ЗМІСТ
1. Форми суспільного господарства
1.1 Поняття форми громадського господарства. Натуральне й товарне виробництво
1.2 Основні елементи товарного господарства
1.3 Гроші - елемент товарного господарства
1.4 Закон вартості - Економічний закон товарного виробництва
Список використаних джерел
1. Форми суспільного господарства
1.1 Поняття форми суспільного господарства. Натуральне й товарне виробництво
Форма суспільного господарства - це певний спосіб організації господарської діяльності людей. Кожна економічна система має свої специфічні форми організації господарської діяльності людей. Однак у них можна знайти загальні економічні форми господарства. Такими є натуральне господарство і товарне виробництво.
Натуральне господарство. Це таке господарство, при якому продукти виробляються для безпосереднього споживання. Природною формою багатства тут виступає натуральний продукт - матеріальне благо, що має споживчу вартість. У натуральному господарстві найбільш чітко визначаються головні проблеми економіки: що створювати, як це робити і для кого призначаються продукти. Ці проблеми вирішуються власниками, працівниками натурального господарства з урахуванням тільки внутрішньогосподарського споживання.
натурального господарства притаманні такі риси. Всі види робіт, починаючи з добування предметів праці і закінчуючи завершальною стадією виробництва, ведуться в самому господарстві. В натуральному господарстві слабко розвинене громадське і переважає природне поділ праці. Характерними рисами також є замкненість, відсутність зв'язку з іншими господарськими одиницями. Всі потреби виробника тут задовольняються за рахунок власного господарства. У виробництві використовуються примітивні знаряддя праці, в силу чого низький рівень продуктивності праці. Натуральному господарству властивий консерватизм, для нього характерно повторення виробництва в колишніх розмірах, на колишніх підставах.
Натуральне господарство - історично перший тип господарської діяльності людей. Воно виникло в глибокої давнини, в період становлення первіснообщинного ладу, коли почалася виробнича діяльність людини і з'явилися перші галузі господарства - землеробство, скотарство. Натуральне господарство існувало у первісних народів, що не знали обміну та приватної власності. Воно являло собою систему замкнутих, економічно самостійних общин. Натуральне господарство переважало також в античних рабовласницьких державах, хоча тут мало місце вже досить розвинене товарне виробництво. Воно було однією з головних рис феодальної економіки. Натуральну форму тут мало поміщицьке господарство та присвоюється феодалом прибавочний продукт. Останній виступав у вигляді різноманітних натуральних повинностей і платежів. Натуральний характер носило господарство феодально-залежного селянина. Селянська родина займалася землеробством, скотарством і переробкою їх продуктів в готові предмети споживання.
Елементи натурального господарства мають місце і в сучасних розвинених країнах, де панують товарно-грошові відносини. Натуральне господарство переважає в багатьох країнах, що розвиваються. У натуральному і напівнатуральному господарстві слаборозвинених країн зайнято більше половини населення. За прогнозами фахівців ще довгий час натуральне господарство буде займати значне місце в економіці цих країн. У багатьох народностей Африки, індіанських племен, що живуть у внутрішніх регіонах Латинської Америки, в Південно-Східній Азії, зберігається широке різноманіття конкретних форм натурального господарства (полювання, рибальство, обробка землі, кочове скотарство).
Головний недолік натурального господарства полягає в тому, що воно не може забезпечити зростання продуктивності праці, а тому підтримує лише мінімальні умови життя. Тому, почавши з натурального господарства - найпершої форми організації економічного життя, людство на ній не зупинилося і перейшло до товарного виробництву.
Товарне виробництво та його основні риси. Це така організація суспільного господарства, за якої продукти виробляються окремими, відособленими виробниками, і кожен спеціалізується на виробленні одного продукту. У силу цього для задоволення суспільних потреб необхідна купівля-продаж продуктів, що стають товарами на ринку.
Характерними рисами та ознаками товарного виробництва є наявність суспільного поділу праці та економічного відокремлення господарюючих суб'єктів; виробництво продуктів для продажу, а не власного споживання; обмін товарами; еквівалентність обміну. ​​
Товарне виробництво - це специфічна форма відносин між виробниками і споживачами, особливий спосіб вимірювання суспільної праці і включення його до сукупного працю суспільства. Включення до сукупного суспільна праця - найскладніша і життєво важлива для кожного товаровиробника проблема, бо в разі невдачі він не продасть свій товар і понесе втрати, а може і розоритися. Це змушує товаровиробників чуйно реагувати на кон'юнктуру ринку, постійно пристосовуватися до неї.
У товарному виробництві по-іншому, ніж у натуральному господарстві, розглядаються головні проблеми економічної організації, пов'язані із створенням корисних речей. Що створювати, як для цього використовувати природні ресурси і для кого призначаються продукти - всі ці питання вирішуються відповідно до вимог ринку.
Основною умовою виникнення товарного виробництва є суспільний поділ праці, при якому виробники спеціалізуються на виробленні певних виробів. З розвитком суспільства з'являються нові галузі виробництва і тим самим поглиблюється суспільний поділ праці. Останнє призводить до того, що господарства, що спеціалізуються на виробництві якоїсь продукції, не можуть повністю використовувати її у своїх потребах і в той же час задовольнити нею свої потреби. Це і обумовлює необхідність обміну, а разом з ним і товарного виробництва.
Однак одного суспільного поділу праці ще недостатньо для виникнення і існування товарного виробництва. Суспільний поділ праці існувало і в первісній общині. Одні її члени виготовляли знаряддя праці, інші - предмети побуту, але продукти їхньої праці не надходили в обмін, продаж. Власником усіх продуктів була громада. Інша справа, коли мова йде про взаєминах різних громад. Тут зустрічаються різні самостійні власники, і перехід продуктів з однієї общини у власність іншій відбувався шляхом обміну, за допомогою купівлі-продажу.
З появою приватної власності і прибавочного продукту, виробленого понад те, що необхідно для підтримки життя виробників, їх відокремлення посилилося, можливості для розвитку товарного виробництва зросли і сфера товарно-грошових відносин розширилася. Таким чином, причиною виникнення та існування товарного виробництва було економічне відокремлення виробників, а основною формою подібного відокремлення - приватна власність. Економічне відокремлення стосовно до товарному господарству припускає наявність сильно вираженого економічного інтересу господарюючого суб'єкта (фізичної або юридичної особи), свободу вибору їм виду господарської діяльності, власність на вироблений продукт, певні зобов'язання перед суспільством, державою і партнерами. Різними відособленими власниками засобів виробництва і продуктів можуть бути і громади, і приватні особи, і кооперативи, і держава.
Розуміння економічного відокремлення товаровиробників важливо для оцінки сучасних економічних процесів, переходу до ринкових відносин, здійснюваного в країнах СНД, складовою частиною яких є зміцнення економічної самостійності підприємств (об'єднань).
Виникнувши в період розкладання первіснообщинного ладу, товарне виробництво обслуговувало рабовласницький лад, феодалізм і загальний характер набуло при капіталізмі. В рабовласницькому суспільстві питома вага товарної продукції в загальному обсязі суспільного вироб...
