Зміст
1. Принцип обмеженості ресурсів
2.ПРИНЦИПИ раціональності діяльності В«Людини економічноїВ»
3. Принцип альтернативності вибору
4. Принцип прирощення граничних величин
5. Принцип рівноважного аналізу
Бібліографічний список
1. Принцип обмеженості ресурсів
Економічна теорія описує й систематизує знання про економічні процеси та явища, розкриває сутність економічних законів, закономірностей і тенденцій. Економічна теорія виступає, з одного боку, в ролі В«інтелектуального інструментаріюВ» для інших економічних наук, з іншого боку, сприяє формуванню В«техніки мисленняВ» господарюючих суб'єктів.
Як будь-яка наука, економічна теорія базується на деякому зводі принципів, тобто обмежень, які дозволяють встановити рамки дослідження, відтінити своєрідність предмета і об'єкта вивчення. Дані принципи - це своєрідні В«правилаВ», що забезпечують логіку економічного мислення, що відображають базові В«початкуВ» вирішення економічних проблем.
Принципи економічної теорії формувалися в процесі становлення економічної теорії як науки. В ієрархії принципів економічної теорії принцип обмеженості благ (ресурсів) є первинним. Саме обмеженість ресурсів, як неекономічних, так і економічних, змушує економічних суб'єктів діяти раціонально. В разі відсутності даного принципу відпала б необхідність в економічному аналізі, розрахунках, плануванні та прогнозуванні. Людство вже переступило стадію первісності, в якій потреби людини були настільки малі, а природа настільки багата, що збиральництво і полювання служили головними джерелами задоволення цих потреб, розподіл праці носило природний характер, була відсутня необхідність в товарному виробництві й товарно-грошових відносинах, а В«обмеженість ресурсівВ» поступалася місцем В«обмеженості потреб В». Науково-технічний прогрес ще не досяг тих висот, які допомогли б людству розширити можливості споживання. Сутність принципу обмеженості ресурсів, або принципу рідкості, полягає в констатації того, що всі ресурси, якими користується людина, всі блага, які він створює, не можуть бути вільно відтворені або зроблені в будь-яких необхідних кількостях в певний період часу для досягнення безлічі цілей, які ставлять перед собою люди. В«Людина економічнийВ» виявляється у владі суворій реальності. І перше, що йому доводиться робити, це ранжувати, обмежувати або перетворювати свої потреби. Друге - усвідомити свою відповідальність за споживання, виробництво і розподіл ресурсів. В Як блага можуть розглядатися матеріальні (речі, предмети і т.д.) і ідеальні явища (слава полководця по Ж.Б. Сію), способи зміни і переміщення речей у просторі та часі, енергія в різних видах, всіляка інформація. Все зазначене вище перетворюється на благо завдяки корисності, властивості, усвідомленому людиною як засіб задоволення його потреби. Неекономічне благо дається людині природою (повітря, сонячне світло, місячне світло). Економічне благо - це в першу чергу продукт праці, створений суб'єктами економічної діяльності в обмеженій кількості. По-друге, економічним благо стає, коли володіння їм пов'язано з відмовою від володіння іншим благом. Економічне благо припускає якусь плату за нього. Земля стає економічним благом, якщо вкладається праця по її обробці, якщо суб'єкт витрачає інші блага, щоб користуватися корисними властивостями землі.
В економічній теорії як благо розглядаються повні або часткові права власності на інше благо. Наприклад, право продати, обміняти на більш корисне благо, передати його в користування на оплатній основі - це благо, яке характеризує ринкову економіку. Класифікація благ досить складна. Виділимо деякі види благ, які, так чи інакше, відображають проблему їх обмеженості або рідкості.
До споживчим благ відносять товари і послуги, які купуються споживачем з метою їх безпосереднього використання. Для того щоб детальніше вивчити динаміку потреб, статистика розділяє предмети споживання на три основні групи: продовольчі товари (продукти харчування), промислові товари (взуття, одяг, посуд і т.д.), високоякісні блага тривалого користування (Побутова техніка, автомобілі тощо). Відповідно до закону Енгеля, чим вище рівень життя людей, тим відносно менше їх витрати на купівлю продовольчих товарів і більше - на купівлю промислових. З подальшим збільшенням рівня життя починає зростати попит на високоякісні блага тривалого користування і відносна частка витрат на їх купівлю в бюджетах споживачів.
Виробничі , або непрямі блага, - це блага, які використовуються в процесі виробництва інших благ. Це сировина, верстати, машини, будівлі, професійні навички, кваліфікація і т.д. Нагадуємо, виробничі блага в економічній теорії прийнято називати ресурсами, або факторами виробництва. До них відносяться праця, земля, капітал, підприємництво. Ці фактори являють собою основні укрупнені елементи економічного потенціалу тієї чи іншої країни. Виробничі можливості суспільства завжди були обмежені. Зі збільшенням населення виникала необхідність залучення в господарський оборот нових земель, самих різних природних ресурсів. До початку ХХ сторіччя темпи приросту використовуваних ресурсів залишалися відносно невеликими. Пояснювалося це, з одного боку, визначеною стабільністю в потребах населення, а з іншого боку - обмеженістю росту чисельності самого населення. Дві тисячі років тому на Землі проживало 230-250 млн. чол., У 1800 р. - трохи більш 900 млн., у 1900 - 1,5 млрд., у 1960 - близько 3 млрд., в 1995 - 5,5 млрд. чоловік. Темпи приросту населення у ХХ ст. різко зросли, хоча ще в самому кінці XVIII ст. молодий англійський священик Томас Роберт Мальтус вивів закон спадної прибутковості. Згідно цього закону, продовольство буде збільшуватися в арифметичній прогресії, а чисельність населення - в геометричній прогресії. У зв'язку з подією демографічним вибухом на рівні світового спільноти за останні сорок-п'ятдесят років у господарський оборот було втягнено стільки природних ресурсів, скільки їх було використано за всю історію розвитку цивілізації до цього часу. Обгрунтування вибору використання обмежених ресурсів стало однієї з центральних проблем господарювання. Виробництво прямо впливає на людські потреби по декількох напрямках. З одного боку, виробництво створює конкретні блага і тим самим сприяє задоволенню певних потреб. Задоволення певних потреб, в свою чергу, веде до появи нових запитів. З іншого боку, виробництво впливає на способи застосування корисних речей і тим самим формує певну побутову культуру. У свою чергу економічні потреби надають зворотний вплив на виробництво. Так, потреби є передумовою, внутрішньою спонукальною силою і конкретним орієнтиром творчої діяльності, їм притаманне змінюватися як в кількісному, так і в якісному відношенні.
Соціально-економічний прогрес суспільства проявляється в дії закону узвишшя потреб : з розвитком виробництва і культури проявляється об'єктивна необхідність зростання, збільшення кількості та вдосконалення людських потреб. Піднесення потреб не полягає в простому пропорційному зростанні всіх видів потреб. Найшвидше насичуються і мають певну межу розвитку потреби нижчого порядку - фізіологічні потреби. Навпаки, безмежні запити вищого порядку - соціальні, інтелектуальні, духовні. В умовах ринкової економіки актуальним є поділ благ на приватні, загальні та громадські, які різняться в залежності від доступності (Приналежності, власності) та характеру використання.
Приватні блага - ті, які доступні тільки одному (він - власник). Споживається це благо самим власником. Приватне благо завжди передбачає витрати суб'єкта на користь того, хто має доступ до цього блага, але готовий поділитися правом доступу за взаємно прийнятну плату. Громадські блага - блага, до яких доступ може бути обмежений, вони споживаються о...
