Система національних рахунків та історія її створення
Основні абсолютні макроекономічні показники містяться в системі національних рахунків. Система національних рахунків (її повна назва Система рахунків національного продукту і доходу - System of National Product and Income Accounts) була розроблена в кінці 20-х років групою американських вчених, співробітників Національного Бюро Економічних Досліджень (National Bureau of Economic Research), під керівництвом майбутнього лауреата Нобелівської премії Саймона Коваля (Simon Kuznets). Спроби розробити систему макроекономічних показників, що дозволяють оцінити стан національної економіки почали робитимуться в різних країнах ще в роки першої світової війни з метою оцінки військового та економічного потенціалу воюючих держав. Подальший розвиток вони отримали в середині 20-х років в період бурхливого підйому в економіках розвинутих країн (так званий період процвітання - prosperity) з метою прогнозування подальших тенденцій економічного розвитку. Причому, дослідження проводилися не тільки в спеціально створеній на початку 20-х років в США приватної організації - Національному Бюро Економічних Досліджень, де цю роботу очолив відомий американський економіст Уеслі Клер Мітчелл, який займався вивченням проблем економічного циклу, що неможливо за відсутності системи макроекономічних показників.
Паралельно роботи в цьому напрямі велися і в Радянській Росії у Всеросійському (а згодом Всесоюзному) Раді Народного Господарства - ВРНГ - у зв'язку з необхідністю розробки п'ятирічних планів розвитку економіки країни, а також для оцінки тенденцій розвитку світової економіки та перспектив світової революції. У жовтні 1929 вибухнув крах на Нью-Йоркській фондовій біржі, що поклав початок самому глибокому і тривалому світовій економічній кризі - Великому Краху або Великої Депресії 1929-1933 рр.. На початку 1930 року Конгрес США приймає постанову про необхідність розробки системи індикаторів (Показників), які дозволили б оцінити стан американської економіки. Практично така система вже була створена. Після другої світової війни більшість країн у відповідності з рекомендаціями Організації Об'єднаних Націй стали використовувати методику розрахунку макроекономічних показників, закладену в Системі Національних Рахунків, що дозволяє виробляти макроекономічні зіставлення по різних країнах світу. Росія (СРСР) почала використовувати цю методику з 1987р.
Система національних рахунків являє собою сукупність статистичних макроекономічних показників, що характеризують величину сукупного продукту (Випуску) та сукупного доходу, що дозволяють оцінити стан національної економіки. СНР містить три основні показники сукупного випуску (обсягу виробництва): валовий національний продукт (ВНП); валовий внутрішній продукт (ВВП); чистий національний продукт (ЧНП) і три показники сукупного доходу: національний доход (НД); особистий дохід (ЛД); розташовуваний особистий дохід (РЛД).
До початку 80-х років основним показником, що характеризує сукупний обсяг виробництва був показник валового національного продукту. Однак в сучасних умовах у зв'язку з інтернаціоналізацією економічних і господарських зв'язків і труднощами підрахунку валового національного продукту (ВНП), оскільки національні фактори виробництва кожної країни використовуються у багатьох інших країнах світу, основним показником сукупного обсягу випуску став валовий внутрішній продукт (ВВП).
Співвідношення показників у системі національних рахунків
Як уже зазначалося, основними показниками в СНС виступають три показники сукупного продукту: валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП), чистий національний продукт (ЧНП) і три показники сукупного доходу: національний доход (НД), особистий дохід (ЛД), наявний особистий дохід (РЛД).
Змістовне відміну ВВП (Gross Domestic Product - GNP) від ВНП (Gross National Product - GDP) вже було розглянуто раніше. Величина ВНП відрізняється від величини ВВП на величину чистих факторних доходів (ЧФД):
ВНП = ВВП + ЧФД
Відповідно,
ВВП = ВНП - ЧФД
Величина чистих факторних доходів являють собою різницю між доходами, отриманими громадянами (резидентами) даної країни на належні їм (національні) фактори виробництва в інших країнах і доходами, отриманими іноземцями (Нерезиденти) на належні їм (іноземні) фактори виробництва в даній країні. Ця різниця може бути як позитивною величиною (якщо громадяни даної країни отримали в інших країнах доходів більше, ніж іноземці в даній країні, і в цьому випадку ВНП більше ВВП), так і негативною величиною (якщо іноземні громадяни отримали в даній країні доходів більше, ніж громадяни даної країни отримали доходів за кордоном, тоді ВВП більше ВНП).
Що стосується ЧНП (Net National Product - NNP), то на відміну від ВНП, який характеризує національний обсяг виробництва, цей показник характеризує виробничий потенціал економіки, оскільки він включає в себе тільки чисті інвестиції і не включає відновлювальні інвестиції (амортизацію). Тому, щоб отримати ЧНП, слід з ВНП відняти амортизацію: ЧНП = ВНП - А. ЧНП може бути підрахований і по видатках, і по доходах.
ЧНП по видатках = споживчі витрати (С) + чисті інвестиційні витрати (I net) + державні закупівлі (G) + чистий експорт (Xn)
ЧНП по доходах = заробітна плата + орендна плата + процентні платежі + доходи власників + прибуток корпорацій + непрямі податки
Національний дохід (National Income - NI) - це сукупний дохід, зароблений власниками економічних ресурсів, тобто сума факторних доходів. Його можна отримати: а) або, якщо з ЧНП відняти непрямі податки: НД = ЧНП - непрямі податки; б) або, якщо підсумувати всі факторні доходи:
НД = Заробітна плата + орендна плата + процентні платежі + доходи власників + Прибуток корпорацій
Особистий дохід (Personal Income - PI), на відміну від національного доходу, є сукупним доходом, отриманим власниками економічних ресурсів. Щоб розрахувати ЛД, необхідно з НД відняти все, що не надходить у розпорядження домогосподарств, тобто є частиною колективного, а не особистого доходу, і додати все те, що збільшує їх доходи, але не включається в НД:
ЛД = НД - внески на соціальне страхування - податок на прибуток корпорацій - нерозподілений прибуток корпорацій + трансферти + відсотки за державними облігаціях
або
ЛД = НД - внески на соціальне страхування - прибуток корпорацій + дивіденди + трансферти + відсотки за державними облігаціями
Третій вид сукупного доходу - наявний особистий дохід (Disposal Personal Income - DPI) - це дохід, який використовується, тобто що знаходиться в розпорядженні домогосподарств. Він менше особистого доходу на величину індивідуальних податків, які повинні заплатити власники економічних ресурсів у вигляді прямих (в першу чергу, прибуткових) податків:
РЛД = ЛД - індивідуальні податки
Домогосподарства витрачають свій наявний дохід на споживання (consumption - С) і заощадження (Saving - S):
РЛД = С + S
Розрізняють наступні види заощаджень:
особисті заощадження (personal savings) або заощадження домогосподарств, які можуть бути підраховані як різниця між розташовуваним особистим доходом і витратами на приватне споживання:
S personal = РЛД - С;
заощадження бізнесу (savings of business), що включають амортизацію та нерозподілений прибуток корпорацій, які служать внутрішніми джерелами фінансування та основою для розширення виробництва;
приватні заощадження (private savings), тобто заощадження приватного сектора, що складаються з суми заощаджень домогосподарств та заощаджень фірм, тобто суми особистих заощаджень і заощаджень бізнесу:
S private = S personal + S business;
державні заощадження (government savings), які мають місце у разі надлишку (Позитивного сальдо) державного ...
