Зміст
Введення
1. Теоретична частина
1.1 Призначення і види планування діяльності підприємства
1.2 Структура річного плану підприємства
2. Практична частина
2.1 Планування виробництва і реалізації продукції
2.2 Планування чисельності виробничого персоналу
2.3 Планування фонду оплати праці
2.4 Планування собівартості продукції, прибутку і рентабельності
Висновок
Список літератури
Введення
В останні роки спостерігається стійка світова тенденція збільшення попиту на різноманітні швейні вироби по розмірно-ростовочному асортименту, ціні, модельним ознаками, та строками поставки в торговельну мережу. Причому ці вимоги висувають не тільки жінки, а й чоловіки. Для вирішення цієї проблеми необхідно постійне вивчення попиту з подальшою математичною обробкою результатів.
Було встановлено, що свої покупки середньозабезпечені чоловіки і жінки виробляють, найчастіше, в фірмовим магазинах, що знаходяться поруч з будинком або місцем роботи.
Фірмові магазини є найбільш привабливою торговою точкою, особливо для чоловіків, які віддають перевагу продукції, виконаної на вітчизняних підприємствах. Тому доцільно і прибутково організовувати вітчизняні підприємства, зрозуміло, з умовою того, що їхня продукція буде влаштовувати попит і смак не тільки чоловіків середніх років, але і молодіжної групи населення країни. У цьому випадку у вартість не буде входити транспортування, і собівартість виробів стане менше. З цього випливає, що в магазинах повинна бути продукція, як вітчизняних виробників, так і імпортна.
Для визначення думок споживачів було проведено соціологічне опитування у фірмових магазинах міста Москви. Було опитано 150 чоловіків і 180 жінок.
В результаті опитування встановлено недостатня пропозиція моделей для невисоких, нульовий і другий полнотной груп жінок і чоловіків. Крім того, недостатній і мізерний асортимент для повних чоловіків і жінок, особливо для жінок нижнього типу, а чоловіків - черевного типу. Чоловіки були незадоволені якістю посадки брюк, тому внаслідок особливостей статури чоловіки черевного типу носять штани нижче лини талії, що призводить до порушення балансу. Аналіз підсумкових підприємств показав, що практично відсутні брюки на ці типи фігур. Підприємствам слід звернути увагу на цей факт і організувати виготовлення одягу на проблемні фігури, перераховані вище.
В результаті аналізу анкет були встановлені види одягу, що користуються попитом протягом усього року: піджак (жакет), сукні, сорочка чоловіча, блузка, штани і спідниця. Ці види одягу оновлюються споживачем щорічно і навіть частіше, так, піджак (жакет) купують 1-2 рази на рік, сорочку чоловічу (блузу) - 4-5 разів на рік, брюки - 1-2 рази на рік. При цьому молодь купує одяг частіше, ніж споживачі старшої вікової групи. Для молоді можна пропонувати більш ексцентричні, модні, недорогі вироби, а для старших вікових груп проектувати вироби близькі до класичним. Встановлено що раз на 3 роки набувають такі вироби, як пальта, плащі жіночі або чоловічі. Але вітчизняний рівень розвитку легкого промисловості недостатній. Це пов'язано з тим, що постачання сировини з середньоазіатських республік (в яких вирощується бавовна) скорочені; продукція галузі не витримує конкуренції з імпортними товарами, хлинули в Росію за кордону в останні роки; майже 40% устаткування галузі застаріло. Питома вага легкої промисловості в структурі господарства помітно знизився.
Перспективи розвитку легкої промисловості пов'язані з налагодженням економічних зв'язків і відновленням сировинної бази, подоланням технологічної відсталості галузі. У разі досягнення мети, Російська легка промисловість підніметься на вельми значущий рівень.
1. Теоретична частина
1.1 Призначення і види планування діяльності підприємства
Планування - одна з найважливіших функцій управління - це процес формування цілей і задач, визначення пріоритетів, засобів і методів їх досягнення.
Мета - це бажаний стан або результат. Підприємство може хотіти або зберегти і поліпшити те, що у нього є (наприклад, зберегти обсяг збуту продукції на колишньому рівні), або домогтися якихось нових результатів (наприклад, збільшити частку ринку збуту за рахунок диверсифікації своєї діяльності).
Завдання - це цілі, досягти які планується до певного моменту часу в межах планового періоду. Цілі можуть бути недосяжні за період планування, але наближення до них можливо (Наприклад, випустити всю продукцію на рівні світових стандартів). Завдання повинні бути здійсненні за період планування.
Державний план виступає тепер як економічний регулятор системи податків, норм амортизації, ставок по внесках на соціальне і медичне страхування, процентних ставок за кредитами і т.п. Все це призводить до необхідності посилення комерційного підходу до розробки планів підприємств.
Планування на рівні підприємства в перехідний період пов'язане з труднощами через невизначеність і непередбачуваності багатьох економічних процесів, структурними змінами, варіантами та інтенсивністю роздержавлення власності. Тому перехідному періоду в більшій мірі відповідають річні плани, в які по ходу їх реалізації повинні вноситися корективи з урахуванням зміни кон'юнктури ринку. Однак це не означає відмову від розробки стратегії розвитку підприємства.
Функції планування:
1. Розробка асортиментної політики, спрямованої на виробництво конкурентоспроможної продукції, та визначення ринків збуту і каналів товароруху;
2. Визначення напрямків технічного розвитку виробництва і раціонального використання всіх видів ресурсів;
3. Визначення потреби у всіх видів ресурсів, необхідних для виробництва продукції, а також постачальників ресурсів;
4. Встановлення підрозділам підприємства виробничих завдань на кожен конкретний період часу і шляхів їх вирішення;
5. Узгодження в часі показників діяльності підрозділів і служб підприємства;
6. Вирішення екологічних завдань;
7. Рішення задач в області соціального розвитку колективу;
8. Розвиток внутрішньовиробничого госпрозрахунку, що забезпечує узгодженість цілей кожного виконавця, підрозділу і підприємства в цілому, а також їх відповідальність за виконання своїх функцій;
9. Визначення фінансових джерел для вирішення виробничих завдань.
Види планування. Виділяють три види планування діяльності підприємства: стратегічне (довгострокове, перспективне), тактичне (короткострокове, поточне) і оперативно-виробниче. Перші два види складають техніко-економічне планування і є прерогативою планових служб підприємства; оперативно-виробниче планування - це організаційне планування, яким займаються виробничий відділ та диспетчерська служба підприємства.
Стратегічне планування - це довгострокове планування з термінами, які взагалі доцільно розглядати для вирішення конкретної мети; воно пов'язане з рішеннями, наслідки яких складаються протягом тривалого періоду часу (практично від трьох і більше років). Довгострокове планування займається визначенням цілей і вибором засобів для їх здійснення.
Тактичне планування (найбільш поширений термін - поточне планування) - проведення річних, квартальних, щомісячних або доповідних планових розрахунків для підприємства і його підрозділів.
Завдання оперативно-виробничого планування - забезпечення злагодженості роботи всіх ланок виробництва по випуску запланованої продукції у встановлених обсяги і терміни при найкращому використанні всіх виробничих ресурсів, а також оперативне регулювання виробництва.
1.2 Структу...
