Схема кругообігу являє собою приклад макроекономічної моделі. Моделювання і абстрагування є основним методом макроекономічного аналізу. Всі макроекономічні процеси вивчаються на основі побудови моделей. Макроекономічні моделі являють собою формалізоване (графічне або алгебраїчне) опис економічних процесів і явищ з метою виявлення основних взаємозв'язків між ними. Для побудови моделі необхідно виділити істотні, найбільш важливі характеристики для кожного досліджуваного явища і відволіктися (абстрагуватися) від несуттєвих явищ і чинників. Таким чином, модель являє собою деякий спрощене відображення дійсності, що дозволяє виявити основні закономірності розвитку економічних процесів і розробити варіанти вирішення складних макроекономічних проблем, таких як економічне зростання, інфляція, безробіття та ін
Макроекономічні моделі можуть виступати у вигляді: функцій, графіків, схем і таблиць, що дозволяє зрозуміти взаємозалежності між макроекономічними величинами, причинно-наслідкові зв'язку між економічними явищами. У макроекономіці виділяють різні види функцій:
а) поведінкові, що характеризують поведінку економічних агентів (наприклад, функція споживання:
З = Со + mpсYd,
де Со - автономне споживання, не залежне від рівня доходу; Yd - розташовуваний дохід; mpс - поведінковий коефіцієнт, який називається граничною схильністю до споживання і показує, як зміниться величина споживання при зміні величини наявного доходу на одиницю);
б) технологічні, що описують технологію виробництва (наприклад, виробнича функція:
Y = F (K, L),
де Y - величина сукупного випуску, яка визначається запасом капіталу (К) і запасом праці (L), тобто кількістю основних економічних ресурсів;
в) інституціональні, що показують вплив інституційних чинників (Параметрів державного управління) на макроекономічні величини (Наприклад, функція податків: </p>
T = T + tY,
де T - величина податкових надходжень, Т - автономні (акордні) податки, не що залежать від рівня доходу, t - ставка податку, Y - рівень сукупного доходу (Випуску);
г) дефініціонного, що відображають визначення тієї чи іншої макроекономічної величини (Наприклад, функція сукупного попиту, який за визначенням являє собою суму попитів усіх макроекономічних агентів має вигляд:
AD = C + I + G + Xn,
де C - попит домогосподарств (споживчі витрати), I - попит фірм (Інвестиційні витрати), G - попит держави (державні закупівлі товарів і послуг) та Xn - попит іноземного сектора (чистий експорт)
Всі ці функції можна представити у вигляді графіків і таблиць.
Моделі включають два види показників: екзогенні та ендогенні.
Екзогенні величини - це показники, задані ззовні, що формуються поза моделлю. Екзогенні величини є автономними (незалежними). Ендогенні величини - це показники, що формуються всередині моделі.
Модель дозволяє показати, як зміна екзогенних величин (зовнішній імпульс) впливає на зміну ендогенних (рис 1). Наприклад, якщо функція споживання має вигляд: С = С (Yd, W), де С - величина сукупних споживчих витрат, Yd - розташовуваний дохід і W - багатство, Yd і W є екзогенними величинами, а С - ендогенної. Ця модель дозволяє дослідити, як зміна наявного доходу та/або багатства змінює величину споживчих витрат. Споживання, таким чином, виступає як залежна величина (функція), а наявний дохід і величина багатства - як незалежні величини (аргумент функції). У різних моделях одна і та ж величина може бути і екзогенної, і ендогенної. Так, в моделі споживання споживчі витрати (С) виступають в якості ендогенної (Залежної) величини, а в моделі сукупного попиту: AD = C + I + G + Xn споживчі витрати (С) є екзогенною (незалежною) величиною, тобто змінної, що визначає величину сукупного випуску та сукупного доходу. Виняток становлять змінні державного управління, які, як правило, є екзогенними, такі як державні закупівлі товарів і послуг, акордні податки, податкові ставки, величина трансфертів, облікова ставка відсотка, норма обов'язкових резервів, грошова база.
Крім змінних, моделі включають в себе параметри та константи. До них відносяться всі поведінкові коефіцієнти, такі як гранична схильність до споживання, гранична схильність до заощадження, норма депонування, норма надлишкових резервів, а також показники еластичності (чутливості), такі як чутливість інвестицій до зміни ставки відсотка, чутливість попиту на гроші до зміни доходу, ступінь мобільності капіталу та ін
Важлива особливість макроекономічних змінних полягає в тому, що вони поділяються на дві групи: показники потоків і показники запасів. Потік (flow) - це кількість за певний період часу. У макроекономіці, як правило, одиницею часу є рік. До показників потоків належать: сукупний випуск, сукупний дохід, споживання, інвестиції, дефіцит (профіцит) державного бюджету, кількість безробітних, експорт, імпорт та ін, оскільки всі вони розраховуються щороку, тобто в розрахунку на один рік. Всі показники, відображені в схемі кругообігу, є потоками. (Не випадково ця схема називається моделлю кругових потоків - model of circular flows). Запас (stock) - це кількість на певний момент часу, тобто на певну дату (наприклад, 1 січня 2000 року). До показників запасів відносяться національне багатство, особисте багатство, запас капіталу, кількість безробітних, виробничий потенціал, державний борг та ін
Макроекономічні показники можуть бути розділені також на: абсолютні та відносні. Абсолютні показники вимірюються в грошовому (вартісному) вираженні (виняток складають показники чисельності зайнятих і чисельності безробітних, які вимірюються в кількості чоловік), а відносні - у відсотках або відносних величинах. До відносних показників відносяться такі, як рівень безробіття, дефлятор (загальний рівень цін), темп інфляції, темп економічного зростання, ставка відсотка, ставка податку і т.п.
Сталий рівновагу Нестійкий рівновагу Нейтральне
Важливе значення в макроекономіці має вивчення рівноважних станів. При цьому розрізняють три види рівноваги: ​​стійке, нестійке і нейтральне (рис 2). Рівновага в системі вважається стійким, якщо, будучи виведеної з рівноважного стану, система самостійно в нього повертається; нестійким, якщо не повертається, і нейтральним, якщо неможливо виразно сказати, чи повернеться система в початковий стан чи ні.
В макроекономічних моделях велике значення має фактор часу. В залежності від того, як цей фактор враховується в аналізі, розрізняють три види макроекономічних моделей: статичні, порівняльної статики і динамічні (При цьому дослідження можуть проводитися як в дискретному, так і в безперервному часу). Статичні моделі описують економічну ситуацію на певний момент часу. Моделі порівняльної статики показують результат переходу економічної системи з одного рівноважного стану в інший, але не досліджують, як відбувається цей перехід. Механізм цього процесу переходу вивчається в динамічних моделях.
В динамічних моделях важливу роль відіграє принцип дисконтування, тобто приведення вартості майбутніх доходів до теперішнього періоду (present value - PV). Метод дисконтування використовується при визначенні ефективності вкладень коштів у фінансування інвестиційних проектів (фінансування інвестиційного проекту має сенс, якщо сума майбутніх доходів, приведених до справжньому періоду, буде не менше величини витрат на його фінансування), при купівлі цінних паперів (що доцільно лише в тому випадку, якщо наведений сумарний дохід від цього цінного паперу буде не менше суми, витраченої на її покупку), при міжчасового вибору споживання (при прийнятті рішення про перевазі майбутнього споживання справжньому). Дисконтована вартість розраховується за формулою:
де x1, x2, ... xn - доходи, які економічний агент передбачає отримати в кожному з майбутніх періодів (від першого до n-ого), r - норма дисконту, яка в макроекономічних моделях, як правило, покладається рівною ставці відсотка. Макроекономічний зміст ставки відсотка полягає в тому, що вона представляє собою альтернативні витрати використання грошей іншим чином.
Список літератури
За матеріалами книги Матвєєвої Т.Ю. "Макроекономіка: Курс лекцій для економістів ", 2001 рік
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту .ereport.ru/
