільги, штрафи);
В· адміністративна (дозволу, заборони, ліцензування);
В· інфраструктурна і т.д.
5. Адресати
В· фірми;
В· громадяни;
В· галузі;
В· територіальні органи влади
Разом з тим, в силу відносної новизни регіональної політики і як галузі наукових знань і як напрямки державного регулювання економіки, використовуваний нею категоріальний апарат і методологія, поки перебувають у стадії формування, що робить актуальними спроби застосувати в даній сфері нові прийоми і методи досліджень, у тому числі і методи корпоративного управління, інституційного господарства і т.д. У цьому зв'язку, особливий інтерес представляє аналіз історичних аспектів еволюції змісту, цілей, об'єктів і суб'єктів регіонального регулювання і їх взаємодії в процесі реалізації регіональних програм.
2. Етапи становлення регіональної політики за кордоном
2.1 Необхідність регіональної політики в країнах з ринковою економікою
Виділення регіональної політики в якості самостійного напрямку діяльності держави відбулося порівняно недавно. За кордоном початок її формування як системного явища безпосередньо пов'язане з переосмисленням ролі держави в економіці, в першу чергу під впливом Великої Депресії. В СРСР розробка принципових теоретико-методологічних основ регіональної політики почалася трохи раніше, в 20-х рр.. нашого століття, разом з початком робіт за економічним районуванням та визначенню адміністративно-територіального устрою країни.
За цей період регіональна політика пройшла складний, часто болісний шлях розвитку у пошуках оптимальних моделей взаємодій різнорівневих суб'єктів, розробляючи нові і модифікуючи діючі норми, що регулюють регіональні умови відтворення, удосконалюючи теоретичні та методологічні аспекти регіональних досліджень.
Спочатку, в країнах з ринковою економікою під регіональною політикою звичайно розумівся комплекс різних законодавчих, адміністративних і економічних заходів, що проводяться як центральними урядовими органами, так і територіальними органами влади й спрямованих на розвиток так званих депресивних і знову освоюваних районів, виявлення раціональної мережі міст та їх розмірів, розміщення окремих підприємств і галузей промисловості і т.п.
2.2 Основні етапи становлення регіональної політики в країнах з розвиненою ринковою економікою
регіональний економіка ринковий
У розвитку зарубіжної регіональної політики можна виділити кілька етапів.
Перший етап: 30-і рр.. 20 століття. Прийняття перших програм допомоги окремими старопромислових і слаборозвиненим територіям, необхідність яких визначалася наслідками кризи 1929-1933 рр.. Тоді регіональні заходи були широко розгорнуті тільки у двох державах Великобританії й США, де спад виробництва торкнувся сфери зосередження традиційних галузей і слаборозвинені аграрні райони.
Другий етап: 40-50-і рр.. 20 століття. У цей час розширюється коло країн, що практикують регіональні заходи. Черговий економічна криза (післявоєнний) знову призвів до спаду в традиційних галузях промисловості й загостренню соціально-економічних проблем в Ельзасі, Лотарингії й Північному районі Франції, Південної Бельгії, Рурі й Саарі у ФРН, Нової Англії і Середньо-Атлантичних штатах в США, ряді районів на півночі і заході Великобританії.
Третій етап: 60-е початок 70-х рр.. 20 століття. У цей період формується цілісна система регіона...
